Сутінки Львова

Львів вступив в епоху декадансу. Місто втрачає свою значущість, гине без стратегічного плану розвитку. Економічний занепад Львова супроводжує культурний занепад. Суспільство деградує, еліта вироджується.

Чи повернуться до столиці Галичини колишні слава та блиск? Шанс є... Львів переживає не найкращі часи. Це видно неозброєним оком. Місто, що колись сяяло своєю індивідуальністю, чистотою та мало величезний культурний потенціал, перетворилось у провінційне містечко, нудне та занедбане.

Сьогодні Львів не сприймають як місто майбутнього, назва Львів асоціюється тільки з історичними подіями. Що сталось? Для того, щоб зрозуміти це, необхідно розібратись, чим був Львів у минулому і чим він став тепер.

Данило Галицький будує Львів як оборонний вузол. Місто прикриває та обслуговує торгівельні шляхи. Місто швидко росте, розвивається. Пройде небагато часу і Львів будуть сприймати як другу столицю Галицько-Волинського князівства.

Після вимирання славетного роду Романовичів Львів часто змінює господарів. Ним правлять боярська рада, польські королі, угорські урядники, австрійській цісар. Проте, не зважаючи на зміну влади, Львів не втрачав своєї значущості. Місто отримує Магдебурзьке право, у часи австрійського панування Львів вважається столицею Галичини і Ладомерії, а після захоплення Львова польськими військами у листопаді 1918 року місто стає столицею Львівського воєводства.

Та показовим є те, що кожен з нових господарів міста бореться не тільки за місто як за скупчення будівель, а і за громаду міста. Їх хвилює, що думають про нову владу у місті і вони намагаються нав'язувати свою думку. Доказуючи львів'янам, що Львів - більше не українське, а польське місто, поляки у 1869 році розбирають стіни Високого Замку та насипають на цьому місці копець на пам'ять Люблінської унії.

Про що може свідчити така заміна одного символу на інший? Лише про те, що у Львові існує сильна еліта, яка консолідує громаду. Зламати спротив еліти - значить підкорити собі мешканців міста. Більшість представників еліти - це інтелігенція, а найкращій спосіб зламати інтелігенцію - знищити символи, на які вона спирається у своїх переконаннях.

Австрійська імперія також, цілком слушно, розцінює еліту як важіль впливу на громаду міста. Австріяки грають на контрастах. Якщо поляки намагались зменшити вплив української еліти, австрійська влада навпаки цей вплив збільшує, отримуючи у відповідь лояльність.

Радянська влада діє інакше: Львів також вважають ключовим містом на Заході України. Більше того, радянська влада намагається підсилити статус Львова, зосереджуючи у місті низку виробничих та науково-дослідних центрів. От тільки замість того, щоб загравати з львівською елітою, керівництво СРСР знищує її і переселяє у Львів людей, які повинні стати новою львівською елітою.

Цікавим є те, що Львів втрачає своє значення саме з отриманням Україною незалежності. Відіграючи особливу роль під владою інших держав, в незалежній Україні він автоматично перетворюється на периферійне місто.

Львівська еліта втрачає своє значення, оскільки першу скрипку у державі грає еліта Києва.

Амбітні львів'яни роблять помилку, через яку перлина Західної України остаточно втрачає своє значення і закочується під диван історії - замість того, щоб піднімати статус власного міста, вони вв'язуються у боротьбу за Київ. Майбутнє Львова їх більше не цікавить і Львів вступає в епоху декадансу.

Положення ще можна виправити за умови, що у найближчий час з'являться люди, які будуть позиціонувати себе саме як львівська еліта, що живе та працює для Львова. Вони повинні бути об'єднані одною метою - зростання власної значущості через зростання „ваги" Львова у державі. Якщо такі люди не з'являться протягом одного покоління, Львів пройде точку неповернення і остаточно перетвориться на велике окраїнне село, по вінця напхане пам'ятками архітектури.

Фото з сайту www.lvivrem.org.ua