Коли з телевізора щось гавкнули...

От уся ціна "онолітеги". Два тижні тому Яценюк на засіданні уряду заявив, що вносить у Раду законопроект про дозвіл Кабміну вводити санкції проти "агресивних держав".

Я зробив про це новину. Ти, він, вона, вони зробили про це новину. Всі зробили про це новину. Й одразу було ясно, що приймуть. А куди ж вони подінуться. Ризики давно диверсифіковано, і взагалі.

А ні! Така істерика піднялась! Одні кричать - чому так пізно, другі - як так можна! Хоча пройшла цілком рутинна процедура. Просто про подання законопроекту ніхто не читав тих новин, які я (ти, він, вона, вони) давали. Ну немає в "онолітегів" звички відстежувати тему в цілому. Зате коли з телевізора щось гавкнули - то да. Тоді-бо вже всі онолітеги ломляться, стучать копитцями, зчіплюються рогами, риють сніг і асфальт.

Мене сьогодні зранку Лілія Білецька питає: "Приймуть?" Та вже що-що, а це приймуть, кажу. Чого ж ні? Легко прогнозувати те, що й так очевидно. Але навіть із очевидного наша аудиторія примудряється зробити й Сенсацію, і Зраду, і Перемогу - і все це в одному флаконі