Україна – Росія. До проблеми неувзаємнення

Для мене вандалізм на Говерлі та його наслідки – це одна з найбільш емблематичних подій після виборів 30 вересня. Це факт, який засвідчує один надзвичайно серйозний сюжет. Йдеться про те, що у цій події віддзеркалюється надзвичайна складність наших стосунків з Росією, нашого неувзаємнення з сусіднім на Сході світом. Зрозуміло, його можна витлумачити як політичне хуліганство, як це, перепрошую, зробили деякі наші правники. Але це зроблено не від великого розуму.

Я в жодному разі не повірю, що це була ініціатива кількох молодих політичних бевзів. За цим, безперечно, стоїть інтрига спеціальних служб. Невідомо, чи керівництво сусідньої країни спровокувало ці самі служби, але принаймні все це вписується в якийсь загальний сюжет, стратегію цих служб, і, відповідно, керівництва Росії. Мова йде про те, що сусідня країна в особі свого керівництва на рівні органічному, на рівні своєї підсвідомості в жодному разі не визнає суверенного існування України. А події на Говерлі - це абсолютний і доказовий сигнал цього самого невизнання.

Коли говорити відверто, якби між нашими країнами були нормальні стосунки, як, наприклад, поміж Україною та Словаччиною чи Угорщиною, то такі події не мали б місця. Тому що насправді ці молоді люди, які все це зробили, діють в тіні цього самого гігантського неувзаємнення між Росією та Україною.

Якби зараз президент сусідньої країни Владімір Путін стукнув кулаком по столу і сказав, що він про все це думає, то не залишилося б навіть пороху від інтриг якогось там Євразійського молодіжного союзу. Я в цьому впевнений на 100%! А ми, замість того, щоб займатись індукцією, узагальненням цієї мікроподії, починаємо говорити про те, хто такий Дугін.

Треба прямо сказати, що це московський плейбой, який десятиліттями створює собі репутацію за рахунок так званих правих ідей. По суті, за своїми поглядами та інтересами він є фашистом. Я не знаю, який він насправді, але вважаю, що насправді там порожнеча. Дугін - це різновид тих порожнистих людей, про яких писав колись великий англійський поет Еліот.

Тобто, ми маємо справу з персонажем, який свідомо оперує фашистськими категоріями для створення собі іміджу і сумнівної популярності. Щоб на нього подивились з поблажливою посмішкою... Хотів би нагадати, що в цьому так званому Євразійському союзі були чи присутні й наші так звані політики - Корчинський, Вітренко. Всі вони хочуть через сумнівні методи бути на видноті, і вважають, що щоб вони не зробили, завжди знаходитимуться у комфорті. Це такі персонажі, як Хлестаков у Гоголя, які уже полюбляють оцю саму публічність.

А президент сусідньої країни помітив цю подію лише в одному напрямі: раніше він говорив «на Украине», а тепер він почав говорити «в Украине». І це, на мою думку, виглядає в режимі певного виправдання. Країна, яка має сьогодні наймогутнішу на континенті таємну політичну поліцію, як у колишні часи, навіть пальцем не поворухне для того, щоб цю ситуацію вияснити, про що ж тут говорити!

Дехто говорить - а чому ж громадськість, інтелігенція не висловила свою особливу думку, засуджуючи такі дії? Реакція нашої громадськості дуже млява, тому що наша громадськість займається іншими речами, і може вона навіть таких подій не помічає.

Тут не про реакцію громадськості треба говорити, а про державну реакцію. Потрібно просто депортувати з України всіх, хто належить до керівництва цієї організації. В тому числі - українських громадян. Заберіть у пані Вітренко український паспорт - і на всі чотири сторони! Те ж саме стосується добродія Корчинського.

А що стосується реакції інтелігенції з російського боку, то в жодному разі ви не почуєте від них різких реплік на адресу того варварства, що відбулося на Говерлі. І це я говорю не тому, що погано ставлюся до Росії. Так звана інтелігенція зникла в Росії після 1991 року, розчинившись у суспільстві в ситуації відсутності громадянського суспільства. Є лише її залишки, чесно кажучи, трохи смішні, на кшталт політичної опозиції, що нею керує симпатичний супершахіст з міста Баку.

Все, приїхали.

Фото з сайту finance.rol.ru