Україна формує рейтинги кандидатів у президенти США
IQ

Україна формує рейтинги кандидатів у президенти США

«Юкрейнґейт» вніс суттєві корективи в американську виборчу кампанію

Любко Петренко, 23 жовтня 2201 2
фото сайту президента України

У Сполучених Штатах розпочалася президентська кампанія. Кандидати від партій готуються до праймерізу і проводять перші теледебати. Причому активно конкурують за номінацію лише в середовищі Демократичної партії. У Республіканській партії якось ніхто й не зважується кинути виклик президентові Дональдові Трампу, котрий чітко намірився йти на другу каденцію.

Тож звернімо увагу на те, що відбувається в таборі демократів. А там у ході боротьби за номінацію несподівано спалахнув скандал, причому за участі Гілларі Клінтон. Ні, колишня перша леді, ексдержсекретарка і «великий друг України», як її свого часу називали представники вітчизняного істеблішменту, не бере участі в балотуванні. Вона як пообіцяла після програшу 2016 року більше не претендувати на крісло в овальному кабінеті, так чітко й дотримується свого слова. Але от критикувати претендентів від своєї партії вона не зарікалася.

Сварка Клінтон з Ґаббард

Об’єктом критики пані Клінтон стала конґресвумен від Гаваїв Тулсі Ґаббард (Tulsi Gabbard). Хоча «критика» в цьому випадку – не зовсім коректне формулювання, тут доречніше вжити слово з напівкримінального лексикону – «наїзд». Так от, Гілларі Клінтон наїхала на Тулсі Ґаббард, що, мовляв, остання є ставленицею Росії в США. Що, мовляв, Кремль робить цього разу ставку саме на неї, на її якщо й не перемогу, то принаймні на успішний виступ з відтягуванням голосів в офіційного номінанта демократів.

«Я не роблю жодних прогнозів, але я вважаю, що росіяни поклали око на одну жінку, котра бере участь в демократичних праймеріз, і готують її, щоб зробити кандидатом від третьої партії. Вона улюблений кандидат росіян. У них є ціла низка сайтів, боти та інші способи надавати їй підтримку», – заявила пані Клінтон в трансльованій на телебаченні бесіді з колишнім радником Обами Девідом Плуфф (David Plouffe).

Ексдержсекретарка спершу не назвала Ґаббард по імені, однак, що йдеться саме про неї, спершу підтвердили працівники офісу пані Клінтон, а згодом і вона сама.

Варто хоча б у кількох словах розповісти, хто ж така та Тулсі Ґаббард. А особа вона доволі екстравагантна. Її батьки – успішні гавайські політики – були водночас затятими крішнаїтами. Зрештою, й ім’я своїй дитині вони дали відповідне: у перекладі зі санскриту «тулсі» означає «незрівнянна». І сама Тулсі прийняла індуїзм, ставши згодом першою членкинею Конґресу з такою екзотичною релігійною належністю.

Тулсі Ґаббард у доволі молодому віці збудувала успішну політичну кар’єру. Коли вона стала депутаткою гавайського законодавчого органу, їй було лише 21 рік. Проте Ґаббард несподівано перервала свою політичну діяльність і подалася до армії. Навіть відслужила в гарячих точках – в Іраку й Афганістані.

Ґаббард повернулася до політики уже в ранзі майора. І зненацька стала радикальною пацифісткою. В уже згаданих теледебатах вона свято пообіцяла припинити всі військові операції, які Америка веде за кордоном. «Як президент я припиню ці війни зі зміни режимів, зробивши дві речі. По-перше, припиню ці драконівські санкції, на зразок тих, які запровадила Саудівська Аравія проти Ємену, які призвели до смерті і голоду десятків тисяч мирних жителів Сирії. По-друге, я гарантую, що ми припинимо підтримувати терористів на кшталт “Аль-Каїди” в Сирії, які є наземними військами в цій війні зі зміни режиму», – ось такою доволі контроверсійною була заява Ґаббард. Важко сказати: свідомо вона підігрувала Москві чи несвідомо потрапила до табору так званих корисних ідіотів.

Варто додати ще один специфічний штрих до її політичного портрету: Ґаббард стала єдиною представницею Демократичної партії в Конґресі, котра не підтримала імпічменту Дональда Трампа.

Але повернімось до скандалу, конґресвумен від Гаваїв не подарувала пані Клінтон «наїзду» й відповіла їй ще різкіше. «Ви, королева паліїв війни, втілення корупції та уособлення руйнування, яке пронизувало Демократичну партію протягом довгого часу, нарешті вийшли з-за лаштунків», – заявила вона, звертаючись до Гілларі Клінтон.

Зайве казати, що російські мас-медіа кинулися наперебій прославляти Тулсі Ґаббард й обливати брудом ексдержсекретарку. Ще б пак, пані Клінтон стала кровним ворогом Кремля ще в березні 2014 року, коли на благодійній вечірці в Каліфорнії висловилася про подібність між курсом нацистської Німеччини в 1930-ті роки, яка виступала за захист етнічних німців в інших країнах, і політикою Росії в українському Криму.

Російська преса оптимістично заявляла, що своїми словами (не про Крим, а про Ґаббард) пані Клінтон лише підвищила популярність Ґаббард, і тепер її рейтинг всередині партії підскочить до небес. Підскочив… аж до одного відсотка. Тобто шанс у неї виграти номінацію не більший, аніж у Шуфрича обратися мером Львова. Щоправда, можливість, що Ґаббард піде на вибори як незалежний кандидат чи представниця іншої партії, усе ще є, хоч вона й обіцяла не вдаватися до такого кроку. Тоді теоретично вона здатна відтягнути голоси в кандидата від демократів, як це 2016 року зробила Джилл Стейн, кандидуючи від Партії зелених і відтягнувши в Гілларі Клінтон близько півтора мільйона голосів.

Український чинник

Але що для нас цікаво в контексті описаного скандалу? Лише те, що російський чинник фактично не вплинув на кандидатські рейтинги в США. А от з чинником України цього разу ситуація кардинально інша. Нині «українське питання» в США може стати визначальним для обрання нового президента (чи залишенні на посаді старого).

Пам’ятаєте, як Володимир Зеленський заявив під час прес-марафону: «Я не хочу втручатись ніяким чином у вибори незалежної країни під назвою Сполучені Штати Америки. Обирайте свого президента самі». Але інколи обставини є вищими за наші бажання. Волею-неволею і Зеленський зокрема, і Україна загалом таки вплинули на майбутні американські вибори, причому досить суттєво.

Погляньмо, що натворив в американському політикумі сумнозвісний «Юкрейнґейт». Ще кілька місяців тому беззаперечним лідером номінації в Демократичній партії був ексвіцепрезидент Джо Байден. З небезнедійним відставанням від нього йшов Берні Сандерс (відомий нам за президентською кампанією 2016 року, як конкурент Гілларі Клінтон на номінацію від демократів). А третю позицію з фактично безнадійним відставанням обіймала Елізабет Воррен – сенаторка від штату Массачусетс. Та от загримів скандал, пов'язаний з липневою телефонною розмовою Дональда Трампа з Володимиром Зеленським, де пролунало ім’я Джо Байдена, його сина Гантера, котрий задіяний в українській нафтогазовій компанії Burisma, і все кардинально змінилося. Тепер уже більшість соціологічних інституцій віддає першість сенаторці Воррен. Відтак саме вона може виграти номінацію, а отже репрезентувати Демократичну партію у змаганні з Трампом за президентське крісло.

Воррен виходить уперед

Чи це добре? На мою думку, не дуже. Елізабет Воррен прославилася своїми надто лівацькими, надто популістськими програмами, які планує реалізовувати на посаді глави Білого дому. Вона, наприклад, має намір підвищувати корпоративні податки і податкові збори для американців з високим рівнем доходу. Одним із центральних пунктів програми Воррен є впровадження системи загальної охорони здоров'я Medicare for All, яка може істотно підвищити навантаження на американських платників податків.

І ці ліві програми можуть відштовхнути від голосування за кандидатку від демократів досить велику частину американських виборців. Існує й інша небезпека. Кілька великих спонсорів Демократичної партії, котрі репрезентують великий бізнес і венчурний капітал, на умовах анонімності розповіли телеканалу CNBC, що не спонсоруватимуть партію або й узагалі перекинуться до Трампа, якщо демократи виберуть Воррен своїм єдиним кандидатом.

Які шанси в Трампа?

До речі, про Трампа і Воррен. Чинний американський президент називає свою ймовірну конкурентку «Покахонтас», натякаючи на давній скандал, коли Воррен, працюючи правницею, а потім викладачем юриспруденції в Гарварді, вказувала в анкетах, що є представницею корінних народів Америки. А це в США дає певні привілеї, зокрема під час прийняття на роботу. Згодом з’ясувалося, що жодною індіанкою Воррен не є. Виник невеликий скандал, який нині вже майже забули, але він ще може зіграти свою роль в активній фазі президентської кампанії.

«Незалежно від того, любите ви мене чи ненавидити, ви будете змушені проголосувати за мене, бо від моєї перемоги 2020 року залежатиме ваше майбутнє, ваші пенсії», – впевнено проголосив під час зустрічі з виборцями в Нью-Гемпширі Дональд Трамп. Він застерігав американців від того, щоб вони голосували за ліваків на зразок Воррена чи Сандерс. Трамп нагадав виборцям, що нині на рахунках пенсійного фонду накопичилося понад 400 млрд дол. І застеріг, що щойно до Білого дому прорвуться Воррен чи Сандерс, вони зіллють ці гроші «трубами до каналізації».

Ну, поки що ці застереження не дуже вплинули на американців. Усі соціологічні дослідження демонструють, що якби президентські вибори відбулися найближчим часом, то будь-хто з чинної трійки демократів переміг би Трампа з відривом від 15 до 6%. Найбільша різниця зафіксована в парі Байден-Трамп.

Чому так? Чому американці перестали шанувати чинного президента? Усе через ту ж Україну, яка довела Трампа до імпічменту. Проте ситуація для нього не є аж такою безнадійною. От, приміром, рейтингове агентство Moody's Analytics робить ставку таки на чинного главу Білого дому попри всю актуальну соціологію. На думку аналітиків агентства, Трамп здобуде не просто перемогу, а перемогу впевнену, значно переконливішу, ніж чотири роки тому.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук