Віце-консул США: Відмова у «зеленій карті» не є підставою для ненадання іншої візи

- Розмір заробітку не є єдиним критерієм, який впливає на вирішення візового питання. Кожна справа є індивідуальною, її розглядають з різних сторін. Якщо в людини є чітка мета поїздки, якщо вона має тісні родинні зв’язки з Україною, якщо засвідчить свій намір повернутися на Батьківщину, то вона може отримати візу навіть попри низьку зарплатню. Також враховуються попередні поїздки за кордон.

Лоренс Соча – віце-консул посольства США в Україні. Він курує саме нееміграційні візи. Про специфіку своєї діяльності, про зміни, які відбулися в процедурі отримання американських віз, і про перспективи безвізового режиму Лоренс Соча розповів в інтерв’ю ZAXID.NET.

- Чи можете Ви спрогнозувати: слід очікувати коригування візової політики США щодо України після підписання Угоди про асоціацію з ЄУ?

- За своєю посадою я не маю повноважень коментувати візову політику загалом. Це запитання – до Держдепартаменту США. Я ж, згідно з моєю компетенцією, можу лише відповідати на запитання щодо отримання віз.

- У посольстві існують якісь «чорні списки», які використовують при вирішенні питання, чи надавати громадянину України візу? Щось на зразок «списку Магнітського», який існує для Росії. От, приміром, минулого року тодішній заступник генерального прокурора України Ренат Кузьмін не отримав американської візи.

- Можу лишень сказати, що справу кожної людини розглядають індивідуально. Названого окремого випадку я, на жаль, не можу коментувати.

- Добре, перейдімо до конкретних практичних питань. Якщо якийсь український журналіст забажає зробити репортаж зі США, як йому отримати дозвіл на в’їзд?

- Для журналістів існує спеціальна категорія віз, вона називається «Віза І» і видається на три роки. Вона дає право на в’їзд і журналістську діяльність на території США. Для отримання цієї візи не потрібно доводити свої так звані «спеціальні зв’язки з Україною» (намір обов’язково повернутися додому, – ZAXID.NET). Єдине, що вимагається, – мати відповідне журналістське посвідчення. Загалом журналісти – це доволі великий відсоток аплікантів з тих 70 тисяч, котрі щороку звертаються за візами.

- Що коштує віза для журналіста?

- Журналісти, як і будь-які інші апліканти, мають сплатити 160 доларів США. Ці гроші потрібні для обробки даних і виготовлення документів. Ця ж сума чинна для всіх країн світу.

- Тобто для всіх країн світу, де передбачено отримання візи для в’їзду до Сполучених Штатів?

- Саме так. У нас не існує якихось окремих візових режимів для окремих країн. Він всюди універсальний.

- А які документи має надати у посольство звичайний громадянин, котрий бажає поїхати до американських друзів чи родичів, які вимоги виконати?

- Передовсім треба заповнити відповідну анкету, яку можна знайти на сайті Держдепартаменту. Потім треба заплатити вже згадані 160 доларів у будь-якому відділенні «Райффайзен Банк Аваль». Після цього потрібно зареєструватися на співбесіду і в призначений час приїхати до посольства в Києві.

- Чув багато нарікань, що реєструватися на співбесіду можна лише через кол-центр, а це коштує 12 доларів.

- Тепер ми змінили це правило. Зареєструватися можна через Інтернет безкоштовно.

- Мені свого часу доводилося відвідати Сполучені Штати. Якщо у мене виникне потреба зробити це знову, то я змушений ще раз проходити співбесіду?

- Щодо України й ще 50 країн світу в нас почала діяти спеціальна програма поновлення візи. Згідно з нею, можна поновити візу, не приїжджаючи до посольства.

- У журналістській практиці не раз вислуховував нарікання людей на ці 160 доларів. Наприклад, чув розповідь учительки, котра витратила всі свої заощадження, готуючись відвідати сина у США, а їй врешті-решт відмовили у візі. Тобто її гроші пропали намарно. Чи не виникає в американської сторони після цього докорів сумління?

- Справа в тому, що ці гроші витрачають на опрацювання документів. І роботу цю здійснють незалежно від результату.

- Скажімо, у посольствах Німеччини чи Франції теж здійснюють такі перевірки, але не вимагають грошей у разі відмови.

- На жаль, я не можу коментувати візову політику інших країн. Окрім обробки документів, ці гроші ще йдуть на оплату співбесіди…

- Можу вас запевнити, що у Посольстві ФРН теж проводять співбесіду.

- Але, в будь-якому разі, більшість осіб, котрі подають заявки на американські візи, отримують їх.

- А чи могли б ви назвати відсоток отримання віз?

- Точно сказати не можу, але це понад 50 відсотків.

- Серед потенційних прохачів віз існує стійке переконання, що, людині, яка заробляєш менше, ніж 1000 доларів на місяць, майже напевно відмовлять у візі.

- Величина заробітку не є єдиним критерієм, який впливає на вирішення візового питання. Кожна справа є індивідуальною, вона розглядається з різних сторін. Якщо в людини є чітка мета поїздки, якщо вона має тісні родинні зв’язки з Україною, якщо засвідчить свій намір повернутися на Батьківщину, то вона може отримати візу навіть попри низьку зарплатню. Також враховуються попередні поїздки за кордон.

- Чи далі існує практика не пояснювати прохачеві причини відмови?

- Кожна людина отримує лист, де вказано статтю у законодавстві США, за якою було відмовлено у візі.

- Тобто просто вказується: вам відмовлено у зв’язку з такою-то статтею?

- Ні, там не тільки вказано статтю відмови, там також детально описано причину відмови. Наприклад, аплікант не зміг аргументовано довести свої зв’язки з Україною.

- Чув теж неодноразово, що люди, котрі подавалися раніше на «зелену карту», але отримали відмову, фактично, не мають шансу отримати американську візу. Чи це справді так?

- Ні, немає жодних автоматичних відмов.

- Але це все ж є підставою для відмови?

- Звісно, якщо людина подавалася на «зелену карту», то вона мала намір емігрувати до США. Якщо у цієї людини ще й слабкі зв’язки з Україною, то це, звичайно, є підставою для відмови. Утім я особисто неодноразово видавав візи людям, котрі брали участь у лотереї на здобуття «зеленої карти».

- Хотів би запитати про перспективи безвізового режиму для України, але, думаю, поки що немає сенсу. Адже навіть Польща, котра просунулася значно далі у цій справі й вважається «другом Америки у ЄУ», понад десятиліття безуспішно домагається безвізового режиму зі США. У Вас є ідеї, чому?

- У США безвізовий режим діє лише з десятьма країнами. Є кілька передумов для налагодження такого режиму. Кількість відмов у цих країнах не має перевищувати трьох відсотків.

- Тобто Польща ще такого рівня відмов не досягла?

- Я не можу цього коментувати, але логічно припустити, що так.

- Наскільки мені відомо, у Деждепартаменту США немає планів найближчим часом відкривати додаткові американські консульства поза Києвом. А якби все ж справа дійшла до цього, де б, на Вашу думку, можна було б їх очікувати?

- Якщо ж брати суто історичну ретроспективу, то ще в часи Російської імперії американське консульство функціонувало в Одесі (з 1830 по 1918 рік, – ZAXID.NET).  Але поки що посольство США справді не має якихось серйозних планів відкриття додаткових консульств.

- Скажіть мені на завершення, чим за два десятиліття свого існування може все ж похвалитися американське дипломатичне представництво у Києві в аспекті покращення умов  обслуговування громадян?

- Передовсім, ми постійно намагаємося знижувати візові витрати. От, як вже зазначалося, скасовано витрати на послуги кол-центру. Посольство вже не знімає грошей за доставку паспорта його власникові, включивши ці кошти у ті 160 доларів. А головне – це відкриття нового посольства (у Києві на вул. Сікорського, 4, – ZAXID.NET). Тепер зал очікувань для аплікантів є втричі більшим, ніж у старій будівлі. Удвічі збільшилася кількість вікон для співбесід. Ми намагаємося працювати так, щоб період очікування на співбесіду не перевищував тижня. Існує також можливість у разі потреби отримати право на термінову співбесіду.