Конспірологія на службі у Москви

Одна з ефективних стратегій Росії, яка дозволяє маніпулювати громадською думкою і спрямовувати її в потрібне русло, – вміле використання теорії змов. Конспірологічні версії трактування реальності здатні створити альтернативну версію світу, вербувати фанатиків і задурманювати голови мільйонам. І на цьому поприщі Кремль досяг неабияких успіхів.

Люди завжди були вразливі перед конспірологією. Потяг до таємних знань – основа людської психології. Прологом до російської агресії проти України стала ідейна обробка росіян. У цій справі химерно поєдналися російський реваншизм та імперіалізм з образою на решту світу, який нібито змовився проти Москви і підступно її обдурив. Але, напевно, ефект був би неповним, якби на службу Путіну не вдалося залучити брехню, оголошену правдою.

Одна з найпоширеніших вигадок, яку активно транслює російська влада, розповідає про обіцянку НАТО ніколи не розширятися на схід. Буцімто вона була надана ще Горбачову під час переговорів щодо майбутнього об’єднання Німеччини. Але потім про неї забули й Альянс віроломно прийняв до свого складу більшість країн, які раніше входили до сфери впливу Москви. Це відразу ж порушило баланс сил, спричинило до формування однополярного світу і змусило Росію терміново вживати заходи у відповідь.

Насправді ніяких усних і тим більше письмових угод про нерозширення НАТО між СРСР та Заходом не було. Навіть виходячи з того принципу, що суверенні держави мають право самостійно визначати свою зовнішню політику і до яких структур чи союзів вступати. Але Росія завжди специфічно трактувала міжнародні відносини. І мислила категорією сфер впливу, які є винятковим привілеєм великих держав. Тож міфічна історія про те, як Захід обманув Москву, набула значного поширення серед росіян. У подальшому це допомогло Кремлю сформувати нові конспірологічні теорії і запропонувати їх масам для внутрішнього споживання.

Особливих успіхів Кремль досяг на ниві історії. Багато росіян щиро вірить у те, що їхня держава – обрана, а підступні вороги хочуть позбавити її минулого, вкрасти її «велич та вплив». Російським суспільством активно циркулюють міфи про те, що Україну створила Австрія. Що українська мова – це штучний діалект. І взагалі російська державність зародилася ще в IX столітті, а після завоювання Південної Русі монголо-татарами слов’янське населення масово мігрувало на територію нинішньої Московії. До цієї ж категорії міфів належить позиціонування Росії як Третього Риму – наступниці самої Візантійської імперії. Звідси постійне прагнення загорнути російський імперіалізм в обгортку месіанства та надати йому винятковості й непорочності.

Нам здається, що немає нічого абсурднішого за тези російської пропаганди про те, що Україна готувалася напасти на «ДНР» і «ЛНР» й атакувати РФ, що на нашій території працювали секретні біолабораторії Північноатлантичного блоку. Але багато росіян у це справді вірить. Російське суспільство загалом охоче сприймає путінську версію трактування дійсності, в якій Росія воює не стільки з Україною, скільки з НАТО на території України. Загарбницька сутність війни проти України маскується за допомогою різноманітних теорій змов, за якими зовсім не видно правди. У цій альтернативній реальності Захід не залишив РФ жодного вибору, окрім як військове вторгнення в суверенну державу.

Треба віддати належне російським спецслужбам: вони навчилися поєднувати реальні проблеми, які справді мають місце, із конспірологією. У Росії і не тільки там популярною є думка, що публічна політична влада не несе повної відповідальності за свої вчинки і часто за нею нібито стоять інші, значно могутніші сили. Це приводить нас до світу, яким керують таємні еліти, які мають власний план і втілюють його. Така детективна версія дійсності, дарма що виглядає не зовсім раціональною, насправді приваблює багатьох. Тому російські спецслужби успішно ловлять у свої сіті і окремих осіб із несформованим світоглядом, і мільйони звичайних громадян.

Можливо, вбивство Ірини Фаріон теж здійснив такий завербований фанатик, який вірить у конспірологію й підступних масонів, котрі затіяли війну між двома народами. А курував і наставляв його майор з Луб'янки, який вдавав зі себе ідейно підкованого нациста, якого дуже турбує доля білої раси. Далі була справа техніки. Переконати виконавця у важливості його злочинної місії, надати їй ідеологічного виміру. Для ФСБ продати потрібну ідею юній особі, яка щиро увірувала в теорію змови, не становить великих труднощів.

Не потрібно вважати, що всі конспірологічні теорії виникають на пустому місці. Справді, частина з них дуже далека від життя і розрахована винятково на маніпуляцію населенням, яке страждає на відсутність критичного мислення. Але нерідко Кремль вдається до значно вишуканішої й підступнішої тактики. У ній реальні проблеми, які мають місце, намагаються пояснити за допомогою різних теорій змов. Росія використовує прорахунки і помилки західних політичних еліт, щоб на їхньому фундаменті збудувати конспірологічну конструкцію. Надати альтернативне пояснення тим чи іншим процесам, щоб спричинити хвилю розчарування, недовіри й обурення, які трансформуються в електоральні наслідки на виборах. І Кремлю це нерідко вдається. Благо, Захід час від часу створює для РФ багато інформаційних приводів для того, щоб запустити конспірологічну версію пояснення реальності.

Яскравий приклад – помилкове рішення західних еліт відкрити кордони і сприяти масовій міграції населення з чужих культур. Оскільки західні політики вкрай неохоче визнають, що помилилися і не поспішають виправляти свої помилки, замість них це робить теорія змов. Запускається версія, що провідні партії Європи цілеспрямовано працюють на заміщення корінного населення вихідцями з Азії й Африки. Росія, відчуваючи, які бонуси може принести їй підтримка такої тези, негласно долучається до її поширення. Виникають політичні партії й політики, які кидають виклик традиційним елітам. Не всі, але деякі з них мають чи мали тісні зв'язки з Москвою. Соціальна напруга і розчарування зростає, адже більшість мігрантів зовсім не інтегрується в західні суспільства. Довіра до політиків падає. Як тут не виникнути думці про те, що в погіршенні життя винні таємні масони, які змовилися знищити західну цивілізацію? Кремль потирає руки, радіючи внутрішньому ослабленню Європи. І готується до нових конспірологічних операцій.

Теорія змов стала ефективною зброєю російської пропаганди й маніпуляції громадською думкою. Причому вона використовується і для внутрішнього, і для зовнішнього застосування. З одного боку, конспірологія допомагає тримати в покорі російське суспільство і знаходити внутрішнє виправдання для зовнішньої агресії. З іншого – сприяє дестабілізації в Україні, Європі та США, посилює недовіру між владою і громадянами, вербує фанатиків, готових на злочини. Можна бути певними: Кремль не полишить цієї справи й надалі вигадуватиме фантастичні концепції пояснення реальності. У Москві розуміють: споживачів такого контенту завжди вистачатиме.