Український інтелект проти російської маси

Рік тому в російському медіапросторі з’явилася одна цікава публікація, яка засвідчила серйозний розкол у російському ура-патріотичному просторі й дала додаткових аргументів тим, хто стверджував, що Росія аж ніяк не готова до повномасштабного вторгнення в Україну. Йдеться про «Звернення Загальноросійських офіцерських зборів до президента та громадян Російської Федерації».

Про що ж у ньому йшлося? Фактично цілий текст був доволі аргументованим застереженням для російської влади в жодному разі не розпочинати інвазії проти України. Російська ескалація щодо України, на переконання авторів звернення, має «штучний» та «корисливий» характер для внутрішніх сил, а можлива війна може поставити під питання «існування самої Росії як держави», назавжди зробить росіян та українців «смертельними ворогами» та призведе до значних жертв.

«Спроби через ультиматум та погрози застосування сили змусити "полюбити" РФ та її керівництво безглузді та вкрай небезпечні… Війна – це неминучі людські жертви, руйнування, страждання великих мас людей, знищення звичного способу життя, порушення систем життєдіяльності держав і народів. Велика війна – це величезна трагедія, чийсь тяжкий злочин», – наголошується в заяві.

Підписанти звернення стверджують, що ведення війни є доцільним, коли життєво важливі інтереси держави й суспільства опиняються під загрозою. На їхню думку, сьогодні загрози існуванню Росії є, але на них не звертає уваги чинне російське керівництво. «Всі життєво важливі сфери, включно з демографією, стійко деградують, а темпи вимирання населення б'ють світові рекорди. І деградація має системний характер, а в будь-якій складній системі руйнування одного з елементів може призвести до обвалення всієї системи. Проте це загроза внутрішнього характеру, яка виявляється у нежиттєздатності моделі держави, повній недієздатності та непрофесійності системи влади та управління, пасивності й неорганізованості суспільства. У такому стані будь-яка країна довго не живе», – читаємо в заяві.

Загальноросійські офіцерські збори ЗОЗ застерігають, що наслідком війни стане те, що Росія однозначно буде занесена до «категорії країн, які загрожують миру та міжнародній безпеці, обкладена найважчими санкціями, перетвориться на парію світової спільноти і, ймовірно, буде позбавлена статусу незалежної держави». Тож підписанти закликали Путіна «відмовитися від злочинної політики провокування війни», а ще краще – подати у відставку.

Очевидно, треба в кількох словах розповісти, що ж це за ЗОЗ такий. Як зазначено на офіційній сторінці організації у ФБ, це така собі «група ветеранів та чинних співробітників Збройних сил РФ, правоохоронних органів та силових структур». Однією зі статутних цілей діяльності організації є «обговорення ролі та місця офіцерського корпусу Росії у відродженні та розвитку країни».

Головою ЗОЗ є така досить відома в Росії постать – генерал-полковник у відставці Леонід Івашов. До цієї заяви він був знаний своїми імперсько-шовіністичними заявами. Як і більшість російських імперців, він «органічно» поєднував у собі комуністично-радянську та монархічно-імперську ідеологію. Він написав безліч статей та книжок, де відстоював російську експансію, «кримнаш», сварив Захід, не гребував й антисемітськими заявами.

І от тут ініційоване Івашовим звернення ЗОЗ. Що то мало здохнути в лісі, щоб у свідомості російського шовініста сталися такі радикальні зміни – важко сказати. Можемо припустити, що дійсно він чітко усвідомив усі ризики для Росії, пов’язані із вторгненням, і реально прагнув уберегти батьківщину від руйнації, спричиненої російсько-українською війною. До такого припущення підводять тези, висловлені Івашовим у його свіжому інтерв’ю, присвяченому річниці згаданого звернення ЗОЗ, яке він дав незалежному російському виданню Republic (колишній Slon.ru). Інтервйований розповів, що всі ці застереження для російської влади будувалися не на пустих балачках та необґрунтованих припущеннях.

«Коли ми готували заяву, то не просто щось взяли з голови і висловили свою думку. Ми насамперед проаналізували на оперативно-тактичному рівні, якими будуть наслідки на полі бою. Далі – до чого приведуть ці дії на стратегічному рівні? Насамперед, як це позначиться на відносинах із регіонами Європи? До чого це призведе у відносинах з Україною та країнами СНД? Ми мали дискусію за участю фахівців, чи надовго нас, українців та росіян, посварять (хоча стверджується, що це єдиний народ) – назавжди чи років на 10, 50 і так далі», – розповів Івашов.

Нині, зазначає відставний генерал, можна з впевненістю стверджувати, що всі застереження, висловлені у зверненні, справдилися. Він нагадав читачам, якою була ситуація з військовою допомогою Україні рік тому й зараз. «Я дивлюся на весь цей процес у динаміці. Починалося все з питання: давати чи не давати Україні летальну зброю чи лише бронежилети? А сьогодні вже питання стоїть: чи давати F-16? І сьогодні мова вже йде не про десятки "Абрамсів" та "Челленджерів". Остання новина: Україні обіцяно близько 400 танків. Щодо 320 танків вже є домовленості. Тож це все серйозно. І жодних обмежень, окрім ракет та бойових літаків, немає. Все йде великим потоком. Тому що Росія віддала Європу до рук американців», – нарікає Івашов, не позбувшись притаманного російським ура-патріотам комплексу американофобії.

Нині він не ставить під сумнів, що саме Україна вийде переможницею у двобої з Росією. Але аргумент наводить досить цікавий. На перше місце ставить не мотивованість українських вояків, які захищають свою землю від окупантів, не західну військову допомогу, а здатність українців до інтелектуальної мобілізації, на яку не спроможні росіяни.

«Візьмемо дві країни. Одна країна здійснює масову мобілізацію. Звичайно, різні "круті", чиновники, діти бізнесменів, уникають цієї мобілізації. Залишається решта, за допомогою яких збираються досягти масової переваги на полі бою. А інша країна проводить мобілізацію інтелекту, найрозумніших людей у всіх сферах: в економіці, у розвідці, у проблемах безпеки, у військовій справі тощо. І я переконаний, що без жодної масової мобілізації цей колективний інтелект переможе будь-яку мільйонну армію. На полі бою завжди домінує інтелект», – запевняє відставний генерал.