На мітинг за інтеграцію Білорусі з Росією у Мінську ніхто не прийшов

У столиці Білорусі Мінську 20 грудня на Жовтневій площі мав відбутися мітинг на підтримку інтеграції країни з Росією. Однак бажаючих відвідати акцію не знайшлося. Про це повідомляє «Радіо Свобода».

Звернення керівників «лівопатріотичних громадських об'єднань Білорусі, які створюють координаційну раду «Єдність» з проханням дозволити проведення акції направили в Адміністрацію президента ще 11 грудня. Однак у результаті, окрім журналістів на акцію ніхто не прийшов.

Натомість близько півтори тисячі людей, переважно молодь, пройшли ходою центром Мінська і провели біля Будинку уряду мітинг проти інтеграції з Росією. Люди тримали у руках плакати «Ні окупації, ні аншлюсу», цитатою Лукашенка «На хрена нам така інтеграція», «Молодь за незалежність», «Давайте домовимося так: ми тут, а ви там», «Ніяких союзів з імперською Росією».

Люди, які вийшли на акцію, заявили, що серед їхніх друзів, колег і родичів немає прихильників інтеграції. У випадку, якщо інтеграція таки відбудеться, протестувальники мають намір покинути Білорусь.

Про інтеграцію Білорусі та Росії: в чому суть і чому від цього ніхто не в захваті

Довгий час Росія була своєрідним донором економіки Білорусі. Білорусь отримувала нафту за внутрішніми російськими цінами, газ – дешевше, ніж інші іноземні покупці, білоруські товари мали безмитний доступ на російський ринок. Така система дозволяла режимові Лукашенка відмінно виживати. Неринкова модель економіки Білорусі демонструвала зростання на 6-7% на рік, поки в самій Росії не почалися економічні проблеми.

Головним ударом по білоруському бюджету виявився російський «податковий маневр», від якого Білорусь позбулася вивізного мита на продукцію, вироблену на своїх НПЗ з російської нафти, яка в подальшому експортується на Захід

Ще у 2006 році президент Путін запропонував Лукашенкові приєднати Білорусь шістьма областями. Лукашенко образився і уник такої перспективи. Після анексії Криму і війни на Донбасі пострадянська інтеграція взагалі зупинилася – усі сусіди злякалися нового обличчя Кремля, навіть колишні сателіти Росії, Білорусь, Вірменія, Казахстан та Киргизстан.

У грудні 2018 року на зустрічі з білоруськім прем’єром Сергієм Румасом прем’єр Росії Дмитро Медведєв виступив з ультиматумом на адресу офіційного Мінська: піти на реальне будівництво Союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру (відмову Білорусі від своєї валюти на користь російського рубля), єдиної митної служби, суду, Рахункової палати, єдиної податкової політики, ціноутворення.

У такому випадку Росія «вирішить питання» фінансової підтримки Мінська, в тому число дешевими енергоносіями. Тобто фактично йшлося про виконання підписаної 1999 року союзної угоди, яка також передбачає створення єдиного парламенту Союзної держави, а потім і вибори «єдиного» президента.

Зміст документів, які збираються підписувати Путін і Лукашенко, в тому числі і тих, які вже погоджені, невідомо. Повідомлялося, що йдеться про поглиблення співпраці в рамках Союзної держави. Білоруська опозиція побоюється, що може йтися про підпорядкування Мінська Москві аж до відмови Білорусі від суверенітету.

Як Путін, так і Лукашенко заперечують, що йдеться про втрату Білоруссю суверенітету. При цьому сторони нерідко обмінюються різкими заявами. Хоча 5 грудня за день до переговорів російський прем’єр Дмитро Медведєв сказав з цього приводу в інтерв’ю російським ЗМІ, що «будь-яка інтеграція скорочує суверенітет, але цього не потрібно боятися».

Лукашенко відмовився від політичної інтеграції, але погодився на економічну. До переговорів залучили віце-прем’єрів, міністрів та експертів з двох сторін і переговори ці тривають дуже непрозоро, ніхто реально не знає, що там коїться, за винятком керівництва двох держав. Росія наразі фактично викручує Лукашенкові руки, примушуючи «здати» суверенітет країни в найскладніший для побудованої ним економічної моделі момент.