Україна програла власний ринок Китаю, - Тарас Плахтій

- Ми багато років пробували конкурувати з Китаєм, але ми зможемо випустити на ринок три нові моделі на тиждень, а на сьогодні на одному місці на ринку щотижнево приходить 50 моделей з Китаю.

Про теперішні заводи, студії, фабрики галантерейних виробів практично нічого не відомо. Недавно львів'яни дізналися про дизайн-студію галантерейних виробів «ЛіТар», хоча існує вона близько 10 років.

Про саму дизайн-студію, про стан сучасної галантерейної промисловості, про Оксану Караванську - в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET із директором дизайн-студії галантерейних виробів Тарасом Плахтієм.

- Ми починали в той час, коли в Україні спостерігався брак будь-якої промислової продукції. Бізнес розвивався доволі швидкими темпами і ми легко конкурували з польськими та турецькими виробниками. Той час сприяв розвитку виробництва галантереї, зокрема, тоді з'явилися львівська фірма «Таїсія», фірма у Великих Мостах, а також виробництва в Луцьку, Рівному, Харкові, Севастополі, які постачали на український ринок недорогі якісні торбинки.

Ситуація докорінно змінилася у 2002 - 2004 роках, коли в Україну почали масово завозити сумочки з Китаю. Раніше китайські торбинки теж були на нашому ринку, але найдешевшої категорії, вони зажили поганої слави серед покупців.

Внаслідок бурхливого розвитку китайської економіки, їх виробники почали стрімко й без особливих зусиль завойовувати наш ринок, витіснивши польських виробників зовсім і відвоювавши в турецьких 90% ринку. На мій погляд, нині китайська галантерейна продукція, як, напевно, й інші вироби легкої промисловості, становить 90% українського ринку. Решта 10% - турецькі торбинки, індійські, вітчизняні і, безумовно італійські сумочки (дорогі, однак все ж посідають почесне місце в бутиках).

Судячи з усього, Китай веде стратегічну економічну політику захоплення світового ринку. Вона полягає в тому, що держава лобіює масове просування китайських товарів на ринки світу за рахунок дешевизни (безперечно, в цій країні колосальна дешева робоча сила, крім цього, держава беззастережно сприяє експорту), а це призводить до занепаду внутрішнього виробництва в країнах-імпортерах. Особливо інтенсивні такі процеси в країнах, де процвітає контрабанда й нема державної стратегії розвитку економіки. Як наслідок, виробництво розвалюється, заводи і фабрики легкої промисловості закриваються. Років через 15-20 в Китаї підвищать зарплати, їх торбинки і вироби легкої промисловості подорожчають до світового рівня і ми будемо змушені купувати їх продукцію, тому що свого виробництва в нас уже не буде, а за один рік його не відновити. Тобто ми ще будемо купувати китайський товар за ту ціну, яку вони правитимуть, а не за ту, що є тепер. Тому що за короткий термін відновити власне конкурентоспроможне виробництво в умовах, коли фахівців нема, заводів і обладнання теж, зрештою як і напрацьованого досвіду й навичок, - практично неможливо.

- То який теперішній стан легкої промисловості, зокрема в галузі галантерейних виробів?

- Китайські галантерейні вироби заполонили український ринок. Тож маленькі фірми мають лише два шляхи розвитку. Перший - здешевлювати свою продукцію, щоб конкурувати з китайцями. Однак це надзвичайно важко, оскільки сировину та комплектуючі за відповідною ціною можна купити лише в тому ж Китаї, а це не має економічного сенсу - простіше привезти з Піднебесної вже готові сумочки, виготовлені дешевою робочою силою. Ціна торбинок знижується за рахунок спрощення моделей та використання дешевших матеріалів. Не варто забувати, що китайські виробники виготовляють продукцію десятками або й сотнями тисяч штук, а наші - в найкращому випадку - лише тисячами. Масове виробництво, без сумніву, суттєво здешевлює продукцію. Другий шлях - шити сумки дорожчої категорії, зі шкіри, робити їх якіснішими. Цим шляхом, наприклад, пішли рівненські виробники, які випускають надзвичайно гарні шкіряні сумки цікавих моделей, високої якості й оригінального дизайну.

- Яку нішу займає "ЛіТар"?

- Ми зайняли нішу виготовлення ексклюзивних сумочок на замовлення. Наше виробництво зовсім невелике, у ньому залучені лише кілька осіб. Працюємо в режимі ательє: беремо індивідуальні замовлення на виготовлення торбинок під одяг та взуття клієнта.

У нас широкий вибір торбинок - адже ми багато років пробували конкурувати з Китаєм. На жаль, наші сумочки буквально розчинилися в китайському морі галантереї, що затопило український ринок. Ми не в змозі конкурувати з китайцями ще й тому, що на ринку практично нема сировини й комплектуючих доброї якості та за демократичною ціною.

- На вашу думку, в чому причина ситуації, що склалась у промисловості?

- Вважаю, теперішній стан промисловості є наслідком відсутності цілісної та зрозумілої стратегії економічного розвитку України. Очевидно, що в час глобалізації слід інтенсивно розвивати перспективні галузі, а іншим сферам держава змушена приділяти менше уваги, водночас перепрофільовуючи людей (трудові ресурси) для праці в перспективних галузях економіки. Ніхто не заперечуватиме, що пріоритетом мало б бути наукоємне високотехнологічне виробництво, підтримка виробників інтелектуального продукту, наприклад, розробників програмного забезпечення та нових технологій. Для цього, ясна річ, треба вкладати гроші в освіту, науку. Але всі знають, що робиться у цій сфері, особливо щодо фінансування й рівня зарплат науковців та вчителів, матеріальної бази інститутів і шкіл. Проте нині інтенсивно розвиваються вугледобування, металургійна і хімічна промисловості. Це сировинні галузі й тому в стратегічному плані не перспективні. Прикро, що головним рушієм їх розвитку є суттєва різниця оплати праці наших та закордонних робітників при однаковій ціні кінцевого продукту на світовому ринку. Звичайно, що дешевизна робочої сили позбавляє власників необхідності модернізувати виробництво та впроваджувати, а отже й розробляти, сучасні високопродуктивні технології. Крім того, низькі зарплати у цих галузях бумерангом б'ють по національній промисловості в цілому та легкій зокрема - вона не здатна забезпечити людей продукцією за цінами, які б відповідали рівню їх зарплат. Ось чому виникає потреба імпорту товарів за низькими цінами (а звідки ж, якщо не з Китаю, де робоча сила ще дешевша?), чим успішно й займається Україна з усіма наслідками для національного виробника.

Державі потрібна відкрита, зрозуміла та прозора стратегія розвитку економіки, щоб було якесь уявлення, щоб виробилася концепція, яка б планомірно втілювалася в життя, і не на один рік, а на 10, 20, 50 років, аби всі чітко знали, що ми будуємо, куди йдемо і як повинні діяти.

- Чим би могла допомогти держава вітчизняним виробникам легкої промисловості?

- Для легкої промисловості держава повинна створити на ринку однакові правила гри з іноземними виробниками: умови для рівної конкуренції, щоб вироби, які завозяться в Україну за демпінговими цінами, обкладалася відповідним митом, щоб не було можливості для неконтрольованого контрабандного ввезення продукції. Це нормальна світова практика (згадайте гучні антидемпінгові розслідування та заходи проти українських виробників в Росії та країнах Європи або спробуйте уявити контрабандний ввіз туди, наприклад, українських труб). І ця практика йде врозріз з тією ілюзією, яку намагаються створити можновладці в Україні, ілюзію того, що наші люди дістають високу зарплату, а тому можуть купити багато китайського товару. Як тільки будуть створені рівні умови конкурентної гри на ринку для українських виробників, легка промисловість сама розвинеться, не треба буде їй ніякої допомоги.

- Що вам, як керівнику дизайн-студії, бракує від держави?

- «ЛіТар» презентує торбинки як мистецтво, тому нам не завадила б підтримка держави у популяризації позитивного загального ставлення до мистецтва, щоб у людей з'явилося більше зацікавлення виставками, культурними подіями та мистецькими заходами.

- Багато дизайнерів тепер розробляють сумки, взуття до свого одягу...

- Один з таких прикладів - відома українська дизайнер одягу Оксана Караванська, яка створює практично повний образ жінки, як на мене, надзвичайно вдалий та креативний. Вона започаткувала новий напрямок у дизайні українських сумочок - створення торбинок-образів. «ЛіТар» уже 5 років співпрацює з Оксаною Караванською, виготовляючи до її колекції одягу торбинки-фантазії. Безперечно, вони подіумні, часом їм бракує зручності для щоденного використання, але водночас вони торують шлях подальшого розвитку моделей сумочок, перетворюючи сумку з банальної речі в торбинку-образ.

- Коли Оксана Караванська звернулася до вас в студію з ідеєю торбинки-образу, це не було шоком для вас? Що ви відчули?

- Спочатку нам було дуже важко. Найважче довелося боротися із собою - ми не думали, що на таке здатні. Ми вдячні Оксані Караванській за те, що вона показала нам наші можливості. У неї насправді стратегічне бачення розвитку моди.

- Львів має дизайнерів для створення нових торбинок?

- У Львові надзвичайно сильна мистецька школа. Я працював з багатьма дизайнерами і був вражений творчістю і широтою їх мислення. Цією виставкою (15 березня у Палаці мистецтв проходила виставка торбинок-образів, зроблених у «ЛіТарі». - ZAXID.NET) я хотів показати львів'янам, які прекрасні у нас дизайнери, оскільки представлені сумочки були виготовлені власне за ескізами дизайнерів. У креативності ми можемо змагатися з італійськими виробниками, з найкращими світовими брендами. Не маю на увазі за стилем, бо італійські виробники мають триста років досвіду роботи і саме вони задають стиль. Я кажу про креативність і свіжість ідей. Львівські дизайнери (не лише торбинок) можуть, як і програмісти, вийти на передові позиції, а український інтелектуальний продукт - легко скласти конкуренцію за кордоном.

Сумки-образи відомі у світі, але такого плану, як ми створюємо - я ніде не бачив, крім того, ми орієнтуємося на світлі образи, при погляді на які в людей з'являються світлі асоціації, покращується настрій. Равлик, кораблик, квітка, усілякі побутові речі, осінь тощо - ми творимо образи, близькі до ментальності народу, до його розуміння краси. Це, безсумнівно, заслуга наших дизайнерів.

На виставці ми спеціально повісили табличку, що сумки можна фотографувати. Не боїмося, що наші ідеї хтось забере, тому що ми вже пройшли цей етап. Ми дивимося вперед.

Фото з сайту www.wz.lviv.ua