Марш Бетховена для вояків «Ваґнера» – 2
IQ

Марш Бетховена для вояків «Ваґнера» – 2

Про причини й наслідки хішамського інциденту в Сирії

Любко Петренко, 23 лютого43534

У попередньому тексті була описана передісторія «хішамської масакри», вчиненої щодо приватної військової компанії «Ваґнера». Тепер перейдемо до самої історії, спробуємо її проаналізувати й зробити висновки.

Отож бойова ударна група, кістяк якої формували «ваґнерівці», у ніч з сьомого на восьме лютого рушила в наступ на нафтопереробний завод Conocо, який охороняли курдській бійці з Сирійських демократичних сил і їхні американські радники й інструктори. Американці бачачи, що наміри росіян доволі серйозні, підняли над заводом свій державний прапор як останню спробу напоумити агресорів. Паралельно американське командування в Сирії зв’язалося з російськими колагеми, щоб з’ясувати: що ваші люди зі зброєю роблять біля наших позицій? Росіяни запевнили американців, що «іхтамнєт». Хоча можна припустити, що якийсь натяк на те, що якісь росіяни там можуть бути, все ж у розмові пролунав. Аби американці не дай Боже, не надумали давати потужну відсіч агресорові. В сенсі: «іхтамнєт», але «мипабєдім».

То які ж сили атакували завод Conocо під Хішамом, до якого від «ваґнерівського» плацдарму було якихось вісім кілометрів? Як стверджують журналісти-розслідувачі зі CIT для наступу ПВК «Ваґнера» зібрала, можливо, найбільша за всю сирійську кампанію бойову групу – танки, бронетранспортери, важка артилерія, міномети, системи залпового вогню. У складі штурмової групи було кілька штурмових рот і ще мобільні взводи. Окрім найманців ПВК «Ваґнера» в операції брали участь і сили спеціального призначення Міністерства оборони РФ, тобто кадрові російські військовики. Російське бойове формування було підсилено загонами проурядового сирійського ополчення, які мали відігравати роль ширми, вдавати, що саме вони є головною наступальною силою.

Експерти досі дивуються, який це мудрагель порадив вже згаданому Сергєєві Кіму під час планування операції зважитися атакувати позиції американців і їхніх союзників уночі? Невже існувала надія, що під покровом ночі вдасться стрімко зблизитися з противником, аби американська артилерія й авіація не змогли відповісти контрударом, побоюючись влучити у своїх? Може росіяни думали, що виглядатимуть у мороці як нічний кошмар, якого перелякаються американці й дадуть драпака? Ті американці, котрі володіють найкращим у світі комплексом нічного бачення. Хоча, як стверджують експерти, за часів президентства Барака Обами російські найманці вже неодноразово брали «на слабо» американських військовиків, а ті, не приймаючи бій, полишали позиції. Та цього разу попередній досвід зіграв з росіянами злий жарт. У будь-якому випадку «ваґнерівці» провели наосліп невелику артпідготовку (яка виявилася абсолютно невлучною) й пішли в атаку.

Що ж проти цієї армади виставили американці, остаточно зневірившись у перспективах напоумити росіян? Спершу над колонами нападників з’явилися дрони MQ-9 Reaper й вивчили точну локацію супротивника. Потім підлетіли славетні винищувачі п’ятого покоління F-22. Хто його зна, може російське командування таки вирішить надіслати на порятунок тих нещасних авіаційну підтримку. Утім, як ми вже знаємо, жодні російські літаки з авіабази в Хмеймімі на підмогу не прилетіли.

І тут, після останнього попередження російському командуванню каналами спецзв'язку, американські військовики розпочали побиття немовлят. Спершу американці увімкнули системи радіоелектронного придушення, аби цілковито позбавити нападників зв’язку. Потім по них ударила артилерія, котра дислокувалася на позиціях. Далі до справи взялися винищувачі-бомбардувальники F-15E Strike Eagle і важкі бомбардувальники B-52. Їх підтримало диво американської військово-повітряної техніки – літаки Lockheed AC-130 Spectre, яких ще називають «летючою артилерійською батареєю підтримки наземних військ». Вони оснащені радарною і оптичною системами відстеження цілей, багатошаровою автоматичною системою захисту від зенітних ракет всіх видів наведення, 105-мм гаубицею, а також автоматичними гарматами 40-мм і 25-мм.

Lockheed AC-130 Spectre

Коли вогонь противника було цілковито подавлено в небі з’явилися бойові гелікоптери AC-130 і AH-64 Apaches. Було б красиво й символічно, якби новітній «підполковник Кілгор» запустив під їхній виліт музичний супровід – Ваґнерову «Валькірію». А, може, ще краще – популярний марш Людвіґа ван Бетховена зі симфонії №3, тобто траурний марш. Адже після завершального гелікоптерного акорду мало кому вдалося вижити. Як писав свого часу легендарний Юрко Позаяк у своїх оптимістичних катренах: «Життя непогана хріновина / Тобі ще заграють Бетховена».

Нумерація небіжчиків

Скільки росіян загинуло в цьому побитті, яке тривало майже чотири години? Поки що складно сказати точно після такої масакри, де навіть бронетехніка плавилася й розліталася на друзки. Поки що підтверджено смерть кількох десятків, багато джерел наполягають на цифрі кілька сотень – щонайменше 200. Лунали запевнення, що небіжчиків було не менше, ніж шість сотень.

Речники Кремля довгий час заперечували, що в «хішамській масакрі» загинули російські громадяни. А перші дні після неї узагалі бавилися в мовчанку, котра була промовистішою за будь-які слова. Згодом речники Кремля почали потроху офіційно визнавати загибель росіян, під тиском нових чимраз неспростовніших фактів кількість визнаних смертей доводилося підвищувати.

У пресу потрапили роздруківки перемовин через WhatsApp, в яких бійці ПВК «Ваґнера», котрим дивом вдалося врятуватися в цьому пеклі, розповідають своїм родичам чи друзям подробиці удару американського військового кулака. Варто навести кілька цитат мовою оригіналу:

«Били пиндосы:сначала артой накрыли, на***, а потом подняли, на***, четыре вертушки и в карусель запустили, из крупнокалиберных пулеметов всех х****ли».

«Короче, устроили ад. И пиндосы конкретно и четко знали, что это мы идем, русские. Наши шли завод отжимать, а они на этом заводе сидели. Короче, мы п***ы получили вообще жесткой».

«Они в колонну выстроились, не доехали метров 300−700 до позиций, на***, один взвод вперед пошел, а эти колонной стояли, метров 300 не доехали, те, на***, американский флаг подняли, на***, и прям по ним арта начала жестко х***ить, а потом вертушки подлетели и начали е***ить всех, вот и бегали. В общей сложности 215 «двухсотых». Раскатали просто жестко».

«Брат, смотри, ну там 177 убиты — это только пятая рота, двойку практически не зацепило, короче, пятерку всю уничтожили. Их раскатали авиацией, вертушками, артиллерией, там и курды на них с американцами поперли — у пацанов просто не было шансов, пятерка легла почти вся».

Російські журналісти дізналися про десятки «ваґнерівців», котрі з важкими пораненнями потрапили у шпиталі Міністерства оборони в Москві та Санкт-Петербурзі. Зокрема йшлося про Центр нейрохірургії імені академіка Бурденка та Інститут хірургії імені Вишневського. І з цих закладів багато «ваґнерівців» уже відправилося до моргів, що своєю чергою, ще більше ускладнило процес рахування небіжчиків.

Причини й наслідки

У будь-якому випадку, під Хішамом загинуло доволі росіян, щоб Кремлю не вдалося уникнути наслідків, як внутрішньо- так і зовнішньополітичних. Здавалося б, навіщо було йти на вірну смерть, за які такі призи? Щодо цього існує кілька версій. Одна з них найбанальніше: «віджати» нафтопереробний комплекс Conocо, а також газові та нафтові родовища, розташовані поруч з ним. Може й так, хоча здавалося б, враховуючи всі ризики, невже варто було влізати в таку небезпечну авантюру, коли в Сирії й без того вистачає родовищ вуглеводнів і нафтогазових комплексів, а побитий війною завод Conocо наразі не функціонує, він потребує мільйонних інвестицій для відновлення роботи.

Існує ще конспірологічна версія, що мовляв це російське військове командування навмисне підставило ПВК «Ваґнера». У такий спосіб російські генерали намагалися позбутися свого прямого конкурента, а заодно й здискредитувати саму ідею приватних армій, а тим більше їхньої легалізації.

І нарешті версія, яка виглядає найближчою до правди. Кремль уже давно всіма правдами й неправдами намагається випхати американських військовиків з Сирії взагалі. Не виключено, що спрямованість хішамської операцією треба розглядати саме в річищі реалізації цього плану. Тут варто пригадати, що у наступальній колоні був присутнім загін спеціального призначення Міністерства оборони РФ. Існує припущення, що саме цей загін мав би захопити американських інструкторів. Але все мало виглядати так, немовби американців полонили сирійські проурядові ополченці. Ну, тобто, кримський варіант: «зелені чоловічки», «вєжлівиє люді», «кримскоє ополчєніє». А вже, використовуючи цих полонених Кремль міг би шантажувати Білий дім. Мовляв: ми спробуємо натиснути на сирійців, щоб вони відпустили полонених, але ви ж тоді мусите піти на такі й такі поступки.

Утім вийшло все з точністю до навпаки. Хішамський інцидент дав всі важелі тиску до рук Вашингтона. А той, аби кувати залізо, допоки гаряче, практично зразу ж офіційно висунув Кремлю звинувачення у втручанні у вибори. Причому тепер не якесь ефемерне, а конкретне з вказанням прізвищ. Мова йде про так званих «ольгінських тролів» чи формально співробітників російської компанії «Агентство інтернет-досліджень». Велике журі федерального суду американського округу Колумбія звинуватило компанію у втручанні в президентські вибори в США 2016 року. Про що повідомив спецпрокурор США Роберт Мюллер. Відповідний документ опубліковано на сайті Міністерства юстиції Сполучених Штатів. У документі зазначено, що «Агентство інтернет-досліджень» почало втручатися в політичні й виборчі процеси в США ще з 2014 року. У тексті звинувачення також перераховані імена 13 росіян, котрі, як вказано, є «співробітниками організації або пов'язані з нею». Серед них (увага) – російський бізнесмен Євген Прігожин. Все той же друг Путіна. Тобто, як виявилося, його місії не обмежуються годівлею кремлівського шефа та організацією за його наказом військових авантюр. На Прігожині висить ще й пропагандистська складова політики Кремля.

Здавалося б, нічого страшного: ну ще один «чорний список», що з того? Але не все так просто. Генеральна прокуратура США вимагає видачі американському правосуддю всіх тринадцятьох, звісно, разом з Прігожиним. Зрозуміло, що Росія «своїх не здає». А отже у Вашингтона з’являється цілком обґрунтована підстава для посилення антросійських санкцій. А Прігожин то й узагалі опиняється під потрійними тиском, адже під санкції він потрапив ще у зв’язку з донбаською агресією.

І що знаменно: зразу ж після цих подій президент США Дональд Трамп, нарешті, після довгих зволікань і відмовок, погодився з тезою, що Кремль таки не лише намагався втручатися, а й фактично втручався в американські вибори 2016 року і навіть впливав на них. Хай навіть глава Білого дому не заявив про це особисто, а доручив процитувати себе своїй речниці Сарі Сандерс (Sarah Sanders), все ж урочистості моменту це не применшує.

Хішамський інцидент змусив активізуватися європейських партнерів Сполучених Штатів по НАТО. За минулий тиждень чи не всі столиці Європи виступили зі засудженням воєнних злочинів, які чинять в Сирії Росія та армія Башара Асада.

Водночас розгром російського підрозділу в Сирії матиме велике значення й для підняття бойового духу НАТО. Пам’ятаєте, як увесь минулий рік було чути скиглення з Європи. Ой, ті росіяни такі агресивні, а ми такі миролюбні! Ой, у них танки, літаки, ракети, атомна бомба, а в нас лише добра воля! Ой, росіяни як нападуть на Балтію, а нам нема чим захищатися!

Тепер же американці продемонстрували, що нема чого й кого боятися. Щойно надійде «время люте», славна американська армія зуміє розкатати росіян на пляцок і закатати в асфальт.

У самій Росії хішамський інцидент аж ніяк не посприяє рейтингові Путіна та ще й напередодні президентських виборів. Навіть попри те, що вже зараз кремлівські пропагандисти намагаються обернути поразку на перемогу (щось на шталт того, як Кремль сто років поспіль подавав події 23 лютого 1918 року). «Ольгінські тролі» піднімають крик в соцмережах, що треба щільніше «сомкнуть ряди» та, виступивши єдиним фронтом, відімстити клятим янкі за смерть синів Росії. Утім, такі заклики стають чимраз менш популярними. На жаль, ще не публікувалося нової соціології щодо рейтингів кандидатів у російські президенти. А «Левада-Центру», чиїм опитуванням громадської думки в Росії хоч трохи можна було довіряти, заборонили публікувати їхні результати як «іноземному агентові». А то, скоріш за все, ми б побачили провисання рейтингу російського лідера.

Окрім того, вже згаданий законопроект про ПВК в Росії доведеться відкласти в глибоку шухляду. Бо жоден з депутатів Держдуми наразі не ризикне за нього проголосувати.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук