«Ми в житті стільки не шили, як тоді»

В Україні працює волонтерська ініціатива «Швейна рота». Кравчині з різних міст країни, зокрема і Львова, об'єдналися задля допомоги захисникам. Вони шиють для них балаклави, термобілизну, а також адаптивне вбрання для поранених, яке називають кіберодягом. Йдеться про штани, шорти, спідню білизну, футболки та светри на липучках або на кнопках. Такий одяг пораненим захисникам легше вдягати та знімати. Також майстрині шиють спеціальні подушечки-кісточки, які у шпиталях підкладають українським військовим під поранені кінцівки.

Волонтерську ініціативу «Швейна рота» заснували у Дніпрі ще напочатку повномасштабного вторгнення, та тепер вона має свої представництва у багатьох містах України, зокрема, у Києві, Полтаві, Житомирі, Дніпрі, Петропавлівці, Новомосковську, Рівному, Тернополі. Також є два підрозділи за кордоном. У Львові ініціатива запрацювала наприкінці вересня – на початку жовтня 2022 року.

«Всі руки були в мозолях»

Волонтерську ініціативу «Швейна рота» заснували 28 лютого 2022 року у Дніпрі, одразу за кілька днів після повномасштабного вторгнення Росії. Така ідея виникла в Марини Пальченко, кравчині-аматорки. Ідею жінки підтримала Ксенія Самойлич, яка разом із нею ходила на швейні курси. Жінки вирішили не сидіти осторонь, гортаючи лише стрічку новин, а допомагати захисникам України, і об'єднали навколо себе таких же жінок різних професій, спраглих допомагати.

Cпівзасновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота» Ксенія Самойлич

«Тоді в перший місяць в Дніпрі приблизно 30 майстринь долучились до нас, але ми працювали по черзі, коли кому виходило. Тоді було багато повітряних тривог, але ми в "Швейній роті" жодного разу не спускалися в укриття, не було часу, нам треба було шити», – пригадує співзасновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота» Ксенія Самойлич.

Спершу жінки шили балаклави та термобілизну, адже на вулиці було холодно і захисники на передовій потребували теплого одягу. Цей одяг майстрині назвали броніодягом.

«Ми в житті стільки не шили як тоді, в перший місяць. Тоді в нас був рекорд – 495 балаклав за один день пошили 10 майстринь. А за перший місяць загалом ми пошили 5 тис. балаклав. Кроїли ми вручну, в нас всі руки були в мозолях. У нас не було промислового обладнання, а побутові машинки повільно шиють. Тканину шукали, де тільки можна було. Тоді закрилися всі швейні виробництва в місті, магазини із тканинами теж були закриті. Марина перші тижні їздила і домовлялася з власниками магазинів, щоби вони хоча б продавали те, що є в місті», – розповідає співзасновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота».

Вже в травні з'явилася потреба на одяг для поранених, тож майстрині почали відшивати спеціальний одяг на липучках та кнопках для військових у госпіталях. Жінки шиють штани, шорти, нижню білизну, футболки, светри на липучках чи кнопках, які легко можна розстібнути знизу і по боках. Це адаптивне вбрання майстрині називають кіберодягом. Також волонтерки відшивають подушечки-кісточки, подушечки-валики та подушки-бублики для поранених. Їх підкладають бійцям під травмовані кінцівки.

«Нам спершу з Харкова написали, туди більше привозили поранених, ніж в Дніпро. Тоді ми шили для них. Далі ми почали шукати інші міста, куди привозили поранених. У Миколаїв передавали, Київ, Полтаву. Далі все більше госпіталів дізнавалися, що ми шиємо адаптивний одяг, збільшилася кількість запитів», – розповідає Ксенія Самойлич.

На той час засновниці волонтерської ініціативи залишилися лише удвох і потребували допомоги. Тож в соцмережах написали оголошення, що шукають кравчинь-волонтерок. Також розробили спеціальні лекала, щоб майстрині, які шиють вдома, могли завантажити їх собі і допомогти з пошиттям.

«Ми в Дніпрі кроїмо вироби, формуємо набори для пошиття і пересилаємо кравчиням. У наборі розкроєна тканина, вся фурнітура, етикетки. Є майстер-класи, які зняли наші майстрині. Тож будь-хто може завантажити наші викройки, подивитися майстер-клас, відшивати виріб і відправити до волонтерів чи госпіталів», – каже співзасновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота».

Спочатку «Швейна рота» не мала представниць у містах, а лише волонтерок. Були й такі, які до цього не вміли шити чи не мали швейної машинки. Зараз в Україні працює 12 підрозділів волонтерської ініціативи в різних містах, зокрема, у Києві, Полтаві, Житомирі, Дніпрі, Петропавлівці, Новомосковську, Львові, Рівному, Тернополі. Є також «Швейна рота. Норвегія» і «Швейна рота. Канада». Загалом ініціатива об'єднує 500 майстринь.

«Війна – це такий період, коли ти шукаєш можливість допомогти»

Підрозділ «Швейна рота.Львів» запрацював наприкінці вересня – на початку жовтня 2022 року. З того часу волонтерки збираються постійно, раз на тиждень по вихідних. Ідея створити підрозділ у Львові виникла в Анни Кушкової, яка дізналася про ініціативу зі спільноти в соцмережі, яка об'єднує швей з усієї України.

Координаторка львівського підрозділу «Швейної роти» Анна Кушкова

«Війна – це такий період, коли ти шукаєш можливість допомогти і задіяти свої навички, бути максимально корисним. У нас була така спільнота кравчинь з усієї України, там я і дізналася про дівчат в Дніпрі, які займаються пошиття одягу для військових. Пізніше в мене виникла думка, щоб зробити щось схоже у Львові, але мені потрібна була підтримка, я боялася сама це все робити», – пригадує координаторка львівського підрозділу «Швейної роти» Анна Кушкова.

Тож на зустрічі вже із львівськими швеями Анна поділилася свою ідеєю. Жінки вирішили долучитися до ініціативи і допомагати пораненим. Спершу збиралися в майстерні Анни, потім на її роботі. А вже навесні переїхали у простір ProFashion, що працює в сихівській бібліотеці на вул. Хуторівка, 24. Проект коворкінгу реалізований громадською спілкою «Західноукраїнський кластер індустрії моди» за підтримки UNDP Ukraine/ПРООН в Україні.

«Коли все почалося, ми збиралися на зустрічі невеличкими групами, де спочатку шили цей адаптивний одяг. Нам надсилали крій, ми шили, а потім відправляли по госпіталях», – розповідає Анна.

Однак згодом жінки-волонтерки вирішили збирати гроші на матеріали, самотужки формувати комплекти для пошиття, до якого входить розкрій виробу, липучки, резинка, дольовик (стабілізатор, щоб пришити липучку), зав'язки.

«Наші зустрічі зараз виглядають в такому форматі, що ми збираємося розкроюємо вироби, на які є потреба, тоді формуємо комплекти, щоб люди могли відкрити цей комплект і пошити все вдома. Ми даємо саму тканину вже викроїну і всі-всі потрібні для цього матеріали. Або дівчата додому забирають, або розсилаємо по інших областях. Дівчата все відшивають і відправляють або волонтерам, або передають до нас, і ми вже дивимося, куди це доцільніше відправити», – каже Анна Кушкова.

Львівський підрозділ налічує близько 50 волонтерок. Це кравчині й з інших областей західної України, зокрема, з Ужгорода, Тернополя, Франківська, Чернівців, Хмельницького. Близько 20-25 волонтерок працює на добру справу саме у Львові.

«За три місяці минулого року ми відшили близько 500 речей, а вже за січень цього року ми відшили 500 за один місяць. Кожного місяця цифра варіюється. Вона залежить і від виробів, бо деякі, до прикладу, штани шити важче», – розповідає координаторка львівського підрозділу «Швейної роти».

Львівський підрозділ «Швейної роти» залучає до доброї справи і мешканців міста. Волонтери влаштовують майстер-класи. Так, на останньому львів'яни, які долучилися, шили спеціальні подушечки-кісточки.

«Ми обирали, щоб людям було простіше, щоб вони побачили процес від початку до кінця. Подушечки-кісточки використовують поранені, які мають апарати на руках чи ногах. Ми передаємо подушки у військові госпіталі на Личаківський або у Винниках. Також певну кількість ми залишаємо собі і потім передаємо за запитами», – зазначає Анна Кушкова.

«Важко брати гроші з тих, хто віддає за тебе життя»

Зараз «Швейна рота» надсилає свій адаптивний одяг до 40 госпіталів по всій Україні, зокрема, у Черкаси, Дніпро, Харків, Полтаву, Житомир, Хмельницький, Київ, Львів, Франківськ, Тернопіль, Рівне. Є також адресна доставка безпосередньо до домівок захисників. Замовити спецодяг можна через Google-форму, там потрібно обрати розмір і вид одягу.

«Хлопці мають можливість виїхати на вулицю, погуляти. Часто були такі випадки, що ми відправили одяг, і дружини нам казали, що їхні чоловіки за два місяці не виходили на вулицю, а тепер хоча б можуть виїхати і подихати свіжим повітрям. Окрім одягу, в кожну посилочку наші майстрині вкладають обереги, пишуть листи з подякою, дітки малюють малюнки», – каже співзасновниця волонтерської ініціативи «Швейна рота».

Весь одяг волонтерки передають бійцям безкоштовно.

«Наші дівчата, які поруч фронту, далі відшивають термоодяг, маскувальні костюми. Це теж безкоштовно. Дуже важко брати гроші з тих, хто віддає за тебе життя. У нас був такий час, коли не було з чого пошити футболку, бо ми тоді матеріали купували за свої гроші, а вони закінчувалися. А роботи не було. Ми постійно отримуємо відгуки від захисників: що треба покращити, що додати, які застібки кращі», – зазначає Ксенія Самойлич.

Всі матеріали волонтери закуповують за донати небайдужих українців. Допомогти ініціативі і приєднатися до доброї справи може кожен, перерахувавши кілька гривень за посиланням. Окрім того, можна приєднатися до команди волонтерок, реєстраційна форма є за посиланням.