10 українських аналогів світових туристичних локацій

27 вересня – Всесвітній день туризму. Вибираючи місця, куди поїхати, ми часто мріємо про закордон, але водночас не знаємо багато чудових місць в Україні. Коли ми користуємося послугами туристичних операторів, що пропонують мандрівки внутрішнього туризму, деякі з них оперують такими словосполученнями, як «українська Венеція», «Сахара» чи «Голландія». Ці порівняння не дуже вдалі, адже кожне місце у світі унікальне і не схоже на інші, має окрему історію і контекст, але найголовніше – ці відсилання до Європи свідчать про комплекси меншовартості українців.

Пропонуємо ознайомитися з унікальними місцями України, які у майбутні мирні часи можуть бути цікавими також європейським туристам. Так, розуміємо скепсис багатьох читачів: з інфраструктурою і сферою гостинності в нас все ще погано, не всюди можна доїхати доброю дорогою, багато пам’яток в аварійному та запущеному стані, однак їхня історія дуже потужна і є над чим працювати. Тому за відродження туризму в Україні повинні взятися централізовано як державна влада, та найбільше в цьому має бути зацікавлене місцеве самоврядування, локальні громадські організації і дієвці, залучати гранти, допомогу і досвід європейських країн. Ось тут справді треба брати приклад і вчитися.

Цей список – радше теоретичний, оскільки їхати в ці краї зараз небезпечно. Багато пам’яток з пропонованого переліку розташовані у прифронтовій зоні або на тимчасово окупованій території, тому це ще одна важлива мотивація до перемоги: відвоювати свою спадщину, цінну для історії цілої Європи.

Скульптури острова Пасхи – половецькі і скіфські баби

Понад 800 скульптур моаї, витесаних з вулканічного попелу, є туристичною родзинкою крихітного острова Пасхи посеред Тихого океану. В Україні такі кам’яні боввани розкидані по всьому степу. Їх ставили в різні періоди кочові племена – скіфи, половці, а найдавніші з них датуються III тис. до н.е. Такі давні пам’ятки досі можуть стояти просто неба, хоча зараз їх масово евакуйовують в музеї через війну. Найбільше кам’яних баб – у Дніпровському історичному музеї та в заповіднику «Хортиця».

Кам’яні баби в лапідарії на Хортиці (фото ZAXID.NET)

Наскельне доісторичне мистецтво і письмена. Печера Ласко – Кам’яна Могила

Щоб побачити наскельні малюнки періоду палеоліту в печері Ласко у Франції, туристи записуються заздалегідь. В Україні в нині окупованій частині Запорізької області збережене унікальне місце – Кам’яна Могила. У степу утворилися скелі висотою до 12 м з численними печерами і гротами. За дослідженнями науковців, це місце в усі часи було сакральним, там не жили, лише приходили здійснювати релігійні ритуали, в тому числі жертвоприношення. На кам’яних стінах – сліди присутності людей від 20 тис. років до нашої ери і аж до Середньовіччя (XII ст.) Там і малюнки, і письмена.

Кам’яна Могила зовні (фото ZAXID.NET)

Копія наскельного малюнка з Кам’яної Могили у місцевому музеї (фото ZAXID.NET)

Пустеля і сафарі. Африка vs Херсонщина

Любителі сонця і екзотики часто літають в Африку, щоб сфотографуватися на дюнах Сахари та з’їздити на сафарі. В Україні аналогічні місця є на Херсонщині. Заповідник «Асканія Нова» створив у XIX ст. місцевий поміщик Фрідрих Фальц-Фейн, де в заповідному степу живуть бізони, зебри, зубри та антилопи гну, кінь Пржевальського, розведення якого у заповіднику вберегло від зникнення виду. До війни туристи могли туди навідатися під час сафарі-турів. Окрім того, там був зоопарк та дендропарк. Зараз із заповідника, що є одним із семи чудес природи України, надходять дуже тривожні і сумні новини: ця частина також окупована.

Зебри в Асканії-Новій (фото зі сторінки заповідника)

А до утворення Олешківських пісків частково спричинилися вівці того ж Фальц-Фейна, які виїли траву, це призвело до ерозії ґрунтів. Площа піщаного масиву становить 220 тис. га і містить унікальну рослинність. У мирні часи екскурсії там проводили ранніми ранками або пізніми вечорами. До речі, український Джарилгач – то наші Мальдіви, якщо ви не знали.

Олешківські піски (фото Тетяни Адамчук зі сторінки НПП)

Тюльпани в Нідерландах чи Кропивницькому

Квітковими плантаціями Нідерландів зараз нікого не здивуєш. В Україні тюльпанові поля є зараз в багатьох регіонах – на Волині, Буковині, нарциси – на Закарпатті. Та рекомендуємо при нагоді навідатися у дендропарк Кропивницького. Тамтешні тюльпани – якнайрізноманітніших сортів та кольорів, розкидані по території всього парку площею понад 40 га.

Тюльпанові поля у дендропарку Кропивницького (фото ZAXID.NET)

А ще у Кропивницькому у 1882 році створили перший український професійний театр. Там працювали корифеї Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий. А Марія Заньковецька починала свій творчий шлях і зіграла головну роль у першій виставі театру «Наталка Полтавка».

Стоунхендж – Хортиця

Стоунхендж у Великій Британії вже багато століть приваблює туристів з усього світу своєю загадковістю. Вчені сходяться на думці, що це місце мало ритуальне призначення, а також використовувалося для астрономічних спостережень. Острів Хортиця був не тільки пристанищем козаків. Вчені відкрити там святилище IV-ІІІ тисячоліття до н.е. Його призначення було схожим на британський Стоунхендж: каміння укладені колами у кілька рядів. Окрім цього святилища, на Хортиці є й інші: обсерваторія на висоті Брагарня, культовий комплекс біля балки Велика Молодняга, «Чорний камінь» та лапідарій «Скіфський стан», де зібрані ті ж кам’яні баби та інші давні вироби з каменю.

Святилище-обсерваторія на Хортиці (фото заповідника)

Каньйони і річкові меандри

Пригадаймо річкові вигини Дністра біля Заліщиків – помилуватися цими краєвидами їдуть з багатьох регіонів. Схожі вигини робить річка Мозель у Франції, велику петлю утворюють Рейн в Боппарді та Саар біля Оршольца в Німеччині. Ще одна схожа підкова є біля Мармурового каньйону у США.

Заліщики і Дністер (фото Катерини Красницької/Вікіпедія)

Тих, хто марить американським Гранд Каньйоном, запрошуємо на Миколаївщину. Актівський каньйон виділяється серед степової місцевості південної України. Довкола – красива природа, що входить до національного природного парку «Бузький Гард». Історична цінність цих локацій пояснюється присутністю людей ще з часів палеоліту, козаччини і поміщицьких садиб в цій місцевості. Особливо приємно сплавлятися річкою під скелями каньйону. Щоб не їздити двічі, у тій самій південній Миколаївщині можна знайти і античну Грецію.

Актівський каньйон (фото Артема Комісаренка/Вікіпедія)

Поплавати в човнику можна не тільки у Венеції, але й на українській Бессарабії. Щоправда, вислів «Вилкове – українська Венеція» вже набиває оскому. Насправді цей регіон цікавий ще й своєю мультикультурністю, цікавою кухнею, унікальною народною архітектурою та природою. У Вилковому міститься адміністрація Дунайського біосферного заповідника, яка охороняє орнітологічне розмаїття дельти Дунаю.

Річкові вулиці Вилкового (фото зі сторінки Яструб-тур)

Релігійне паломництво

Віряни різних конфесій часто вирушають у релігійне паломництво в Єрусалим чи Меджугор’є. Та в Україні впродовж багатьох століть люди з різних регіонів вирушали у піші прощі до Києво-Печерської лаври. А Софія Київська XI ст. вважається одним з найдавніших соборів Європи. Зрештою, давній королівський шлях Via Regia пролягав через всю Європу саме до Києва. Його частиною є і найвідоміший світовий паломницький маршрут святого Якова.

Києво-Печерська лавра є давнім місцем релігійного паломництва (фото ZAXID.NET)

А ще дуже давнім, з княжих часів є Зимненський монастир на Волині. Важливими паломницькими центрами є Зарваниця, Скит Манявський та всі давні монастирі і храми, місця з чудотворними іконами та мощами святих.

Літературний і кінотуризм

Таких місць насправді багато. Наприклад, любителі фентезі, казок і «Гаррі Поттера» порівнюють Гоґвортс з Чернівецьким університетом або університетом безпеки життєдіяльності у Львові. А чарівний поїзд міг би гарно дивитися на віадуках у Ворохті чи Плебанівці.

Ці списки можна продовжувати безкінечно. Красиві сакури є не тільки в Японії, але й на українському Закарпатті, за середньовічними замками не треба їхати в далеку Шотландію, Трансільванію чи Німеччину. Спитайте себе, чи бачили ви колекцію середньовічного Олеського замку, найдавніші замки Закарпаття чи Аккерман – фортецю міста, що існує з античних часів? А хто читав книжку Галини Пагутяк про упирів в Добромильському замку? Наша різдвяна Маланка на Буковині нічим не гірша ніж карнавал у Ріо.

У різних містах та навіть селах можна відшукати оригінальний ренесанс, бароко, модерн з дивовижною історію. Але щоб це все пізнати, треба трішечки змінити свій фокус. «Любіть Україну», як писав класик.