«Щодня до нас кладуть шість-дев’ять дітей з ковідом»

Останніми тижнями медики відзначають значне збільшення дітей, що хворіють на коронавірус, причому перебіг хвороби стає все важчим. Як ця пандемія вражає дітей, поговоримо сьогодні з Вірою Приймаковою, завідувачкою відділення реанімації та інтенсивної терапії львівської лікарні «ОХМАТДИТ». Вітаю вас, пані Віра.

Вітаю.

Отже, розкажіть: яка зараз ситуація у вашій лікарні?

Станом на сьогодні, на 03.11., в лікарні нараховується 41 дитина з ковідом. Це є діти від місячного віку і старші. Найстарша дитина – це хлопчик 17 років, який зараз дообстежується, і ми чекаємо на його аналіз ПЛР, Відповідно, вже тоді буде вибір тактики лікування.

Тобто цей хлопець 17 років у важкому стані?

Так, він знаходиться в реанімаційному відділенні, у нього є двобічна пневмонія і плюс в нього є супутня надлишкова вага.

Супутня надлишкова вага… Те, що діти зараз хворіють, – це звичайні діти чи діти, які мають супутні захворювання? Бо все більше повідомлень про те, що хворіють діти.

Більшість дітей не мають зовсім супутніх захворювань. Якщо з тих 40 пацієнтів, які зараз перебувають у стаціонарі, – це може бути одна або дві дитини, які мають супутні захворювання якісь. Всі решта дітки були повністю цілком здорові до цього моменту, коли вони потрапили в стаціонар із ковідною інфекцією.

А які симптоми? Вони якось відрізняються від дорослих?

Не у всіх дітей є втрата нюху, не у всіх дітей є втрата смаку. Дуже часто у дітей з’являється досить висока гарячка, з’являються катаральні явища і порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Якщо, наприклад, із 40 дітей, – то 20% можуть мати запальні явища, тобто можуть мати пневмонію. А інші дітки цього не мають.

Тобто це легший перебіг хвороби, якщо порівнювати з дорослими?

Так, у дітей є легший перебіг захворювання – тобто це можуть бути легкі форми, це можуть бути середні форми важкості. Але, на жаль, є і важкі, і вкрай важкі форми перебігу у дітей, хворих на ковід.

Але коли діти потрапляють до вас до лікарні – це вже діти госпіталізовані з ковідом. Які ознаки того, що їх треба госпіталізувати?

Ознаками того, що їх потрібно госпіталізувати – це залежить, знову ж, від стану пацієнта. Є дітки, які можуть мати помірний субфебрилітет, тобто температуру 37,5, не мати жодних інших порушень, жодних явищ – відповідно, вони можуть лікуватися амбулаторно, їх може лікувати сімейний лікар.

Є дітки, які поступають з вираженим інтоксикаційним синдромом, з високою гарячкою. Вони поступають зневоднені, тому що в них є порушення шлунково-кишкового тракту, діарея, буває і блювання – відповідно, таких діток ми кладемо в стаціонар, обстежуємо, діти проходять ряд лабораторних обстежень, рентгенологічні обстеження. І відповідно назначається, в залежності від стану пацієнта, лікування.

Скажіть, будь ласка, такий перебіг хвороби – це оцей штам Дельта, якого зараз більше? Якось аналізуєте це?

Важко сказати, чи це є штам Дельта. Але цей новий спалах (фактично з літа) є агресивніший. Ми бачимо це навіть по відсотку зростання поступлення дітей у наш стаціонар. Якщо, наприклад, у попередньому році і навіть до літа 2021 року могло нараховуватися 10-15, максимально було 28-30 пацієнтів, то зараз, на жаль, такого немає. Тобто це може бути 41, 48, 50 пацієнтів у стаціонарі, які мають ковід.

Діти отримують лікування, і тільки якщо в них уже позитивна динаміка і вони готові до виписки з стаціонару, дітки виписуються додому. Але якщо дивитися статистику, то протягом доби може поступати шість-дев’ять дітей у ковідне відділення.

Ковід у них підтверджують уже в лікарні? Все-таки, якщо в дитини нежить, тим більше, ви кажете – 37 градусів температура, легкий нежить…

Не завжди ковід підтверджується в лікарні. Як правило діти до нас звертаються не тільки з районів, але й зі Львова. Більшість оцих дітей батьків є позитивні – вони мають або позитивний антиген, або позитивний ПЛР. Більшість діток, які звертаються до нас із підозрою на SARS-CoV-2, ми вже обстежуємо у нас – і в них, як правило, є або позитивний антиген, або вже тоді виявляється позитивний ПЛР. Але не всі діти, які мають 37,5, не всі діти, які мають катаральні явища – не всі мають ковід і не всі вони лягають в наш стаціонар.

Зрозуміло, так. Чи ви ведете якусь статистику, можливо дослідження, чи батьки цих дітей (які, як ви кажете, мають позитивні результати) вакцинувалися? Чи це свідомі антивакцинатори?

Більшість батьків не є вакциновані. І навіть більше вам скажу – діти, які поступають з позитивним ПЛР-ом, батьки цих дітей не завжди є позитивні. Тобто батьки можуть бути повністю цілком здорові і не мати SARS-CoV-2 – а дитина може бути позитивна і, на жаль, мати важку форму.

Нещодавно в нас була пацієнтка у вересні. Її мама перехворіла минулого року на ковід, мама вакцинована. Дитина не виключено, що теж у жовтні перехворіла легкою або безсимптомною формою ковіду. І цього року вона поступила до нас з важкою дихальною недостатністю, з важкою двобічною пневмонією. Дитина потребувала переведення на ШВЛ, дитина потребувала довготривалого досить інтенсивного агресивного лікування.

І це власне був ковід?

Так, у дитини був підтверджений ковід.

Але якщо вона перехворіла вже, ви кажете, можливо, легкою формою… Чи немає антитіл?

Просто ситуація є та, що батьки, напевно, не звернули увагу тоді на це. Чому? Тому що дитина була безсимптомна. Антитіла можуть бути, але ніхто, на жаль, не гарантує того, що пацієнт не може захворіти другий, третій раз повторно ковідом. Тому що більшість дітей (аналогічно так само, як більшість дорослих) ретельно не обстежується, ніхто не дивиться, чи в дитини може бути якийсь імунодефіцит, який ніколи не проявлявся. Тобто ніхто не веде такого ретельного аналізу даної ситуації. І тому таке стається. Тобто пацієнт може хворіти і два, і три рази.

Чи були у вашій лікарні вже летальні випадки?

Ні, ні. У нашому стаціонарі не було жодного летального випадку серед дітей, хоча в нас були вкрай важкі діти. У нашому стаціонарі це були перші двоє дітей на всю Україну статистично – я переглядала ці дані, я спілкувалася з лікарями з інших областей на Конгресі анестезіологів. Тобто в нас були два пацієнти, які мали ковідну інфекцію – тобто мали SARS-CoV-2, мали важку дихальну недостатність, поліорганну недостатність, які в нас знаходилися на ЕКМО. Було проведено лікування ефективно – в задовільному стані були виписані додому.

Просто було досить багато повідомлень, коли це стосувалося немовлят, маленьких дітей зовсім.

Маленьких дітей – так. У нас є пацієнти, які поступають і місячними, і в двомісячному віці, тобто дуже багато поступає. І є дітки, які народжені від мам, які ковідні – тобто дітки поступають до нас в реанімацію новонароджених. Але дуже часто не підтверджується ПЛР.

Ви власне спеціалізуєтеся на дітях. Я правильно розумію, що опірність дитячого організму до цієї інфекції, до коронавірусу, вона є вища?

Так.

А з чим це пов’язано? Чому діти менше заражаються, легше хворіють?

Напевно, більше пов’язано те, що вони легше хворіють, з тим, що діти не мають настільки багато супутніх патологій, як дорослі. Тобто дитина – це є молодий організм, який розвивається, і вони, в більшості, цілком здорові. Вони не мають проблем із серцем хронічних, вони не мають проблем з дихальною недостатністю, з нирковою недостатністю або іншими системами так, як дорослі.

Були повідомлення з вашої лікарні десь приблизно два тижні тому, що вам доводиться збільшувати кількість ліжок для ковідних дітей.

Так, у нас дійсно збільшена кількість ліжок до 120. Чому? Тому що зараз зріс досить великий відсоток – це є діти до шести місяців, які потребують трошки інших умов, це є діти до річного віку і до п’яти. Тобто це зараз найбільший відсоток дітей, які поступають у наш стаціонар.

Це такі зовсім маленькі?

Малесенькі дітки, так, які інфікуються від своїх родичів і потрапляють до нас.

Скільки з тих 120 зараз зайнято у вас?

Зараз, станом на сьогодні, 41 дитина.

Зараз Львівська міськрада припинила навчання в школах, зокрема для того, щоб обмежити цей ланцюжок, щоби передавалося менше між дітьми. На вашу думку, як це – правильний крок, неправильний? Це щось дасть?

Це так «50 на 50». Тобто, як на мене, це правильний крок. Хоча я розумію батьків, я розумію мам – звичайно, що вони не підтримують цього.

Це зрозуміло, що вчитися треба – ніхто цього не заперечує. Тут питання просто здоров’я і чи це дозволить перервати ланцюжок? Бо діти спілкуються зі своїми батьками, які ходять на роботу, їздять у транспорті…

Тут, бачите, все-таки більшість вчителів є вакцинована, бо без цієї процедури не допускають до роботи. Тобто контамінуватися або заразитися дитина не може від вчителя – найшвидше діти можуть інфікуватися між собою, безсимптомно передати далі інфекцію. Дитина далі цю інфекцію несе додому і, відповідно, контамінує вдома батьків, заражає. І, на жаль, інколи це буває дуже трагічно. Відповідно, так само дитина може контамінуватися від батьків, принести це в школу і передати це наступним. На жаль, такий шлях передачі.

Тобто певним чином це принаймні сповільнити якось може?

Я думаю, що так.

Бо зараз дуже багато протестів, зокрема і «відкрийте школи».

Я теж мама, я повністю погоджуюся з батьками, що це важко, це неефективно, тому що втрачено ланцюг освіти, повного забезпечення цього всього. Але я враховую, що якщо у нас такий пік, просто зараз ми в червоній зоні і це настільки виражено… Я думаю, що треба зупинитися хоча би на два тижні, а потім спокійно почати навчання у школах.

Зрозуміло. Хотів зачепити тему вакцинації дітей. Зараз Міністерство охорони здоров’я дозволило вакцинуватися дітям від 12 років. Але ви кажете, що найбільше попадає зовсім маленьких дітей.

Якщо дивитися європейські гайдлайни і дивитися, як за кордоном розглядають це лікарі і ВООЗ – дітей за кордоном вакцинують з шестимісячного віку, вже розпочали по Канаді.

Не у всіх країнах – американці там, здається, з п’яти років.

Не у всіх, але у деяких країнах розпочата вакцинація ця.

Я повністю погоджуюся з вакцинацією дітей від 12 років, яку зараз дозволило наше Міністерство охорони здоров’я. Я погоджуюся, тому що це є безпека дитини і це є захист дитини від важких форм. Ми всі прекрасно знаємо, що жодна вакцинація ніколи не захищає від того, що пацієнт може захворіти. Діти аналогічно так само вакцинуються від вітрянки, від кашлюка, від дифтерії. Але, попри те, вони можуть перенести це або в легкій формі, або у середньої важкості. Відповідно, так само і вакцинація від ковід.

Але чи треба цей вік зсувати? У нас є власне 12 років. Дуже багато дітей шкільного віку – це ж набагато менші… В мене донька – одинадцять з половиною років, і от її ще не можна вакцинувати. Чому?

Ну, бачите, тому що це все-таки, напевно, не досить досконало, тобто проводяться ряд обстежень, досліджень – і тоді вже поставиться крапка.

Але якщо провідні країни світу вже провели ці дослідження, визнали? Ми ж усі на планеті користуємося більш-менш однаковими вакцинами кількох світових виробників.

Я з провідними країнами погоджуюся, але я думаю, що, напевно, це питання не до мене, а до Міністерства охорони здоров’я.

Зрозуміло. Загалом як зараз відчуття медиків у цій ситуації? Це звичний ритм роботи для вас чи це щось надмірне?

Ні, зрозуміло, що це не звичний рівень роботи. Тому що навіть у нашій установі – враховуючи, що в нас тільки діти – потік пацієнтів шалений: тобто одні діти виписуються, інші поступають. Звичайно, що кожна дитина має бути ізольована, вона повинна бути окремо…

Є всі умови для цього?

Так, так.

Бо іноді в нас показують лікарні (правда, дорослих) – як правило, не дуже…

Звичайно, такої критичної ситуації, як у дорослих, в нас немає. Тому що, знов же ж, це діти – і, повторюся, можемо схилятися на середню і легку форму перебігу захворювання. Тому що якби це було так, як у дорослих – це би було набагато гірше.

Скажіть, будь ласка, ці діти, особливо маленькі, традиційно в «ОХМАТДИТі» вони з кимось одним з батьків могли перебувати.

Так.

А зараз?

Будь-яка малесенька дитина і навіть діти, які є і старшого віку, як правило, вони перебувають з кимось із батьків. Тобто діти самі не перебувають, тому що неможливо залишити одномісячну, двомісячну, піврічну дитину, річну, навіть п’ятирічну, навіть інколи дитину, яка має вісім-дев’ять років – вона потребує мами. Тому в нас всі дітки перебувають з мамами. Тому що все-таки більшість батьків є хворі, і вони перебувають з дитиною.

А це ніяк не шкодить лікуванню і взаємному зараженню матері, дитини?

Як правило, всі мами (або тато, або мама), вони є хворі на ковід. І воно нічим не заважає. Чому? Тому що коли є мама біля дитини – спокійна дитина. І, відповідно, сам лікувальний процес перебігає набагато швидше і легше.

А вам не треба лікувати ще й батьків?

У нас бували такі випадки, що ми скеровували або маму, або тата, якщо було погіршення стану, в дорослі установи, а вже тоді залишався хтось інший, хто може з дитиною. Дітей ми самих не залишаємо – просто це травматично для дитини. Для цього і було створено, для цього і є система, програма, де мама і дитина – це має бути загальне ціле.

Зрозуміло. Як ви ставитеся до цієї кампанії антивакцинаторської, яка розгортається у соцмережах? От ви читаєте, очевидно, всі ці дурниці – так само, як усі.

Так. Знаєте, я не можу коментувати чиїсь дії. Кожна людина є свідома, кожна бачить, що відбувається в країні, що робиться в світі, – і робить свій вибір. Дуже багато я чула теорій, коли просто вакцину виливають збоку, а видають сертифікати. Знову ж таки, продають сертифікати, дублюють сертифікати. Ви, напевно, теж це бачили – мас-медіа про це говорять щодня.

Ми не можемо нікого примусити вакцинуватися. Але просто якби ті пацієнти, які не хочуть вакцинуватися і проводять цю кампанію, потрапили в доросле… Бо, як правило, це є дорослі пацієнти.

Ну, бо вони переконують інших – це найгірше ж.

Якби вони потрапили в ковідне відділення і побачили, що відбувається там, у дорослому ковідному відділенні... Бо я там була, я це бачила. І я спілкувалася з своїми колегами з інших областей. Коли медперсонал, лікарі настільки виснажені. І ті люди, які там є, – вони, на жаль, поступають у дуже важких формах, які вже є інкурабельні (невиліковні). Це виглядає направду дуже жахливо. Тому кожна людина має право на вибір. Але я думаю, що це нерозумно.

Зрозуміло, дякую вам за цю розмову. Нагадаю глядачам, що сьогодні в нашій студії була завідувачка відділення реанімації та інтенсивної терапії львівської лікарні «Охматдит» Віра Приймакова. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.