«Ця реформа є незворотною»

13 січня 2022 року – це я кажу зараз не про своє упередження до цього числа, яке має свій неоднозначний символізм і знаковість. Та саме цю дату свого часу було призначено як день запуску електронного квитка у Львові. Так-от, чого ж чекати вже цього четверга пасажирам громадського транспорту? Що ж змінюється у січні? Як, коли і чи почне взагалі працювати електронний квиток у Львові й області?

Будемо говорити сьогодні у форматі програми «Стінка на стінку», а моїми експертами будуть нині безпосередньо ті, хто курують запуск е-квитків, дізнаємося усе з перши уст. Це Олег Забарило, директор департаменту міської мобільності, та Степан Рудницький – керівник обласного управління транспорту. Багато до вас, панове, запитань назбиралося, вочевидь, і в наших глядачів.

Та перед тим, як ми перейдемо до дискусії у студії, пропоную переглянути разом сюжет наших журналістів про те, яка ж у нас ситуація за два дні до дедлайну, який міські посадовці самі ж собі визначили ще минулого року. Дивимося.

***

Ранок вівторка у цих пільговиків розпочався із черги – люди прийшли до міського Центру обслуговування пасажирів, щоб отримати електронний квиток для проїзду у транспорті. Це один із 17 пунктів видачі у Львові.

Тетяна Лісова (адміністраторка): «Є два варіанти – отримання готової картки, коли були заздалегідь подані документи. І другий варіант – це подання документів на місці й отримання готової картки. Значне пожвавлення, та намагаємся якомога більше громадян прийняти, щоби 13 січня всі могли скористатися своїм правом на пільги».

Одним із перших свій пільговий е-квиток отримує пан Іван. Він приїхав до Центру одразу, як тільки отримав сповіщення.

Пан Іван (пенсіонер): «Літом, це десь був червень-липень. Мені подзвонили знайомі і сказали, що треба оформити. Я пішов, став на чергу. Мені прийшла SMS-ка».

Упродовж кількох останніх днів близько тисячі людей щоденно отримують свою карту. Але є і такі, яким пощастило менше – їм ще не надіслали ні СМС, ні запрошення, хоч документи і подавали понад півроку тому. У «Львівавтодорі» кажуть, що довго чекали на спецобладнання для е-квитка, а ще отримали майже 100 тисяч заяв, які додатково перевіряли.

Микола Власюк (директор «Львівавтодору»): «Обробили кожен профіль, пустили на друк – є там два високошвидкісні принтери, які друкують масовий принт. Роздрукували, розсортували ці всі питання і активували всі картки. І після активації ці картки розвозяться по центрах, де можна їх видавати для людей. Цей період, поки ми проводили ці всі маневри з картками, виявлено ряд профілів карток (назвемо їх профілями – це картки) на тих людей, де є сумнів, що ці документи, які подавалися, є справжніми».

Також через це сповільнюється видача. І якщо ви також, наприклад, влітку разом із паном Іваном подавали документи, але досі не отримали SMS-ки – не панікуйте.

Микола Власюк (директор «Львівавтодору»): «Для всіх пільговиків: приходьте в те місце і на той час, куди вас запросили. Якщо ваша сусідка отримала інформацію, SMS-ку, а ви не отримали – чекайте свою SMS-ку».

А для тих, хто має або хоче отримати ЛеоКарт – нові правила проїзду та валідації е-квитка.

Олег Забарило (директор департаменту міської мобільності): «Пільговик – він, заходячи в транспортний засіб, приставляє транспортну картку до валідатора. Зелена галочка висвітлюється на валідаторі – і, відповідно, він після цього має право здійснювати безоплатний проїзд».

А за дотриманням цих правил і у автобусах, і в електротранспорті пильнуватимуть контролери, бо незавалідований пільговий е-квиток не дає права на проїзд. Але порушників і тих, хто досі їздить зі звичайним пільговим посвідченням, не штрафуватимуть – їх навчатимуть, як отримати карту і завалідувати. Однак така акція діятиме лише до кінця зими.

***

Ну от, що робиться в місті – ми почули, а чого ж чекати жителям області? Адже торік у лютому на Винниченка також розробили проект запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в транспорті. Там, щоправда, не озвучували конкретних дат, а були навіть припущення, що електронний квиток у приміських та міжміських маршрутках Львівщини запустять навіть скорше, ніж у Львові.

І от 28 грудня на сайті обласної адміністрації опублікували розпорядження голови Львівської ОДА Максима Козицького. Тексту багато, але якщо коротко говорити, то суть його зводиться до того, що на Львівщині хочуть запровадити два типи електронних квитків – так звані персоніфіковані та неперсоніфіковані. Перший матиме назву «Соціальна картка мешканця Львівщини», тобто буде для пільгових категорій пасажирів. Неперсоніфікований електронний квиток буде трьох видів на передбачену кількість поїздок, на визначений термін дії та у вигляді електронного гаманця. Оплата готівкою також залишається.

Питання тепер – коли і як це запрацює за межами Львова? Отож, давайте по черзі будемо коментувати, що ми маємо за квитком в місті, в області на 11 січня. Почнемо з вас, пане Олеже: що найголовніше треба знати львів’янам про те, яким чином електронний квиток запускається вже 13 числа? В якому форматі це буде працювати?

Олег Забарило: Дійсно, ми з 13 січня запускаємо перший етап впровадження електронного квитка, він стосуватиметься власне пільгових категорій пасажирів. Це буде такий освітній більш етап, тому що ми першочергово спрямовані на те, щоб поміняти людські звички, і власне на те, щоби відтестувати, наскільки коректно працює система, які доопрацювання потрібно зробити для того, щоби вже перейти до наступних етапів, до власне безготівкової оплати.

На сьогоднішній день ми активно видаємо транспортні картки. Люди попередньо зверталися впродовж минулих місяців за отриманням таких карток. Зараз уже повноцінно налагоджена робота щодо профілів і щодо видруку транспортних карток. І ці черги, про які озвучувалося в сюжеті, – вони є власне підтвердженням цього, тому що зараз вже близько 50 тисяч транспортних карток є видрукувані, всі облікові дані звірені, картки є активовані. І, відповідно, ми розсилаємо людям SMS-повідомлення з часом і з локацією, куди вони можуть прийти для того, щоби отримати свою транспортну картку.

Але от ми чули, що пан казав, що здав документи в липні, тобто влітку – і от щойно отримав. Наскільки я знаю, зараз у вас цей процес трішки пришвидшений – тобто людина, яка подає документи сьогодні, вона в цей же день, фактично, може отримати свою ЛеоКарту, так?

Олег Забарило: Так, на сьогоднішній день є 17 локацій, в яких можна отримати транспортну картку у разі, якщо ви попередньо подали документи. І, відповідно, шість локацій, в яких ви можете отримати картку впродовж 10–15 хвилин, тобто для цього потрібно прийти, записатися в чергу. Один з найбільших таких пунктів – це є Горбачевського, 10, Центр обслуговування пасажирів. Тобто там є 11, по-моєму, місць у приміщенні, де можна подати документи, написати заяву й отримати впродовж 10–15 хвилин вже готову транспортну картку.

Тобто головне, що пільговикам треба знати: якщо вони подали документи – чекаємо SMS-ку; якщо ще не подали – вже подаємо документи і можемо отримати навіть скорше, так? Тобто ті, хто подадуть зараз, отримають її швидше?

Олег Забарило: Власне тому зараз і проводиться таке сортування тих же видрукуваних транспортних карток і розподіл їх між пунктами видачі для того, щоб люди не мали потреби в якійсь додатковій реєстрації й не ускладнювали собі процес. Вони просто приходять, пред’являють документи, отримують карточку – тобто це займає дві хвилини для того, щоби вони просто отримали карточку.

50 тисяч карток ви вже видали, так?

Олег Забарило: Ні, 50 тисяч карток – вони є вже видрукувані, тому що в нас обладнання має певну спроможність у друку цих карток. Наша ціль – впродовж наступного місяця повністю видрукувати всі транспортні картки по профілях, по яких людина зверталася, і, відповідно, наростити темпи прийому і видачі нових документів.

Спасибі, пане Олеже, – почули. Про загальну кількість пільговиків поговоримо з вами трошки пізніше. Пане Степане, хочу поговорити ще про ту ситуацію, яка є в області. Що у вас з інфраструктурою для запуску вашого електронного квитка, про який я вже сказав нашим глядачам?

Степан Рудницький: Дякую, пане Віталію. Ну, насправді тут важко порівнювати, оскільки по багатьох параметрах ніби звучить однаково – електронний квиток, перевезення. Але є ряд відмінностей. По-перше, в місті наразі переважає так званий тип «міські перевезення» – в області і при місті…

Комунальні?

Степан Рудницький: Не в тому плані. По довжині маршруту, по специфіці є приміські, є примісто, міжмісто. Відмінності, в першу чергу, по довжині маршрутів, другу – по тарифоутворенні. Якщо міські перевезення – є фіксована вартість перевезень (зараз, скажімо, 10 гривень), де встановлює замовник чи орган місцевого самоврядування. По примісту і по міжмісту тарифи є саморегульованими, тобто кожний перевізник визначає в середньому – зараз в теренах області діє десь тариф 1 гривня, 1,15 грн десь.

Дуже часто вони самовільно собі піднімають ці тарифи.

Степан Рудницький: Так, і контроль фактично за ціноутворенням здійснює Антимонопольний комітет. Якщо якийсь перевізник перевищував, скажімо, в рівних умовах, ніж інші, то це би мінялося.

Добре, то що в правилах гри змінить електронний квиток ваш?

Степан Рудницький: Власне я хочу про ці відмінності, в першу чергу. Тому порівнювати тут дещо є важче, оскільки колеги з міста йдуть своїм шляхом. В нас трошечки інші задачі. Навіть сам факт технічної реалізації так званої валідації… Якщо в міських перевезеннях одна валідація вже вирішує факт оплати за дану поїздку, то примісту чи міжмісту потрібна подвійна валідація. Умовно кажучи, якщо ви їдете за маршрутом, наприклад, Львів–Моршин, ви маєте завалідуватися у Львові і далі для того, щоби визначити повну вартість плати поїздки, маєте на зупинці, на якій ви виходите, завалідуватися вдруге.

Тобто це не відбуватиметься в салоні?

Степан Рудницький: Технічно для нас це є інше технічне завдання й інший спосіб і по ціноутворенню, і по обліку. Це одна ситуація. Друга ситуація – це яка стосується законодавства. Скажімо, якщо розбивати на етапи десь 10 років, перша така активна фаза була – це Євро-2012, ми пам’ятаємо, 2011–2012 роки. Потім десь воно не пішло, і зараз вже оцей процес, який відбувається, він так активізувався в 2016 році – тобто колеги з міста десь п’ять років активно крок за кроком розробляли цей етап і зараз фактично вийшли на ту фінальну стадію – як ми вже обговорюємо для пасажирів, як для мешканців буде, яким чином ті зміни впроваджуватися.

Є відповідне законодавство, яке вже регулює впровадження електронного квитка в містах, зокрема Львів десь, може, і починав першим, якщо це 10 років тому. Зараз фактично вже десяток міст має електронний квиток, найближче – це міста Тернопіль, Івано-Франківськ, де вони вже можуть навіть обмінюватися досвідом. У нас обласні перевезення не регульовані напряму законодавством, тому ми зараз фактично завершили так званий документальний етап. Тобто якщо в законодавстві не визначені якісь кроки, як потрібно діяти, приймається так званий регуляторний акт.

Документальний – це той невидимий для пасажира?

Степан Рудницький: Це розпорядження, яке вийшло, – це є регуляторний акт. Але фактично для того, щоби воно вже вийшло в кінцевому варіанті, були відповідні стадії підготовки: громадське обговорення, погодження державної регуляторної служби, реєстрація в управлінні юстиції. Тобто ми тільки завершили його.

Зараз нас ще чекає кілька етапів. Наступний етап – це буде формуватися комісія, тому що ми з містом йдемо різними шляхами. Місто взяло кредит, і все обладнання фактично воно закупило, й оператором перевезень є їхнє комунальне підприємство «Львівавтодор». Ми йдемо іншим шляхом – так, як йшли інші міста. В нас буде створена конкурсна комісія, яка випише технічне завдання, оголосить конкурс.

Зараз – це місяць-два чи півроку, для розуміння?

Степан Рудницький: Це два-три місяці: січень, лютий, можливо це зачепить березень. Це буде оголошено конкурс, і буде тривати цей конкурс на відбір інвестора. Тобто ми ідемо іншим шляхом – відбираємо інвестора, який вкладає свою інвестицію, закупляє це обладнання: валідатори, програмний продукт, все, що пов’язано з поповненням транспортних карток. І після цього вже спільно з ним, спільно з громадами і з перевізниками ми вже будемо встановлювати обладнання, зводити систему докупи і тоді запускати – перше в тестовому режимі.

Тому дедлайни я не можу якісь озвучувати, бо в нас є етапи, тривалість яких важко спрогнозувати. Думаю, що місто теж у 2016 році не знало, що запуск буде в січні 2022-го. Теж десь колеги дивилися з оптимізмом і думали, що це буде значно швидше. Тому я в термінах не можу сказати, що коли буде. І те, що ви кажете, коли це вже відбудеться конкретно для пасажира, – я не можу це зробити.

Але, панове, і в області, і в місті питання проїзду пільговиків виноситься чи не на перші позиції – от ви теж почали з видачі пільгових карток. Оці посвідчення яко вхідні квитки в громадський транспорт – вони залишаються, чи це буде паралельний режим? Оце, що ми чули в сюжеті, що людина з карткою, яка має вже картку, повинна підійти, валідуватися – лише тоді цей проїзд буде чинний. Тобто поясніть для наших глядачів, які звикли їздити з цим посвідченням, нікому нічого не показуючи, заходячи в транспорт і кажучи: «В мене посвідчення і мене оце обладнання, яке висить на поруччях, не цікавить». Поясніть, будь ласка.

Олег Забарило: Насправді чому ми вирішили піти таким шляхом, щоб почати це все з пільгової категорії пасажирів? По-перше, немає ризику власне у фінансових операціях, тому що пільговики здійснюють проїзд на безоплатній основі – це перше. І власне ми зараз тестуємо збереження персональних даних таким чином, щоби відтестувати систему, чи немає ніяких збоїв, чи немає ніяких порушень. Яким чином буде відбуватися сама валідація? Пільгова транспортна картка персоналізована приходить на зміну посвідченню – чи пенсійному посвідченню, чи будь-якому іншому.

Тобто якщо людина має вже цю ЛеоКарту, посвідчення діяти не буде?

Олег Забарило: Так. Тобто на цьому початковому етапі, звичайно, ми розуміємо, що не всі ті, хто подали документи на отримання транспортних карток, отримали свої транспортні картки – і, відповідно, не всі в принципі подали ще документи. Тому ми залишаємо цей період таким свого роду перехідним. Тобто якщо людина вже отримала транспорту картку, вона заходить у транспортний засіб, вона пред’являє водію транспортну картку замість посвідчення…

Водію?

Олег Забарило: Водію, і він вже принаймні розуміє, що людина…

Тобто роль водія тут далі залишається контролююча?

Олег Забарило: Роль водія тільки на цьому першому етапі залишається. Але це робиться для того, щоби водій просто мав розуміння, що цей пасажир не має оплачувати за проїзд.

А як водій буде контролювати оцю суперечливу норму про обмеження на 60 поїздок у місяць?

Олег Забарило: Це водій не контролює – у водія функція на цьому первинному етапі залишається такою, як і є на сьогоднішній день. Тобто він на першому етапі все-таки збирає готівку і він має розуміти, хто з його пасажирів оплачує проїзд, а хто з його пасажирів не оплачує проїзд. Якщо ще станом на сьогодні пільговики пред’являють посвідчення, то вже з 13 січня вони мали би вже пред’явити формально транспортну картку і піти завалідуватися. І, згідно з чинним законодавством, право на безоплатний проїзд вони вже мають після здійснення валідації. І вже коли ми повністю перейдемо на те, щоб був і безготівковий облік, і, відповідно, валідації в повній мірі на підставі транспортних карток, то тоді вже це буде без використання посвідчень. Тобто ми хочемо привчити пасажира, пільгового пасажира, до того, що він має користуватися транспортною карткою.

Добре, а як будете мотивувати людину користуватися саме цією ЛеоКартою, а не по звичці брати посвідчення, заходити, казати: «Я маю право – і все, і крапка»?

Олег Забарило: Значить, є обмежений період часу. Ми орієнтовно плануємо, що до кінця лютого ми повністю відмовимося від посвідчень. І ми всюди це озвучуємо – тому що люди повинні розуміти, що ця реформа є незворотною і, відповідно, вони ще мають час для того, щоби подати документи й отримати транспортну картку.

І вже починаючи з березня місяця ми плануємо, що пільговий проїзд буде відбуватися виключно на підставі транспортних карток. Тобто для того, щоби мати право безоплатного проїзду, пасажир заходить, пред’являє чи не пред’являє посвідчення, але він валідується. І ми зараз активно вже набираємо контролерів, які в подальшому будуть контролювати оплату проїзду, коли ми вже запустимо безготівкову форму оплати.

Тобто контролери будуть після водіїв контролювати оцю всю ситуацію: чи завалідувався пасажир, чи не завалідувався, так? Скільки, до речі, у вас уже є контролерів? Тому що я так розумію, що силами «львівелектротрансівських» контролерів не вдасться покрити все місто.

Олег Забарило: На сьогоднішній день близько 60 контролерів ще залишається в штаті «Львівелектротрансу», вони будуть на цьому етапі виконувати свої початкові функції – вони будуть здійснювати контроль в електротранспорті.

Шістдесят – а потрібно скільки?

Олег Забарило: Це що стосується електротранспорту. Але в подальшому, при переході на наступні етапи вже безготівкової оплати всі контролери будуть переведені в «Львівавтодор,» і вже «Львівавтодор» як оператор, на якого покладений обов’язок збирати кошти, він буде власне контролювати оплату проїзду і контролювати самі валідації. Тобто таким чином це буде відбуватися.

І на сьогоднішній день штатним розписом «Автодору» передбачено близько 150 одиниць контролерів, ми їх плануємо збільшувати по мірі необхідності. Але на першому цьому етапі контролери не будуть виконувати якусь каральну функцію, вони будуть більш освітню і просвітницьку функцію виконувати. Тобто вони будуть власне навчати, вони будуть самі навчатися, вивчати маршрути руху, вивчати алгоритми роботи і тестувати правильність функціонування обладнання. Тобто вони будуть на тому первинному етапі аналізувати, яким чином здійснюється валідація тими ж пільговиками, чи валідатори коректно працюють, чи система коректно працює. І вже на етапі, коли ми перейдемо на безготівкову оплату, тоді вони вже будуть виконувати повноцінно функції контролю – тобто контролю оплати і контролю валідації.

Хочу поговорити з вами ще про обіг готівки. Це теж така річ, від якої ми мали би відмовитися з часом після запуску електронного квитка. Це та річ, яка заважає, вочевидь, і в області вирахувати кількість тих самих пільговиків: хто платить, хто не платить, оцей «чорний кеш», про який ми завжди у цій студії говоримо з перевізниками. Вони вже начебто кажуть, що готові відмовитися від готівки, але будемо бачити. Як ви бачите оцю всю ситуацію? Обіг готівки – чи готова область також відмовитися від оцих коштів, від передачі грошей із рук в руки?

Степан Рудницький: Дякую. Я ще два слова за пільгові все-таки, оскільки десь у 2016 році прийняті зміни до Бюджетного кодексу, і відшкодування за перевезення пільговиків покладено на місцеві бюджети. Скажімо, якщо Львівська міська рада закладає досить серйозні суми (більше 100 мільйонів минулого року, цього року десь 300 мільйонів закладено, є ще в нас Стрийська територіальна громада, яка десь 28 мільйонів заклала для міських перевізників),..

А є і бідніші, звичайно.

Степан Рудницький: А є такі, які нуль. Тому в економіці пасажирських перевезень – я не знаю, наскільки це місто відчуває – в обласних ми відчуваємо. Зрозуміло, що в сільській місцевості досить часто частка пільговика в транспортному засобі може зростати і вище 40%. Тому коли, умовно кажучи, чи водій, чи перевізник в кінцевому з певних перевезень не добирає 40% коштів, які здійснив реальні перевезення, а бюджет місцевий не повертає – це є проблемою.

Напевно, через це місто і вводить оці обмеження на проїзд пільговиків.

Степан Рудницький: Це не зовсім… Я не буду коментувати. Є обмеження – так, міста собі це дозволяють. На жаль, на обласних тут у трикутнику «пасажир – перевізник – регулятор перевезень» завжди є скарги. Ми це якось розглядаємо, вирівнюємо. Тому що законодавець визначив певні пільгові категорії, які мають право на необмежену кількість поїздок. На жаль, так, але по факту хто за це має платити – це є питання проблемне, тому тут можна довго дискутувати. Стосовно готівки… Зрозуміло, що в нас теж передбачено певний перехідний період.

У вас складніше, тому що ви працюєте з приватними перевізниками. В місті все ж таки є великі комунальні підприємства, які не претендують на цю готівку – вони готові працювати виключно в безготівковому форматі. Що ви скажете про приватних перевізників, які дуже часто на вас тиснуть? Ми пам’ятаємо, як під час карантину вони самовільно виїжджали, бо казали, що немає кому годувати дітей. Так само про оці тарифи, які постійно підвищуються і підвищуються – як з цим бути?

Степан Рудницький: Про це вже зможемо говорити, коли в нас буде відібраний інвестор – тому що саме він, вкладаючи свої кошти, буде мати так звану винагороду, щоб йому реалізація його проекту поверталася. І пільговики в нас теж будуть займати десь частку 30%. Тому зрозуміло, що це для нас буде важливо. Однозначно, що ми будемо стимулювати перехід чи на соціальну карту мешканця Львівщини, чи придбання так званих… Місто називає собі ЛеоКарт – я не готовий зараз сказати, як буде називатися обласний електронний квиток, якусь умовну назву теж буде мати.

Звичайно, що тут придумується система мотивації, що їхати з електронним квитком завжди дешевше, ніж з таким. У нас тариф саморегульований в перевізників – це важче, ніж зробити в місті. Але однозначно я думаю, що ми будемо розділяти: хто користується готівкою – йому це буде дорожче, щоб в нього був спосіб оплатити дешевше електронним способом. І, напевно, буде перехідний період, але кінцево ми теж хочемо максимально перевести на безготівкову форму, оскільки тоді знімуться всі питання. Бо зараз є дискусії, чи перевізники більше заробляють, чи менше, чи вони в своїх розрахунках обманюють нас всіх.

Це можна тільки здогадуватися, правда?

Степан Рудницький: Так. І переведення в електронний облік всіх оплат зможе показати, який маршрут рентабельний, який нерентабельний і яка насправді економіка кожного маршруту.

Я дякую вам. Що ж, про пільговиків ми поговорили – сподіваюся, питань у наших глядачів в цьому блоці поменшало.

А тепер переходимо до питань фінансових. Хоч запуск єдиного електронного квитка у Львові перенесли, виконком міськради в останній день минулого року погодив усе ж нові тарифи на проїзд у громадському транспорті. Я наголошую: тарифна сітка оновиться лише після повноцінного запуску електронного квитка. Все ж давайте дивитися, що ж зміниться у цифрах та підходах.

Головне якісне нововведення – пасажири зможуть купувати вигідні кількамісячні абонементи на весь транспорт, а разовий квиток буде пересадковим. Тобто без проблем можна буде за 10 гривень впродовж 40 хвилин проїхатися автобусом чи маршруткою, а потім ще й трамваєм чи тролейбусом.

Паперовий квиток у водія буде коштувати 15 гривень, з ним пересісти вже не вдасться. А якщо все ж виникне бажання проїхатися «зайцем» без валідації – обіцяють штраф у 200 гривень.

Якщо ж ви багато їздите – готують абонементи. Вартість проїзного на один місяць складає 420 гривень, на 90 днів – 1200, на півроку – 2200 та за річний абонемент встановили ціну у 3650 гривень. А ось такими будуть зручні тарифи для студентів: купив за 210 гривень ЛеоКарт – і їзди безлімітно куди завгодно.

Я ще раз наголошую для тих, хто нас дивиться, що нові тарифи, які вже затвердив виконком, почнуть діяти лише після повноцінного запуску системи електронного квитка ЛеоКарт. Що ж, наразі на папері виконком оприлюднив ці тарифи. І мені здається, тут варто чітко дати зрозуміти нашим глядачам, чи буде коштувати квиток або проїзд у водія уже цього тижня 15 гривень? Давайте розставимо всі крапки над «і».

Олег Забарило: Ні. Так, як власне озвучувалося, на першому етапі ми починаємо взаємодіяти тільки з пільговиками – тобто що стосується платних пасажирів, усе залишається так, як і було. Відповідно, 15 гривень – це є кошти, які можуть бути за квиток у водія тільки за умови, якщо ми повністю перейдемо вже на другий етап, – це є безготівкова оплата.

Тобто логіка така, що ми переходимо на безготівкову оплату, даємо можливість пасажирам здійснювати безготівкову оплату. І вже ті, хто з тих чи інших причин не хочуть здійснювати оплату безготівкову шляхом використання чи транспортної карти ЛеоКарт, чи платіжної карти, чи мобільного додатку – ті, хто хочуть все-таки по-старому шляхом купівлі за готівку придбати квиток, вони будуть змушені придбати його за 15 гривень. Але на цьому етапі ми нічого не міняємо.

Також цим рішенням, яким затвердили тарифи і вартість абонементів, які ми озвучили, затвердили вартість транспортної роботи – це є вартість одного кілометра транспортної роботи. В чому власне відмінність? Бо колега озвучив, що інші міста вже впровадили електронний квиток.

Насправді немає міст, які працюють за цією схемою, коли оплачують за кілометр, так?

Олег Забарило: Власне ті міста, які озвучувалося, – тобто це є свого роду електронний квиток у вигляді, в якому він є зараз у Львові в електротранспорті. Ми також маємо можливість зайти і використовувати через мобільний додаток.

Через Приват24.

Олег Забарило: Так, не будемо деталізувати, через які сервіси, – але ми можемо оплатити за проїзд.

Це не той електронний квиток, який би мав працювати у Львові.

Олег Забарило: Це не той. В чому ключова відмінність, якщо так тезово? Вся оплата за один кілометр – це є повна зміна філософії перевезень. Якщо на сьогодні пасажири змушені чекати, і вони не обов’язково мають змогу дочекаються вечірніх, до прикладу, маршрутів. Або інтервали між маршрутами збільшені через те, що банально водій хоче зібрати більше готівки – і він дивиться, що йому на вечірні рейси невигідно їхати. А оплата за кілометр, на яку ми в подальшому переходимо, – це є повністю інша концепція. Вона говорить що? Що місто декларує перевізнику, що мають бути стільки-то транспортних засобів, з такими інтервалами, з такою графічністю на маршруті. І вже перевізник зацікавлений дотримуватися графічності і випускати на рейс ту кількість транспортних засобів, яку місто йому говорить, і в тому числі вечірні рейси.

Спасибі, пане Олеже. От система абонементів, яку ми анонсували, – вона знайома добре нашим глядачам, особливо тим, хто були за кордоном. Але от все ж таки, задаючи питання вам: як ви бачите оцей єдиний електронний квиток? Тому що ми вже розуміємо, що Львів тепер не обмежується лише об’їзною дорогою Львова – це і Зашків, і Гряда, і ті самі Зарудці. Ваше бачення оцього єдиного електронного квитка по всій території? Якщо коротко, будь ласка.

Степан Рудницький: Я тезово. Відмінність все-таки є. Дійсно, в колег інша філософія, вони взяли західний стандарт. Можливо, користувачу послуг воно краще, бо там є ті 40 хвилин на пересадку. Але фактично транспортна послуга означає, що навіть якщо автобус їздить порожнім, все рівно за нього хтось має заплатити.

Але для пасажира це краще, тому що в дев’ятій вечора автобус уже не буде з’їжджати з маршруту.

Степан Рудницький: Для пасажира краще – а для платника податків? Ми можемо деталізувати, скільки це витрат уже внесено, скільки буде для платника податків. Той, який не їздить, але все одно сплачує податки, – тим більше. Ми йдемо дійсно простою заміною готівки електронним платежем – те саме, що в простій торгівлі: ви колись могли розрахуватися готівкою, а зараз ви просто витягуєте чи банківську карту, чи дисконтну, чи будь-яку іншу, і нею розраховуєтеся.

І в цьому випадку податкова бачить, скільки підприємець заробляє.

Степан Рудницький: Ми вимушені діяти в межах чинного законодавства, тому все-таки саме тарифоутворення місто і примісто є різне, і не можна говорити про єдину транспортну систему. Єдине – залежно на якому етапі, коли місто швидше закінчить вже в повному обсязі реалізацію проекту, чи ми доженемо, чи десь трошечки пізніше зможемо говорити про сумісність.

Тобто зрозуміло, що є карта пільговика, так звана ЛеоКарт. І зрозуміло, що якщо мешканець Львова захоче поїхати по маршруту, наприклад, Львів-Моршин, то ми будемо тоді співпрацювати, коли в нас буде цей інвестор, уже буде відібраний програмний продукт і так далі. Зрозуміло, що логічно було б, щоби він зміг переміщатися і приміськими, і міжміськими маршрутками. Але тоді дві різні системи мають рахувати, що якщо він їде міською маршруткою, то сплата тоді зачисляється як по міському електронному квитку, а якщо по обласному – то в нас все-таки відшкодування перевезення пільговика покладається на місцевий бюджет. Грубо кажучи, якщо мешканець Львова проїде Львів-Моршин, то Львівська міська рада має тоді оплатити поїздку пільговика. Якщо це був мешканець Моршина – тоді це Моршинська міська рада. Тому питання сумісності буде, але питання, що це буде щось одне – це однозначно, що ні, бо тут є ряд законодавчих і практичних відмінностей.

То де ж скорше запустять той е-квиток – у Львові чи в області? Це питання наразі відкрите і дуже інтригуюче. А що ж зміниться на практиці для пасажирів громадського транспорту, ми нині говорили з гостями студії – Степаном Рудницьким, керівником обласного управління транспорту, і Олегом Забарилом, директором міського управління мобільності. Дякую, що були з нами.

А я пропоную всім переноситься у наші соцмережі, продовжити там дискусію – сторінки ZAXID.NET до вашої уваги 24/7, обов’язково коментуйте і на YouTube-каналі ZAXID.NET під випуском. А це була програма «Стінка на стінку», дякую вам, що дивилися. Побачимось в етері.