Російський президент Владімір Путін взагалі-то мало і нечасто коментує розв’язану ним «спеціальну військову операцію» проти України. Це класична модель поведінки диктаторів, які самі себе возносять практично до рівня божеств: поточку нехай коментують холопи, а я буду робити лише вікопомні заяви. Як, наприклад, те саме оголошення початку повномасштабної війни. Скажімо, відомий британський письменник українського походження Віктор Суворов у своїх книжках про Другу світову війну стверджував, що Йосип Сталін раптово обійняв посаду голови Ради народних комісарів 6 травня 1941 року, бо хотів напасти на Німеччину й оголосити про початок «визвольної війни» (яка паралель з нинішніми часами, правда?) на головній офіційній посаді виконавчої влади. Втім, коли Німеччина випередила СРСР і напала сама – то інше оголошення, про початок «священної війни», зробив не він, а його тодішній заступник В’ячеслав Молотов. Але ми не про Сталіна, ми про Путіна.
Отже, Путін, як уже було сказано, коментує війну не дуже часто. А тут раптом він вирішив зробити заяву – і не стільки про Україну, скільки про війну проти Європи, тобто фактично про Третю світову. (Бо всім зрозуміло, що війна Росії, васала Китаю, проти Європи, тобто проти ЄС, проти НАТО – це і є Третя світова війна.)
Що ж такого сказав російський диктатор? По-перше, що не збирається воювати з Європою. Мовляв, сто разів уже про це говорив: не зби-ра-ю-ся. А по-друге, якщо таки доведеться, то Росія, розумієте, готова до такої війни. Звісна річ, це подавалося у форматі класичної для росіян «священної війни» – «якщо Європа захоче воювати і нападе». Тут ми бачимо і чуємо все те, що вже чули в ситуації з нашою війною. І на нас нападати не хотіли, і напали тому, що Україна сама винна – «восємь лєт бомбіла Донбас».
Далі Путін ще додав, що підсумки війни будуть невтішними для Європи, а вести переговори Росії буде ні з ким. Значить, російські збройні сили готові розгромити європейські армії – тому краще не думайте про напад на нас, бо «ми як ухнемо, що не будете ухати». (Це цитата від іншого кремлівського тирана, Микити Хрущова, який мало не влаштував реальну Третю світову, та все завершилося так званою Карибською кризою.)
Спробуймо ж розібратися із цими породженнями путінської (під)свідомості, що він сказав і що хотів сказати. Почнімо з готовності до війни. Тут кожен, хто не Віткофф чи Трамп, а реально оцінює ситуацію і на фронтах російсько-української війни, і в самій Російській Федерації, розуміє, що Путін збрехав. У його генералів немає сил для того, щоб захопити залишки Донецької області, за нікчемні з погляду масштабів території України Покровськ і Мирноград окупанти б’ються вже який місяць. У його уряду вже закінчуються гроші на контракти, бо дедалі частіше чутно про те, що росіян на війну затягують обманом, а в деяких регіонах (зокрема, Якутії) перестали платити стартові гроші контрактникам. І з оцим усім він говорить про готовність воювати проти значно сильнішої фінансово і технологічно Європи?
Звісно, для такої війни можна і треба буде оголосити загальну мобілізацію, але згадайте 2022 рік, коли навіть часткова мобілізація вигнала за кордон за перший тиждень 200 тисяч осіб. Це за офіційними, між іншим, даними РФ, тобто в реальності ситуація була ще гіршою. Уявіть собі, як росіяни тікатимуть від загальної мобілізації, особливо зараз, коли всім уже ясно, як воює Росія – закидаючи ворога трупами своїх солдатів із таким коефіцієнтом «загиблі на кілометр квадратний чужої землі», що навіть ті, хто нібито підтримували «СВО», почали ремствувати.
Про «невтішні підсумки для Європи» – в принципі, частково можна й погодитися. Якщо взяти за базовий варіант ті ракетно-дронові атаки, які переживає Україна. Тут європейським містам доведеться згадати часи Другої світової, чого ніхто в ситому і дрімаючому Євросоюзі не хоче. Але якщо говорити про війну на землі – підсумки будуть невтішними радше саме для Росії.
То навіщо ж, питається, Владімір Путін раптом заговорив про війну проти Європи, ще й війну близьку (бо ж «готові») та успішну («невтішні підсумки для Європи»)? Та тому, що це звичайнісінький блеф. Знову доведеться нагадати, що в ситуації з Україною Кремль не розказував про те, що ось-ось нападе і нам буде непереливки – навпаки, уперто відмовчувався. А там, де російська влада щось заявляла – скажімо, лякаючи Україну і світ ядерною війною, – нічого й не відбувалося.
Путін блефує – бо розуміє, що програЄ Україні і тим паче прогрАє об’єднаному Заходу (особливо коли Трампа в Білому домі замінить хтось притомніший). І саме через це розуміння він намагається виторгувати собі вигідніші умови завершення війни – завершення, до речі, не тому, що він цього хоче, а тому, що він мусить це зробити найближчим часом, інакше вся російська економіка просто рухне у прірву. А чим іще виторгувати, як не залякуванням європейців, чиї влади є найсильнішими українськими союзниками? Не Трампа ж лякати, та й навіщо, якщо той сам готовий працювати з Путіним, але вічно щось заважає.
Саме тому кремлівський карлик нібито несподівано заговорив про війну проти Європи. І європейцям у цій ситуації найрозумніше буде не вірити цим його словам. До речі, перша реакція – на рівні анонімного чиновника з НАТО – говорить про те, що в Європі якраз усе правильно зрозуміли. І прямо називають цю путінську ескападу блефом.
Що ж, чергова путінська інформаційно-психологічна спецоперація пішла прахом. Що для нього є цілком звичною ситуацією. Хіба що дехто з українських горе-аналітиків, які полюбляли розказувати, як Путін знову всіх переграв, засмутиться. Або перевзується і почне висміювати російського диктатора, наче це не він ще не так і давно називав його чи не головним стратегом світу. Утім, це вже інша історія, якої путінський блеф зовсім не стосується. Хоча – він і до реальної ситуації на фронті та у світі давно вже не має жодного стосунку…
Ми використовуємо