Чого я хочу від політиків для Львова? Утопія

Уявімо собі, що ми маємо можливість сконструювати ідеальних політиків, які зроблять все для Львова. Якими вони мали б бути?

Перш за все, хочу, щоб вони любили Львів, а не ставилися до нього як до тимчасового місця перебування чи хорошого стартового майданчика на Київ чи куди інде. Любити Львів - це відчувати його, поважати його, мріяти про нього, діяти для нього.

Друге - щоб ці люди були професіоналами у своїй сфері, і ніхто не пхався до того, чого не вміє. А в тому, що вміє, віддавав всю свою душу, увесь талант задля слави і процвітання рідного Міста.

Третє - щоб вони пам'ятали і поважали традиції Львова, по можливості відроджуючи їх. Щоб громадянський статус Громадянина Міста був у повазі і пошані; щоб львівські традиції знову ожили і були поруч з нами, роблячи наше життя барвистим і змістовним. Щоб, можливо, якщо доростуть до того, могли створювати й нові традиції - наприклад, громадянський бал чи День героїв міста Львова - робили це у тісній співпраці з львівською громадою і у кануні старого Львова.

Четверте - щоб вони думали на п'ятдесят-сто років вперед, а не тільки до кінця своєї каденції мінус передвиборчі перегони. Щоб прогнозували - а що, якщо Львів стане мегаполісом з населенням в кілька мільйонів чоловік? А звідки львів'яни літатимуть в космос? А якщо Львів раптом стане столицею європейської України, або хоча б федеральної землі Галичина - яких нових можливостей він може потребувати і як він їх знайде? Де буде майбутній львівський бізнес-центр?

П'яте - щоб вони пам'ятали про те, що так чи інакше залишаться у пам'яті львів'ян. І щоб їм хотілося залишитися там не завдяки назвам пластикових смітників і божевільним сценаріям побудови ресторанів на Високому Замку, а більш принциповими речима - вирішенням транспортної і сміттєвої проблеми, побудови готельної інфраструктури, і, врешті-решт, цілодобовою водою.

Шосте - щоб ті люди, які є львів'янами в інших містах - Києві, Харкові чи Одесі - ніколи не зраджували своєї ідентичності, завжди пам'ятали про те місце, де їх духовна пуповина, при  кожній можливості повертаючись до рідного міста - і добрими справами, і доброю славою про нього. Бо добра слава про місто - це добра слава його громадян. І, якщо їхній статус дає їм на то можливості, допомагали місту вистояти в політичних бурях, щоб ніхто не міг обділити чи пограбувати його, скорочуючи «дотації» чи підвищуючи «відрахування».

Та при цьому всьому я, мабуть, забуваю, що політики - істоти дуже прагматичні: до того їх змушують посилені нормативи боротьби за професійне виживання, де етичні норми часто є не необхідним агітаційним додатком до програми і скоріше заважають, аніж допомагають перемагати собі подібних.

Я не вірю в те, що в час необмежених можливостей для обмеженого кола людей вдасться принципово вирішити наболілі львівські проблеми чи створити серйозні перспективи. Це будуть конкретні проблеми і конкретні перспективи конкретних осіб, а якщо «в пакеті» і якісь львівські проблеми вирішаться - то й на тім спасибі...

Тому, насправді, хотілось б лише одного - щоб в наш час непевних людей та їх непевних цінностей, вони завдали нашому місту якомога менше шкоди. Бо божевільна бізнес- і політеліта, сучасна будівельна техніка і не обмежена смаком та традицією архітектурна школа дає надто багато можливостей катастрофічному сценарію.

Все ж після татарських набігів і козацьких облог Місто було кому відбудовувати...

Фото з сайту www.cpp.org.ua