Коли мовчати вже несила

Останнім часом обласна дитяча лікарня «Охматдит» на слуху у львів’ян. Заступниця директорки Олена Березовська на сесії обласної ради зачитала заяву, в якій стверджує, що заступники і більшість керівників відділень лікарні висловили мені як директорці недовіру. І озвучила низку моїх «гріхів», які я зробила на займаній посаді. Оскільки більшість того, що озвучила моя заступниця, не відповідає дійсності, а я через хворобу не могла бути присутня на сесії, вважаю за потрібне висловити свою думку щодо подій, які розгорнулися в «Охматдиті». Це той випадок, коли навіть попри хворобу, мовчати вже несила.

Директором лікарні я є рік і 9 місяців, а в лікарні на різних посадах працюю понад 35 років. Передостання моя посада в «Охматдиті» – заступник головного лікаря з хірургічної роботи. Коли обирали претендентів на посаду директора, я пропонувала молодим лікарям висувати свою кандидатуру і обіцяла їм всіляку підтримку з мого боку, та вони відмовилися. Мовляв, не дозріли. Та виходить за тих неповних два роки, відколи я директорка, вони дуже швидко дозріли, бо всі мої заступники знають, що і як має робити директор, у якому напрямі має рухатися лікарня, що я роблю не так тощо.

Мене директором призначили з другої спроби, бо я спершу не погоджувалася, аби одним із моїх заступників була Олена Березовська. Бачила на цій відповідальній посаді більш досвідченого лікаря. Не хотіла такого заступника і більшість колективу. Утім, після перемовин призначили її. Іншими словами, я не зовсім як директор могла формувати команду, з якою хотіла б працювати.

Своє керівництво лікарнею я розпочала у складних умовах: звільнилися працівники відділу кадрів, головний бухгалтер, двоє заступників директора, була велика плинність кадрів, що ускладнювало роботу, лікарню було визнано ковідною, де надають допомогу дітям різного віку тощо.

Попри це, ми рухалися вперед, хоч не такими темпами, як би хотілося. Завдяки підтримці і допомозі опікунської ради, меценатів, ЛОР та ЛОДА в лікарні відкрилися нові операційні, з’явилося чимало нового медобладнання, зокрема і комп’ютерний томограф, відремонтовано палати, ремонт яких розпочали за сприяння лікаря Богдана Петровського, центр дитячої та підліткової гінекології, поліклінічне відділення. Згодом підключилися меценати, які відремонтували частину палат, за що їм дуже вдячні. За програмою транскордонного співробітництва у 2021 році установа пройшла незалежний міжнародний аудит, отримала акредитаційний сертифікат, реалізовуються також проекти по транскордонному співробітництву Польща-Україна-Білорусь тощо.

Усі тендери в лікарні проводяться за участю юридичної фірми «Світ права».

Незважаючи на карантинні умови, у лікарні проведено близько 5000 операцій за рік, стаціонарно проліковано близько 7000 пацієнтів, з них понад 700 – з ковідом.

Так, в лікарні «Охматдит» є певні проблеми. Та, на мою думку, вони не є критичними, а робочими. І їх можна вирішувати, маючи підтримку заступників, чого не можу сказати про своїх. Одна з таких проблем і чи не найболючіша для колективу – заборгованість по зарплаті. Вона виникла влітку, коли працівники масово пішли у відпустки. Через ковід зарплати частини працівників зросли в 1,6-4,4 раза, відповідно нарахування відпускних, оздоровчих зросли до 3 млн грн. Наприкінці 2021 року заборгованість є лише за місяць, яку розпорядженням голови ЛОДА до кінця року буде погашено.

Схожі заборгованості виникали і у інших медзакладах Львова і області, але їхні колективи спільно вирішували цю проблему і не звинувачували у цьому лише керівника.

Згідна, маючи заступників, на яких можна покластися у вирішенні важливих справ, можна зробити ще більше для лікарні. Але це, на жаль, не мій випадок. Складається враження, що всі вони бачать себе у кріслі директора.

З вересня 2021 року в лікарні розпочалися не цілком зрозумілі для мене події. За рішенням господарського суду Львова з рахунків лікарні було стягнено виконавчою службою 1 млн 600 тис грн (борг по вікнах). Та ми подали касаційну скаргу у Верховний суд, який постановою від 16 грудня 2021 року скасував рішення господарського суду і скерував справу на новий розгляд.

За період мого перебування на посаді директорки були перевірки з МОЗ, зокрема і по ковіду, з управління держпраці у Львівській області та акредитаційної комісії. Зараз іде перевірка управління майном спільної власності – вже впродовж трьох місяців. За 35 років роботи в «Охматдиті» я не пам’ятаю жодної такої тривалої перевірки.

Чи відчуваю я провину? Так, але за те, що належним чином не спитала своїх заступників за невиконану роботу. Тепер розумію, що вони давно задумували брудну справу проти мене, абсолютно не розуміючи, що несуть відповідальність разом зі мною.

І на завершення – я після одужання обов’язково прозвітую перед депутатами ЛОР про виконану роботу на посаді директорки лікарні.