90% виборчого фонду кандидати витрачають на телевізійну рекламу, – експерт

До початку виборчої кампанії часу ще вдосталь, та політики вже зараз завзято рекламують свої обіцянки і витрачають на це чимало грошей. За підрахунками експертів, лише промоція на телебаченні забирає до 90 відсотків виборчого фонду. Проте майбутніх кандидатів це не зупиняє і щоразу вони шукають нові майданчики для агітації.

Наскільки дієвою є ця реклама, з’ясовували у львів’ян. «Є реклама, але вона на мене не діє. Це все популізм і тільки обіцянки-цяцянки», – розповідає львів’янин Петро. «Вони, як завжди, кажуть то, що ми хочемо чути», – каже Іван.

Так львів’яни говорять про політичну рекламу, якої стає все більше і на центральних каналах, і на вулицях міста. Гарні ролики, професійні актори, влучні гасла. Те, чим вже зараз зачіпають політики. Втім, психологи радять не вірити яскравій картинці.

«Очікувати, що політики будуть про мене дбати і думати ‒ це є якраз те, на чому політики ловлять наших співгромадян. Треба чітко розуміти, що гроші, які вкладаються у рекламу, ‒ це є інвестиція і вона має принести відповідну віддачу тим політикам», – пояснює психолог, викладач Українського католицького університету Павло Дзіковський.

Заступник голови ЦВК Євген Радченко розповідає, що 90% відсотків виборчих фондів йдуть на телевізійну рекламу. Популярним способом називає і приховану агітацію. Наприклад, презентацію ремонту у школі чи нового спортивного майданчика. Тому вважає, що до того часу, поки підкуп виборця буде дешевший, аніж агітація, він буде існувати.

«Якщо в західних країнах подібні блага, які надаються, морально засуджуються і виборці рідше голосують за такі політичні сили або таких кандидатів, то в Україні це вважається правильним ‒ надання благ. Особливо у вигляді благодійної допомоги ‒ в нас вважається нормальним до початку виборчого процесу», – каже експерт з виборчого законодавства, заступник голови ЦВК Євген Радченко.

Цього року із державного бюджету шість парламентських партій загалом отримали 513 мільйонів гривень. Значну частину витрачають на телевізійну рекламу, розповідає аналітик партійних фінансів руху Чесно Ігор Фещенко. Проте тренд зараз – реклама в Youtube. Цей новий майданчик – можливість для кандидатів витрачати гроші, які ніхто ніколи не зможе підрахувати.

«Якщо у випадку із телевізійною рекламою ми можемо апелювати до того, що є відеозаписи, є певні статистики, скільки було показів роликів і яка їхня вартість і порівнювати з реальними офіційними даними, з фінансовими звітами, то обсяги реклами з інтернету Facebook і Youtube ми дізнатися не можемо. В цьому полягає велика складність і виклик», – розповів аналітик партійних фінансів руху ЧЕСНО Ігор Фещенко.

Офіційна президентська виборча кампанія починається з нового року ‒ за 90 днів до дня виборів. Втім, окремі кандидати уже ведуть майже повноцінну боротьбу. Політолог Анатолій Романюк каже: в Україні немає ефективного контролю за дотриманням виборчого законодавства. Відтак політики вже зараз витрачають великі суми на піар.

«Тобто, якщо ми говоримо про те, що «Опора», раніше КВУ, які проводили вивчення скільки коштів витрачають кандидати на виборах, то ці суми виходили за мільйон доларів. І для порівняння вибори депутата Бунденстагу можуть коштувати 15 тис. євро – і це вважається нормально», – поділився професор кафедри політології ЛНУ ім. І. Франка Анатолій Романюк.

Витрати у кандидатів зовсім інші в європейських країнах. Так, у Великій Британії не витрачають грошей на політрекламу на телебаченні, бо це є заборонено. А у Швеції коштом держбюджету кожен виборець отримує поштою пакет виборчих програм кожної партії. Якщо ж виборчі кампанії не мають ліміту, гроші працюють ефективніше, ніж суспільний авторитет.