Соціальна вулична кав’ярня »У сусідів» на площі святого Теодора не встигла пропрацювати і трьох місяців, як вже змушена думати про переїзд. Причиною цього стало непорозуміння із мешканцями прилеглих до площі будинків. Сусіди звинувачують «сусідів» у нищенні газону, надмірному шумі та відсутності поваги до тих, хто живе тут вже давно.
Суть проекту соціальної кав’ярні полягала в тому, щоб створити заклад, куди могли би ходити не лише туристи, а й просто сусіди; де місцеві мешканки могли б продавати власну випічку та де вся громада площі Святого Теодора могла б збиратись разом.
Проект «У сусідів» став логічним продовженням «Фестивалю сусідів на Підзамче», який відбувся в 2014 році. На «Фестивалі сусідів» хотіли об’єднати мешканців Підзамче, вивести їх за межі власних дворів та запропонувати працювати разом над спільним проектами. «Родичі важливі, а сусіди ближчі», стверджувало гасло фестивалю. Анна Хвиль та Оксана Усачова, авторки ідеї та власниці кафе «У сусідів», брали участь в організації того фестивалю, тож вирішили продовжити справу з об’єднання малих громад в іншій частині міста. Та коли в травні цього року відбулись перші зустрічі з мешканцями площі Святого Теодора, досвід Підзамче несподівано виліз боком.
«При чому тут «фестиваль Підзамче», якщо ми не є Підзамче?», - емоційно питає 63-річна мешканка площі Святого Теодора Леся Довганик, яка бере активну участь у перемовинах з організаторками кафе. Пані Лесю вважають одним з «опозиційних лідерів», хоча вона з цим визначенням не згодна. «Я просто ставлю питання», - каже жінка.
Цих питань в Лесі Довганик є чимало. На самому початку жінку цікавило, хто саме вкладатиме гроші в кафе, а також – чому заклад планують розмістити на газоні, а не на заасфальтованій частині площі.
Підприємцем, який інвестує в розвиток закладу, стала Оксана Усачова. Дівчина вже має досвід роботи з кафе – в Києві в неї є своя кав’ярня «На Станіславського». Частину прибутку з неї Оксана вклала у проект «сусідського» кафе.
Оксана Усачова та Анна Хвиль. Фото: Майстерня міста
Питання ж газону не вирішено й досі. Як пояснив ZAXID.NET Володимир, один з мешканців, газон був майже знищений ще до того, як туди прийшли організаторки «У сусідів». Журналістка Марія Ільїна, яка теж живе поблизу, уточнює, що це завжди була звичайна трава, за якою не доглядали. Та для Лесі Довганик цей газон виявився дуже цінним, адже в розмові вона постійно повертається до теми витоптаної трави.
«В нас площа розділена на дві частини. Був зелений газон, де могли гуляти собаки, де старі люди могли збирати шампіньйони – бо вони з того живуть і тішаться. Ось як пані Зеня, яка назбирала чотири шампіньйони і казала, що ще дві бульбочки – і матиме зупу. А на тій частині, де асфальт, діти їздять на велосипедах та роликах», - розповідає Леся Довганик.
Леся Довганик стала однією з найголосніших та найпомітніших сусідок, які виступають проти закладу. Окрім неї, є ще кілька інших жінок, які регулярно сваряться із кав’ярнею, пишуть скарги та викликають міліцію. Як розповідають жителі, з десятка будинків, які знаходяться на площі, протестують лише кілька. З розмов, які можна почути від «захисниць площі», стає зрозуміло, що вони переконані – організаторки кафе «У сусідів» мають впливових покровителів. Жінки не вірять словам Анни та Оксани, що проект працює на благо громади.
Розповідаючи про те, як виглядала площа до приходу кафе «У сусідів», Марія Ільїна пояснює, що вже багато років площа Теодора або взагалі не змінювалась, або ставала гіршою. Її фактично перетворили на автомобільну парковку, ще й повернули зупинку маршруток. В червні цього року на площу звернули увагу громадські активісти, які її облаштували: зафарбували помальовані стіни, встановили лавки та смітники. Кав’ярня «У сусідів» зробила дві пісочниці, де зараз бавляться не лише діти відвідувачів кафе, але й місцевих жителів. Попри це, на думку Лесі Довганик, якщо цей простір дійсно робили для сусідів, спочатку треба було опитати, чого вони хочуть.
В травні, перед запуском проекту соціального кафе, його організаторки влаштовували зустрічі з сусідами. Наталя Білута, яка працює в Бібліотеці на Мулярській поруч з площею Теодора, розповідає що на ці зустрічі приходило дуже мало людей. «В такій кількості, як вони приходять зараз сваритись, вони не приходили, щоб дізнатись, що це мало би бути», - каже Наталя Білута. 48-річна жінка постійно підтримує проект «У сусідів», а її пиріжки є однією з фірмових страв закладу. Наталя Білута працювала із «Фестивалем сусідів на Підзамче» і згадує, що там подібну ініціативу сприйняли краще. Ідея розрухати громаду та перезнайомити людей, щоб вони могли спільно працювати, мала би трансформуватись у фестиваль сусідів вже на площі Теодора, який планувався на початок вересня. Але не склалось.
«Ми говорили про те, що зробили на Підзамче, не для того, щоб показати, які підзамчани хороші і тому прийшли для того, щоб окупувати площу Святого Теодора. Це було прикладом того, що ми і тут можемо таке зробити, що люди можуть поділитись своїм досвідом. Але почалось: «Ага, прийшло Підзамче і буде вчити нас жити. Ми не Підзамче!». Хоча так само є поняття Високого Підзамча, Низького… Але це все дурня, весь Львів то є Підзамче, просто з різних боків. Але – «ми центрові, будуть нас якісь підзамчани вчити», - розповідає Наталя Білута.
Для того, щоб примирити обидві сторони, до суперечки втрутилась голова управління культури ЛМР Ірина Магдиш. За її посередництва сторони домовились підписати «меморандум», де були б прописана головна вимога противників кафе – відновити газон. Але цей «меморандум» так і не підписали. За словами організаторок кафе – через те, що «сусіди проти». За словами Лесі Довганик, яка виступала речницею цих сусідів – через те, що не влаштовували строки. В «меморандумі» йшлося про те, що нову траву посіють в травні наступного року.
Наталя Білута (праворуч). Фото: У сусідів
Якщо прийти на площу Святого Теодора, біля кафе постійно можна зустріти чимало молоді. Майже щотижня там відбуваються якісь заходи, від майстер-класів до кінопоказів. Втім, у такому сусідстві однодумці Лесі Довганик вбачають лише проблеми. На їхню думку, вуличне кафе стало місцем, де молодь збирається лише для того, щоб випити. Та зі слів інших жителів, кафе не зробило нічого нового: тут і раніше вночі збирались і пили. «Просто зараз ще з’явились лавочки, на яких можна сидіти», - каже Володимир, який живе в будинку навпроти кав'ярні. Це підтверджує і Марія Ільїна: «На жаль, п'янки на площі були регулярні й до появи кафе. Просто тепер тим, хто там пив, є де сісти комфортно. Що на площі, що на дитячому майданчику, де зараз розмалювали стіну, регулярно ранками з’являлись пляшки з під горілки й пива».
«Я не хочу сказати, що там щось ідеальне, боронь боже! Там непочатий край роботи. Подекуди я сама приходжу до дівчат і сварю їх за їхні помилки. Вони не є професіоналами, вони живуть хорошою ідеєю. Ця ідея потребує обкатки, доповнень, допомоги – і з того би вийшло щось хороше», - каже Наталя Білута.
фото: У сусідів
На думку Марії Ільїної, головним подразником для сусідів є не «п’янки-гулянки», і навіть не газон, а відвідувачі кафе. «Бо вони немов з зовсім іншого світу. У них є зацікавлення, вони ініціативні, пропонують щось міняти, проводять концерти, майстер-класи, найрізноманітніші зустрічі, словом розтрясають той застій, в якому площа і її мешканці перебувають вже багато років. А сусідам не комфортно відкривати очі на світ довкола, на те, що насправді ми уже давно живемо в іншій країні, місті й часі», - каже Марія. Для неї та трьох її маленьких дітей проект ревіталізації площі став дуже корисним. Тепер вони більше часу проводять саме там, адже, як пояснює Марія Ільїна, «щотижня робиться щось цікаве, а ще можна просто сісти і поїсти морозива чи випити квасу».
Наталя Білута пояснює це так: люди виявились не готовими до змін, бо зміни – це завжди болюче. Також є страх, що облаштування вуличного соціального кафе може призвести до того, що згодом там збудуть якийсь постійний заклад.
Марія Ільїна та її син Ярема. Фото: Майстерня міста
Проект сусідської кав’ярні починався з того, що дівчата мали створити спільний простір, який би об’єднував мешканців. В результаті, так і сталось: активні мешканці об’єднались проти кафе. Ті ж, хто його підтримують, виявились не настільки помітні на фоні гучної критики та суперечок.
Переїзд розмальованої маршрутки «У сусідів» з площі Святого Теодора є невідворотнім. Як вважає Наталя Білута, якщо проект переїде, мешканці відчують себе переможцями. Вона додає: «Мені би дуже хотілось, щоб вони винесли якесь раціональне зерно з тої перемоги (якщо вони вважають це перемогою). Мені би хотілось, щоб так, як вони гуртуються, щоб вигнати кафе, вони б і далі гуртувались, щоб перекопати цей газон, наприклад, чи дбати про свою площу».
Ми використовуємо