Мешканці, які переселилися у нові кращі квартири, подякували готелю

Левова частка вражень туриста формується не лише від міста, а й від готелю, в якому мешкав. Перший етап готельного розвитку у Львові припав на 2012 рік — напередодні єврочемпіонату. Отримавши такий поштовх, готелі продовжують збільшувати номерний фонд, розбудовуватися. Серед таких — «Reikartz Медіваль», що на вул. Друкарській, 9.

Готель «Reikartz Медіваль» знаходиться в історичному центрі Львова. Це туристичний район, куди переважно заселяються іноземні мандрівники. Оскільки готельний бізнес Львова постійно розвивається, національна мережа готелів «Reikartz» вирішила розширити номерний фонд на вул. Друкарській, 9.

У 2008 році готельєри почали домовлятися з жильцями квартир, що мешкають в прилягаючих до готелю будинках на Вірменській 17 та 19 про переселення на вигідних умовах. Людям пропонували продати компанії свої квартири, натомість їм би купили рівноцінні в обраних ними ж будинках і районах Львова. Хтось обирав собі помешкання в центрі, дехто брав квартиру за межами історичної частини, щоб втекти від туристично-центрової метушні.

Житлові будинки, що прилягають до готелю на Друкарській та Вірменській потребують серйозного ремонту. Зрозуміло, що мешканці самотужки не могли інвестувати достатню кількість грошей. У деяких помешканнях площею 18-20 «квадратів» не було належного водопостачання, туалету, каналізації, кухні. До цих незручностей мешканцям перших поверхів додавалася також пліснява від вологості з напівзасипаних підвалів та поганої вентиляції… Тож пропозиція про вигідне переселення, яка надійшла від менеджерів мережі готелів, стала найкращим виходом із ситуації.

Менеджер мережі «Reikartz» Володимир Кашутін розповів, що спочатку готель «Reikartz Медіваль» на Друкарській мав 23 номери, після завершення першої черги реконструкції на Вірменській 17 номерний фонд збільшився до 37 номерів. В найближчих планах мережі реконструкція будинку на Вірменській 19. Збільшення кількості номерів створить додаткові робочі місця, у бюджет міста буде надходити більше податків. Ще більше львів’ян і туристів отримає змогу відпочити в комфортних умовах.

І все б добре, аби не двоє власників однієї з квартир, які принципово не хочуть переселятися. Це пані Вікторія, яка мешкає в квартирі на Вірменській і її донька Катерина, яка в квартирі давно не мешкає, але приписана тут і має свою частку нерухомості (імена змінені з етичних міркувань).

«Проблема у тому, – розповів Володимир Кашутін, — що вони не погоджуються продати квартиру, хоча мають від нас вигідну пропозицію. Щоб було зрозуміло — пані Вікторія мешкає у тісній незручній квартирі загальною площею 17 квадратних метрів, житлова кімната — 14,7 кв.м. і підсобне приміщення з вмивальником під сходовою кліткою, нема ні кухні, ні туалету, ні ванної кімнати. До її кімнати вкрай рідко потрапляє природне світло, там постійно темно, сиро… не дивина, що літня жінка часто хворіє, очевидно, що їй потрібна допомога…»

Пан Володимир запевняє, що менеджери компанії «Reikartz» з 2010 року знаходили і пропонували матері з донькою кілька варіантів нових квартир.

«У 2010 році все почалося з побажання отримати дві квартири: однокімнатну та двокімнатну, потім дві однокімнатні, потім одну двокімнатну, і так врешті-решт ми дійшли до розуміння того, що реально вони можуть претендувати на одну однокімнатну квартиру і запропонували їм: «Вибирайте собі будь-яку однокімнатну квартиру!». Ми показували пані Вікторії квартири в районі вул. Наукової та В. Великого (цей район вона сама обрала). Нібито пані Вікторії сподобалися запропоновані варіанти і вона погоджувалася, але після обговорення пропозиції з донькою Катериною ми отримували відмови з різних причин: то немає підвалу, то балкону, то коридор затісний… Був навіть варіант готової квартири з меблями — пакуй речі і просто переїжджай, але в кінці кінців наші перемовини зайшли в глухий кут. Пані Вікторія чомусь відмовляється від наших пропозицій і відправляє до доньки, мовляв нехай вона все вирішує. А її дочка заявила, мовляв, що вона тепер хоче не лише квартиру, а й гроші – 50% від вартості помешкання… Ми їй пояснили, про які гроші може йти мова. Але марно…»

«Ми дійшли до розумного компромісу, — розповів пан Володимир. — Людям, які мали квартири в цих будинках, ми пропонували гроші для купівлі обраної ними ж аналогічної квартири — хто мав однокімнатну, обирав собі будь-яку однокімнатну, хто двокімнатну — той двокімнатну, хто трьох — той трьох… Нікого не обділили в «квадратних метрах». Спочатку до наших пропозицій була певна недовіра. Згодом мешканці подумали, зважили усі «за» і «проти» і почали погоджуватися на покращення житлових умов. Ми також допомагали людям з переїздом. Ніхто з цих переселенців не пошкодував про зміну місця проживання».

«Дуже задоволена новим помешканням, яке отримала під час перемовин з менеджерами готелю «Reikartz Медіваль», — розповіла пані Галина Богданівна. — Погодилася на однокімнатну квартиру на вул. Вернадського. Раніше мешкала в квартирі площею 20 метрів квадратних, тепер — 42. Готель повністю все забезпечив, почуваємося в новому житлі комфортно».

Пані Вікторія Василівна теж у захваті від того, що свого часу спакувала речі і переселилася в нове помешкання на вул. Кульчицької. «Не лише я, а й усі, хто переселився з Вірменської, 19, задоволені новими квартирами. Тепер в мене хороша двокімнатна квартира».

До розмови приєднався пан Василь Дмитрович: «Хороша співпраця з готелем, я задоволений. Спочатку я отримав двокімнатну квартиру на вул. Хмельницького, потім переселився в однокімнатну на вул. Тракт Глинянський».

За матеріалами газети: «Високий замок».