Фатальна китайська оборудка

Засоби масової інформації Росії вже півмісяця невтомно вихваляють газову угоду, яку підписали в Шанхаї президент РФ Володимир Путін і голова КНР Сі Цзиньпін. Возноситься мудрість і спритність російського керівника, котрий, нібито, зумів переконати китайського лідера укласти таку вигідну для Росії оборудку.

Безумовно, масштаби й суми, озвучені в контракті вражають: 30-річний контракт про постачання в Китай 38 мільярдів кубометрів газу на рік, загальна сума – 400 млрд доларів!

«Є контракт!», «Європа залишилася з носом», «Західні санкції компенсовано з горою» – такі заголовки мерехтіли в російській пресі після повернення Путіна з Китаю наприкінці травня. А чи дійсно є підстава для втіхи в росіян? Чи отримала Росія серйозний зиск від газового контракту з Піднебесною? Колишній російський прем’єр-міністр Михайло Касьянов вважає, що аж ніяк. Що ситуація якраз вимагала б не радісних реляцій, а глибокого занепокоєння. Що контракт виявися провальним для Російської економіки.

У блозі на сайті «Эхо Москви» Касьянов звертає увагу на те, що не встиг Путін озвучити свій план порятунку економіки за рахунок контракту з Китаєм, як Кремль видав нові «проривні» ідеї. Зокрема російський уряд запропонував докапіталізувати «Газпром» на величину вартості будівництва нового газогону до Китаю. Причому зробити це пропонується не за залучені до проекту інвестиції, а за  рахунок золотовалютних резервів країни.

Далі екс-прем’єр Росії пояснює: «Ці резерви (іноземна валюта і золото), які ще називають міжнародними резервами країни, перебувають під управлінням Центрального банку і призначені для оперативних інтервенцій на валютних ринках з метою забезпечення стабільності національної валюти, а також для фінансування дефіциту платіжного балансу країни. Але Путін доручив уряду і Мінфіну подумати над можливістю такої «докапіталізації», мабуть, не забувши про те, що урядові (бюджетні) резерви – Фонд національного добробуту (87 млрд доларів) – він зовсім недавно вже розподілив між держкорпораціями і банками. Дійшла тепер черга і до непорушних запасів – Міжнародних резервів країни».

А це чітко свідчить про настання в Росії скрутних часів – з одного боку. З другого – про цілковиту економічну згубність китайської оборудки. Китайські товариші насправді не дають Росії грошей на освоєння родовищ і будівництво газогону. Вони готові платити за газ, але за газ в трубі на кордоні з Китаєм, а не за чергове «будівництво століття», яке розгорнеться на сибірських просторах.

«Захід і його ринки не дадуть ні копійки. У російській банківській системі потрібних грошей немає, більше того вона сама терміново потребує рекапіталізації. Державні банки, включно з найбільшими, виживають за рахунок підтримки з боку Центрального банку і Мінфіну. У бюджеті на «будови століття» грошей вже теж немає», – підводить підсумок Михайло Касьянов.

Варто звернути увагу на те, що поки що ціни на нафту й газ тримаються на досить високому рівні. Що буде з російською скарбницею, коли Сполучені Штати розпочнуть масштабний експорт газу, добутого зі сланцевих родовищ, коли буде знято останні санкції з Ірану й він повноцінно вийде на енергетичний ринок, коли налагодиться ситуація в Лівії й вона знову продаватиме газ і нафту на світових біржах…

Проте навіть нині, за сприятливої для Росії кон’юнктури на ринку енергоносіїв, золотовалютні резерви країни стрімко худнуть. Ще рік тому вони становили понад 530 млрд доларів, а нині – близько 470 млрд. Касьянов нагадує, що цього року за зовнішнім боргом Росії належить виплатити близько 170 млрд доларів. Для забезпечення звичайних закупівель товарів і послуг з імпорту потрібно понад 100 млрд доларів на квартал. А тут ще й втеча капіталу за кордон досягла в першому кварталі 63 млрд доларів. Прогнозується, що до кінця року ще 100 млрд доларів полетять з країни.

«Кожному економісту зрозуміло, що при використанні золотовалютних резервів всередині країни йдеться про фінансування шляхом друкування грошей. А друкування грошей означає інфляцію, яка є найбільш несправедливим способом оподаткування громадян», – такий невтішний для росіян прогноз робить екс-прем’єр Касьянов.

Його оцінку ситуації підтримує і Лілія Шевцова – відомий російський політолог, провідний науковий співробітник Фонду Карнеґі. Аналізуючи у своєму Facebook’у російсько-китайську газову угоду, вона виносить такий фатальний вердикт:

«Китай надув Кремль у найпринизливіший спосіб. Путін змушений залізти в золотовалютні запаси і незабаром увімкне друкарський верстат. Зрозуміло, що це значить! Ось вам дивовижний парадокс: Україна і Китай, настільки різні країни, підштовхнули Росію до прірви...»