Між катами і блазнями
IQ

Між катами і блазнями

Як Кремль заводить росіян на бійню

Анатолій Рубльов, 31 серпня 2015 2546 0

20 серпня 2015-го, Санкт-Петербург. В супермаркеті проходить рейд з виявлення підсанкційних продуктів. Перевіряльники уважно проглядають полиці, ретельно вивчають етикетки і вичитують перелякану адміністрацію. «Всё должно быть наше, понимаете?» Але ніхто нічого не розуміє, бо перевіряльники – не поліція, не інспектори Роспортєбнадзора, а голомозий здоровань у малиновому піджаку в компанії ряжених козаків.

Козаки блискають лампасами і заглядають в папери, силкуючись вдавати з себе велике начальство, але виходить непереконливо. Шоумен Стас Барєцкій – як завжди, в образі братка з 90-х – робить шоу. «Почему импортное пиво у вас на самом видном месте стоит?» - питає Барєцкій, розгризаючи зубами банку «Туборгу». А потім ще одну – спеціально для камер. «Алкоголь – это зло! Посмотрите на меня!»

Що це? Стьоб з кремлівської політики чи кремлівська політика, доведена до вульгарної відвертості? Повірити в те, що все це відбувається всерйоз, практично неможливо. Але доведеться. Тому що цей абсурд – елемент садистської гри Кремля з російським суспільством, фарсова прелюдія до трагедії, яка розгортається на наших очах.

Все це вже було у нас, у Донбасі. Проросійські сили активізувалися в Луганську ще за рік до Майдану. Але хто це були? Православні фанатики, які водили свої хресні хороводи проти «євросодому». Монархісти з портретами царя. Козаки в різномастих одностроях, які напару з комуністами не хотіли «годувати Європу». Здавалося, що в Донбасі заблукало химерне мандрівне шапіто.

Навесні 2014-го все також починалося, як фарс – причому настільки жалюгідний, що реальної загрози майже ніхто не відчував. У Луганську «народним губернатором» проголосили вантажника, в Донецьку – «бізнесмена», Діда Мороза за викликом. Луганську ОДА захоплювали декілька разів – босяки з триколорами просто не знали, що робити далі і просто полишали будівлю.

Бомжуватий «прем‘єр-міністр» Пургін, МММ-щик Пушилін, третьорядна регіоналівська дрібнота. Як кажуть у Донбасі, «сбор блатных и шайка нищих». А навколо – кількатисячний натовп пенсіонерів і люмпенів, підсилених ростовськими тітушками. Одного погляду на «пасіонаріїв» ДНР та ЛНР було достатньо, аби впевнитись – це все не надовго. Але дурнувата комедія швидко перетворилася на фільм жахів.

Біблійне пророцтво про те, що останні стануть першими, здійснилося. Проте у диявольському, себто більшовицькому, варіанті: «Кто был никем, тот станет всем». Пройдисвіти і міські навіжені стали державцями, дрібні бюрократи – функціонерами нового режиму, хронічні безробітні – воїнами «ополчєнія». Наприклад, охоронець луганського клубу Сашко Бєднов став польовим командиром «Бетменом» і облаштував собі персональні катівні.

Клоуни стали терористами, а глядачі – заручниками. Звичайно, за цим стояли велемудрі режисери російських спецслужб, які в потрібний момент передушили охорону і роздали клоунам зброю. Схоже, таку ж партію Кремль розігрує тепер в самій Росії. Блазенські рейди по магазинах, до смішного серйозна боротьба з імпортними харчами – все це потрібно для того, аби приспати пильність і так приспаного суспільства.

В ситуації непевності кожен з нас має поріг негативних очікувань. Навесні 2014-го більшість мешканців Донбасу сподівалася, що босота з триколорами ще трохи побіснується і розійдеться. Ніхто не очікував, що вона розв‘яже війну і влаштує своїм землякам 1937-й рік. Так само і більшість росіян і досі не усвідомлює, що за «потєшним» тоталітаризмом може прийти тоталітаризм справжній. Що завтра в проскрипційних списках опиняться не назви імпортних продуктів, а імена їхніх родичів, а під катками – не сир, а тіла дисидентів.

«Среди либералов есть апостолы антихриста, и я знаю их по именам» - каже російський православний активіст Дмитрій Ентео, соратники якого нещодавно вчинили погром на виставці скульптур у Москві. Але росіяни не відчувають загрози – незалежні ЗМІ беруть у Ентео розлогі інтерв‘ю, а інтелектуали ґрунтовно дискутують про феномен «православ‘я» з кулаками. Але завтра може стати не до дискусій, коли православні активісти почнуть трощити не скульптури, а їхні ліберальні голови.

Мешканці шахтарських містечок Донбасу також думали, що козацтво – це щось на зразок етнографічного хору з фізкультурним ухилом. Або просто п‘яниці в папахах і стоптаних китайських кросівках. А потім стався сепаратистський заколот і лампасна братія встановила в їхніх містах свій «православний шаріат». «Патрулю будет дан особый приказ – всех девушек, которые будут находиться в кабаках, арестовывать. Всех, я сказал!» - розпорядився нині вже покійний «комендант» міста Алєксєй Мозговой.

Сьогодні ти смієшся з ряжених блазнів, а завтра вони кажуть тобі, як проводити вільний час, що їсти, до якої церкви ходити. У Донбасі також не сприймали православних активістів всерйоз. Але кремлівський начальнік сказав «фас!» і вони почали знищувати і тероризувати «іновірців» в кращих традиціях ІДІЛ.

Але у Донбасі фарс змінився трагедією занадто швидко. Зате в Росії Кремль має час і реалізує свою стратегію повільно і обережно. Руйнування хоча б поверхової російської законності відбувається потроху, ніби випадково чи жартома. Ось вбили відомого опозиціонера. Ось терорист Гіркін прочитав лекцію в столичному університеті. Ось релігійні фанатики напали на виставку. Ось козаки прийшли боротися з імпортом… Так – цеглинка за цеглинкою – відбувається демонтаж не тільки демократії, але цивілізації взагалі.

І так само, як нещодавно мешканці Донбасу, росіяни не відчувають, що насувається катастрофа. Не економічна криза чи чергове «закручування гайок», а справжній крах, відкат в темні віки. Поінформована меншість емігрує, але статистична більшість вичікує, що воно якось минеться. Це не російський фаталізм, а відсутність громадянського суспільства.

Всупереч стереотипам, якість громадянської свідомості визначається не кількістю неурядових організацій на тисячу живих душ, а здатністю самостійно оцінювати ситуацію і спільно реагувати на виклики, навіть якщо їхнє джерело – власна держава. Але скалічені радянським тоталітаризмом маси визирають у світ крізь шпарину цензурованого телевізора і не здатні до колективних політичних дій.

Тому ніхто не може дати відсіч ані козачкам, ані релігійним фанатикам. Не кажучи про те, щоб чинити спротив самовбивчій політиці Кремля. Клоуни вже дістають ножі і кастети, проте глядачі залишаються на своїх місцях і похмуро спостерігають за приготуваннями. Лише одиниці намагаються кричати про загрозу, але їх не слухають. Тому шапіто скоро перетвориться на бійню.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук