1939-1945: Неписана історія. Звернення до журналістів та читачів
Друга світова війна залишила слід у кожній українській родині - і як правило, розповіді людей, котрі пережили цю війну, разюче відрізняються від офіційної версії, яку нам спускають "згори".
Ми пропонуємо журналістам українських ЗМІ та нашим читачам напередодні відзначення ювілею Перемоги опублікувати сімейні розповіді і перекази про те, як батьки, бабусі, діди і прадіди кожного з нас пережили цю війну.
Усі історії ми публікуватимемо в у блозі «Листи до ZAXID.NET»
Вимоги до текстів:
- не більше 8 тисяч друкованих знаків;
- фото героїв оповіді,
- коротку інформацію про автора (бажано фото);
Тексти надсилайте на поштову адресу info@zaxid.net
Учасники проекту:
Проект відкритий для приєднання. Якщо Ваше видання бажає приєднатися до акції, пишіть на пошту ist.1945@gmail.com.
СТАТТІ, ОПУБЛІКОВАНІ В РАМКАХ ПРОЕКТУ:
Життя, викуплене "млеком" і сиром
"Всі намагалися попити крові - хоч комуністи, хоч фашисти..."
"Червоний - про УПА: як партизанили рядові радянські підпільники"
Дивлячись новини, бабуся казала: "Я дурна, що не взяла після війни нагана!"
"Одним із перших поліцаїв став кавалер ордена Леніна"
Неписане про війну: Історія однієї галицької родини
"У фашистській неволі я вижила завдяки німецькій родині"
Чому справжні ветерани не люблять згадувати війну?
"Пока татары воевали, их жен и детей вывезли в Узбекистан"
Три історії моєї родини: офіцер, партизан і розстріляний учитель
Як мій прадід розбудовував у Харкові Третій Райх
"Найстрашніше - як бомбардували свою ж артилерію"
"Побігла піхота, а ми вже вийшли на позицію, тож відступати не стали"
Ми використовуємо