Які санкції Німеччина готова запровадити проти Росії?

Протягом останніх тижнів на тлі зростання загрози повномасштабного російського вторгнення в Україну німецькі політики мусили визначатися щодо санкцій, які вони готові ввести проти Росії. Передували цьому й скандали, пов’язані з позицією Німеччини не допускати постачання зброї Україні та блокувати постачання зброї іншими країнами. Слід також додати й недолугі висловлювання німецького військового Кая-Ахіма Шьонбаха, які лише додали іміджевих втрат.

Ситуацією скористалися передусім США, Польща, Велика Британія, які активно критикували позицію Німеччини, завдаючи їй ще більших репутаційних втрат. Німеччина представлялася такою собі слабкою ланкою НАТО й найбільш проросійською країною ЄС. Це, м’яко кажучи, не так, але кожна з країн, які критикують Німеччину, переслідує власні інтереси. Можна було б довго перераховувати допомогу, яку надала Німеччина Україні – від фінансової до лікування українських військових. Як, зрештою, й слід пам’ятати, що без позиції Німеччини санкції ЄС проти Росії були б неможливими. А країн, які виступали чи виступають проти санкцій усередині ЄС, вистачає. Наприклад, Австрія, Італія, Кіпр, Угорщина тощо. Й саме Німеччина й Франція шукали аргументи та компроміси, щоб переконати ці країни підтримати запровадження санкцій, а потім й продовжувати їх.

Повертаючись до сьогодення, треба розуміти, що німецьке суспільство, на відміну від українського, дуже пацифістське. Тут даються взнаки як історія, наприклад, демілітаризації так й те, що Німеччина почувається захищеною під парасолькою НАТО. Тому німецьке суспільство апріорі не підтримує посилення мілітаризації будь-якою країною. Напевно єдиним винятком є Ізраїль, але це зараз не стосується теми. Тож позицією як німецького суспільства, так й німецького політикуму була і залишається позиція пошуку компромісу. Й німців не надто цікавить, що українці не готові платити ціну, яку хоче Путін.

Тому для німецького суспільства характерною є невіра в агресивні наміри Росії. Крім того, Росія часто в Німеччині має конотацію з Другою світовою війною й чимало німців відчувають свою провину перед Росією. Саме так – перед Росією. Не перед країнами колишнього Радянського Союзу, не перед Україною чи Білоруссю, а саме перед Росією. Адже СРСР в німців асоціюється виключно з Росією й деколи здається, що вони схильні його розглядати як своєрідну форму Російської імперії. Й саме це є великою проблемою для України, бо часто німці навіть не сприймають нас як окрему націю, спільноту, культуру. Тож Україна в німецькій політиці розглядається часто через призму російської політики.

За цих умов німецький уряд повинен був розробити систему обмежувальних заходів проти Росії в разі її повномасштабного вторгнення в Україну, узгодити ці заходи із союзниками з НАТО та країнами ЄС. Варто зауважити, що розробка пакету санкцій перетворилася для німецького уряду на величезну проблему через внутрішньополітичні розбіжності та тиск з боку США й інших країн НАТО і ЄС.

Німецький політикум дуже слабко обговорював, які ж санкції країна готова ввести. Уряд й взагалі відмовлявся говорити про санкції, мотивуючи це тим, що тоді Росія ні про що не знатиме й не зможе підготуватися. Аргумент так собі, але іншого не називали. Німецькі журналісти й взагалі казали, що єдине, що кажуть урядовці, що ціна для Росії буде дуже велика. Тож пошук публічної інформації про можливі санкції показав, що їх набір дуже обмежений. Більше того, німецькі політики та журналісти прямо кажуть, що деякі з них не будуть запроваджені.

Отже, публічно обговорюються такі санкції:

Блокада російських торгівельних шляхів й обмеження торгівлі з Росією. Більшість німецьких фахівців вказують, що для Німеччини такі санкції були б не сильно шкідливими. Справа у тому, що лише 2% німецького імпорту та експорту припадають на Росію (дані Інституту світової економіки, місто Кіль). Таким чином, ці санкції стали б для Росії болючими, але не надто відчутними для Німеччини. Проте, якщо загалом німецька економіка постраждала б від таких санкцій дуже мало, то окремі галузі та підприємства можуть постраждати набагато більше. Мова йде перед усім про підприємства Східної Німеччини, зокрема, Саксонії. Саме вони найбільше орієнтовані на торгівлю з Росією, а отже постраждають найбільше, якщо будуть накладені обмеження. Крім того, російська валюта обвалиться, а отже німецькі товари стануть для росіян дорожчими. Тож торгівлю доведеться припинити навіть тим галузям, які не будуть підсанкційними.

Блокада постачання сировини із Росії. Німецькі експерти зазначають, що така блокада стане катастрофою для Росії, адже близько 50% її експорту це сировина – нафта й газ. Проте, наразі Німеччина занадто сильно залежна від російської сировини. Близько 55% газу, що постачається в Німеччину – російський газ. Німецькі експерти сходяться на тому, що в короткостроковій перспективі Німеччина не зможе відмовитися від російського газу. В довгостроковій перспективі російський газ може бути замінений на катарський чи азербайджанський, американський, австралійський.

Проте, транспортування цього газу стикнеться з суттєвими проблемами. Насамперед тому, що газ з цих країн може транспортуватися лише у скрапленому вигляді. Тож спочатку потрібно підготувати необхідну інфраструктуру й лише після цього замінити постачальника. Проте навіть, якщо б таке сталося, й Німеччина відмовилася б від російського газу, це призвело б до суттєвого здорожчання газу для країни. Домогосподарства б змушені були платити набагато більше, ніж платять зараз, а частина підприємств змушені будуть припинити свою роботу через непідйомну ціну. Відтак, за розрахунками німецьких економістів, в країні почнуться серйозні економічні проблеми.

Природньо, що німецький уряд намагається не допустити такого розвитку подій. Зрештою, газова залежність Німеччини та Росії взаємна. Левова частка російського бюджету формується від продажу енергоносіїв. Тож шантаж чи використання нафти й газу як зброї спонукають європейські країни диверсифікувати постачання енергоносіїв, щоб менше залежати від Росії. Не виключення й Німеччина – країна планує поступово скорочувати частку нафти й газу. Щоправда, це не станеться в короткостроковій перспективі.

Відтак, блокада російської сировини, передусім нафти й газу, дуже сильно вдарить й по Німеччині. Тож більшість експертів схиляються до того, що ця опція не буде використана як санкція проти Росії, хіба у винятковому випадку.

Відключення Росії від SWIFT. Наразі така опція вводилася тричі. Перший раз з 2012 до 2016 року проти Ірану. Другий раз у 2017 році проти Північної Кореї. Третій раз з 2021 року проти Афганістану, коли владу в країні захопили таліби.Така опція розглядалася й в німецькому суспільстві. Вважається, що це призведе до обвалу зовнішньої торгівлі Росії через неможливість здійснювати розрахунки за отримані чи продані товари й послуги. Відповідно, потрібно буде шукати альтернативні шляхи розрахунку або припиняти торгівлю.

В будь-якому випадку торгівля Росії з країнами ЄС, США сильно впаде. З іншого боку, німецькі експерти висловлюють побоювання, що наслідками цього скористається Китай. Справа у тому, що Китай, як власне й Росія, просуває альтернативну систему міжнародних платежів. Щоправда, наразі альтернативні системи не надто популярні. Проте, вимкнення Росії від SWIFT може спонукати багато країн перейти на альтернативні системи.Частина економістів вказує на те, що вимкнення SWIFT означатиме й проблеми для Німеччини. В такому випадку країна не зможе нормально розраховуватися за енергоносії.

Окремо в Німеччині обговорювали санкції проти Північного потоку 2. Цей проект дуже негативно сприймається країнами Балтії, Польщею та є об’єктом критики з боку США. Попри намагання німецьких канцлерів Ангели Меркель, Олафа Шольца та колишнього канцлера Герхарда Шрьодера представити цей проект як комерційний, він сприймається символом корумпованості та залежності Німеччини від Росії.

Велика частина німецьких експертів та журналістів говорять про те, що Північний потік 2 не призведе до здешевшання газу в країні, але ще більше посилить залежність німецької економіки від російських енергоносіїв. Росія отримає ще більше можливостей тиснути на Німеччину та шантажувати її постачанням енергоносіїв. Експерти звертають увагу, що Північний потік 2 ще не запущено, а Путін вже шантажує Німеччину, оголошуючи, що постачання енергоносіїв залежатимуть від запуску цього газогону.

Запуск Північного потоку-2 створить сприятливі умови для продовження російської агресії проти України, адже в такому випадку Росія не перейматиметься можливими пошкодженнями української газотранспортної системи й зривом постачання енергоносіїв до ЄС. Зважаючи на це, частина німецьких експертів вимагає включити Північний потік 2 до санаційного списку й зупинити газогін у випадку російського вторгнення. Для німецького уряду це складає величезну проблему. Олаф Шольц волів би взагалі не говорити про Північний потік 2 та санкції проти нього.

Зрештою, зустрічаючись в Києві з президентом України Володимиром Зеленським, він жодного разу не згадав про Північний потік 2й це ще раз підкреслю бажання німецького уряду не вводити санкції проти газогону.

Посилення фінансових санкцій. Такі санкції були введені у 2014 році після окупації та анексії Криму. Їх посилення ускладнило б ведення торгівлі та бізнесу між Німеччиною та Росією. Ймовірно, що частина німецьких підприємств змушена була б відмовитися від бізнесу з Росією. Проте, залишається питанням – наскільки країни Заходу готові посилити фінансові санкції й яких втрат зазнає від них Росія.

Конфіскація майна російських олігархів та блокування їх рахунків. Цю ідею в публічне обговорення запропонував депутат від Вільних демократів Александр Ламбсдорф. Він вважає, що у випадку широкомасштабного вторгнення усе майно, в походженні якого німецька влада сумнівається чи яке отримано корупційним шляхом, повинно бути конфісковано. Також він запропонував заморозити рахунки російських олігархів та блокувати рух коштів між ними. Насправді, ці санкції серйозно вплинули б на російську еліту, яка свої кошти завбачливо тримає на Заході або вкладає в нерухомість в країнах ЄС.

Таким чином, в публічному просторі Німеччини дуже слабко обговорювалися санкції, які країна готова накласти на Росію у випадку її широкомасштабного вторгнення в Україну. Німецький уряд й надалі не розголошує свої плани щодо санкцій. З того, що обговорюється в публічному просторі, ми бачимо досить скромний інструментарій.

Майже з упевненістю можна сказати, що постачання російської сировини не блокуватиметься, скоріше усього не будуть відключати Росію від SWIFT, ймовірно німецький уряд намагатиметься уникнути санкцій проти Північного потоку-2.

Фінансові санкції проти Росії можуть бути розширені, але як саме, німецький уряд не каже. Ймовірно, що німецький уряд може піти на певні обмеження в торгівлі. Проте, відкритим залишається питання – наскільки болючими ці санкції будуть для Росії й чи здатні вони вплинути на Путіна.