Що робити із радянськими діючими сміттєзвалищами на Львівщині

Ще торік уряд прийняв Національну стратегію управління відходами до 2030 року, яка покроково деталізує заходи, що потрібно втілити в регіонах для вирішення проблеми із твердими побутовими відходами (ТПВ) зокрема. Згідно плану, у кожній області України має бути забезпечений роздільний збір ТПВ, побудовані комплекси з сортування, та введений в експлуатацію один або два сучасних регіональних полігони. Львівщина – не виняток. Це завдання є спільною відповідальністю органів державної влади на місцях, органів місцевого самоврядування та підприємців які працюють у галузі поводження з ТПВ.

Поки ж відбуваються юридичні процеси навколо цієї проблеми, із поля зору наче вислизнуло питання що робити із тими сміттєзвалищами, які існують вже зараз. Скажімо, на Львівщині існує 20 задокументованих діючих смітників, та понад сотня стихійних звалищ. Ми часто говоримо про Грибовичі, але ми маємо такі самі, а то і гірші звалища скрізь.

Це не полігони ТПВ, не сучасні інженерні споруди, а неконтрольовані звалища: ганебні дітища радянської системи, зроблені у час, коли ніхто не цінував ні довкілля, ні ресурси, ані здоров’я мешканців навколишніх громад. Це свого роду екологічні бомби по всій країні, над якими і влада, і мешканці, і фахівці втратили фактично контроль. Чи можна з цими сміттєзвалищами щось зробити? Так.

Якщо обговорювати дану проблему у контексті рішень, то звісно, що слід говорити не лише про наявність фінансового ресурсу, як інструменту вирішення. Сьогоднішні тарифи на захоронення ТПВ цілком дають змогу людям, які несуть відповідальність за такі об’єкти, наводити лад. Скоріше варто акцентувати увагу на тому як це правильно робити і чи є бажання і місцевих органів влади, і власне, самих громад яким ті звалища належать. Компанія ГрінЕра Україна, працівники якої мають досвід роботи, готова долучатись та допомагати в цьому процесі. Хочу навести яскравий приклад успішного спільного господарювання нашої компанії та органну місцевого самоврядування на полігоні у місті Миколаєві, який став взірцем для області.

На момент підписання угоди з Миколаївським ЖКУ про впорядкування сміттєзвалища місто Миколаїв був на грані сміттєвого колапсу так як сміттєзвалище було заповнене сміттям до воріт, мало приписи від екологічної інспекції про суттєві порушення і було за крок до закриття.

Використовуючи досвід за яким впорядковують звалища у США, ми почали роботу: спочатку згорнули відходи, втрамбували та виположили схили під кутом 18 градусів, перешарували все ґрунтом. Також розробили проект рекультивації та згідно нього сформували поверхню полігону, відвели стічні води щоб мінімізувати утворення інфільтрату та постійно забезпечували належне складування ТПВ так як це роблять за океаном. І це не все – ми також збудували дорогу навколо сміттєзвалища та моніторні колодязі по периметру, забезпечили цілодобову охорону, відеоспостереження та освітлення, організували зважування та офісні приміщення - усе за зразком роботи сучасних полігонів настільки, наскільки це було можливо у цих реаліях.

В результаті полігон зміг без проблем приймати цілодобово 137 тонн ТПВ в день. Після завершення впорядкування наша компанія повністю передала полігон у господарювання місцевому комунальному підприємству. Хочу зауважити, що за проєктною пропозицією, коли ресурс цього об’єкту буде вичерпано слід провести рекультивацію, так як це роблять у всьому світі. І наша компанія готова надати такі послуги. У разі виконання даного виду робіт полігон накриють спеціальним шаром технологічної мембрани, щоб унеможливити проникнення води, пробурять пасивні свердловини для вивільнення звалищного газу, а зверху накриють шаром ґрунту на який посіють траву.

Основа у справі вирішення проблеми відходів – це взаємовигідна співпраця між органами влади та бізнесом. І Львівщина, на прикладі миколаївського полігону має позитивний досвід, який засвідчує як ефективно можливо перезавантажити формат співпраці громад, влади та бізнесу і почати наводити порядок в нашому регіоні. Я свідомий того, що це неможливо зробити за короткий період часу. Але я вірю що практичним прикладом компанії ГрінЕра Україна ми зможемо розсіяти навіяний страх та змінити думку населення і почати будувати інфраструктуру поводження з ТПВ в нашому регіоні.