«Уроки» Путіна для Порошенка
IQ

«Уроки» Путіна для Порошенка

Післямова до президентських виборів в Росії

Олександр Косвінцев, 19 березня31034

Фарисейське дійство під назвою «вибори», що 18 березня прошуміло на просторах Росії, не принесло жодних особливих сюрпризів – «переможець» був давно і безнадійно відомий, на жаль всьому світу.

Зате це нівроку потішне й водночас зловісне видовище дало багату поживу для українців, адже наступного року їм теж належить обирати главу держави. Саме в розрізі майбутніх президентських виборів в Україні й варто, головним чином, розглядати багатотижневе шоу, яке минулої неділі завершилося в путінському Мордорі. Вся справа в тому, що президент Петро Порошенко з деяких пір дуже вже явно став копіювати поведінку свого російського колеги.

Створити видимість «чесних роздумів»

Торкнемося, наприклад, такого актуального питання, як участь у виборах. Весь 2016 рік, нагадаю, і більшу частину наступного, коли Путіна про це питали, він зарозуміло відмахувався: мовляв, до виборів ще далеко, рішення поки що не ухвалене. Для більшості від початку було зрозумілим, що то лукавство, але я зараз про інше. Судячи з усього, протоптаною господарем Кремля доріжкою вирішив йти і український президент.

«У нас ще більше року до виборів, цикл почнеться тільки восени. Моє рішення залежатиме від того, наскільки наступні півроку будуть успішними», – заявив Петро Олексійович в січні поточного року на «Українському сніданку» в Давосі у відповідь на запитання, чи піде він на другий президентський термін.

Що називається, «посміхнуло»: адже вже понад рік багато українських ЗМІ з посиланням на джерела в Адміністрації президента, Верховну Раду й Кабмін стверджують, що команда Порошенка найінтенсивнішим чином шукає можливостей для його переобрання. Багато експертів стверджують: Петро Олексійович неодмінно піде на вибори, оскільки вибір у нього невеликий: або пан, або пропав. Тому вибачте, але в наведеній заяві українського керівника дуже вже проглядається почерк сусіднього «царедворця», стурбованого збереженням влади. Правда, як і у випадку з російським можновладцем, мало хто повірив в майбутні «чесні роздуми» пана Порошенка: занадто добре відоме його некритичне ставлення до результатів власної праці на найвищій державній посаді.

Лякати смертями від терактів

Під час нещодавно завершеної операції з перепризначення самого себе на черговий термін Путін, а точніше, його прислужники використовували нову – «гібридну» – виборчу технологію. Однією з її складових частин, окрім офіційного «закручування гайок», стало залякування населення загрозою терористичних актів в людних місцях. Так, влітку минулого року, нагадаю, в поліційні дільниці Москви, Ростова-на-Дону, Рязані, Пермі, Новосибірська, Магадана і низки інших великих міст Росії стали надходити повідомлення про замінування торгівельних центрів, театрів, вокзалів і навчальних закладів. Населення щиро захвилювалося: в Росії вже були криваві теракти... В даному випадку ефект реальності загрози посилювало те, що на перевірку анонімних сигналів, які надходили через Інтернет, кидали тисячі співробітників поліції і МНС. Вцілому у країні на «розмінування» були витрачені сотні мільйонів рублів. Тут вже, здається, мимоволі повіриш...

Але, чесно кажучи, мене все це не дуже переконало – свого часу навчився уловлювати невербальні сигнали від російської влади. Цього разу вони були дуже красномовними. Так, відразу ж після виходу повідомлень про «замінування» прокремлівські ЗМІ почали щосили сурмити про «український слід», однак з боку владних структур РФ жодних офіційних кроків в зв'язку з цим зроблено не було. Значить – спектакль. Мета? Одній частини громадян дали зрозуміти, що Путін ні перед чим не зупиниться, щоб залишитися при владі, іншій частині – що тільки він здатен впоратися з загрозою такого рівня. До слова, незабаром прокремлівські ЗМІ та тролі в соцмережах почали посилено поширювати саме такі тези.

Спостерігаючи, як в дні небезпеки для української верхівки з боку громадян-протестувальників з АП і «ручних» силових структур на громадськість виливалися цебри вигадок про операцію «Шатун» (за словами чиновників, хтось хотів розхитати ситуацію в країні), я давно не міг позбутися думки: шантаж народу загрозою диверсій і терактів став улюбленим прийомом можновладців і в Україні.

В цьому плані рано поки що однозначно говорити про історії з недавнім затриманням керівника Центру звільнення полонених «Офіцерський корпус» Володимира Рубана та звинуваченнями на адресу народного депутата Надії Савченко в підготовці «розстрілу» своїх колег прямо в залі парламенту. В обох цих свіжих історіях є вкрай сумнівні нюанси. Наприклад, як відомо, Рубан десятки разів офіційно і неофіційно перетинав лінію розмежування, знає всі «ходи і виходи» – і раптом повіз через блок-пост арсенал зброї, сховавши його в меблях. Щоб «зловили» і мали можливість цим похвалитися?

Не менше запитань викликає і казус з Савченко. У будь-якому випадку без рішень відкритого і неупередженого суду все це виглядатиме, як пустопорожні вигадки або заплановані заходи задля підняття рейтингів.

Довести до абсурду

Надія Савченко, затятий критик влади і офіційний Герой України, до речі, цілком тягне на роль спойлера для Порошенка на майбутніх виборах. За аналогією з екс-кандидатом в президенти Росії Ксенією Собчак.

Нагадаю, телеведуча і шоувумен Собчак, донька давно померлого екс-мера Санкт-Петурбурга, під керівництвом котрого Путін починав політичну кар'єру, намалювалася на передвиборчому ландшафті несподівано навіть для опозиції, до якої вона нібито належала. Для чого – не питання. Щоб підняти явку виборців. Створити ілюзію демократичності. З цією метою дівчині дозволили на зустрічах з виборцями говорити те, за що непримиренного опозиціонера Бориса Нємцова вбили прямо під вікнами Кремля...

Для надання видимості «чесності» й легітимності «виборів без вибору» кандидатами в президенти РФ були також зареєстровані успішний, але маловідомий господарник з Тульської області та якийсь смішний комуніст-ретроград. На такому тлі Путін завиграшки набрав більше двох третин голосів.

Судячи з багатьох ознак, окрім банального адміністративного ресурсу і поліцейщини, команда Порошенка під час підготовки до президентських перегонів, яка вже фактично почалася, теж застосовуватиме і вже застосовує «гібридні» виборчі технології. Взяти ту ж Савченко. На сьогодні «розстрільні» звинувачення проти неї шиті білими нитками. Але для чогось же їх озвучували... Поміркувавши, не можна не визнати: молода і амбітна жінка є цілком зручною партнеркою для олігарха Порошенка в другому турі голосування. Зараз з неї, можливо, навіть всупереч її волі можуть почати знову «ліпити» відважну героїню-правдошукачку: якщо дадуть команду, армія порохоботів постарається. А перед другим туром на екс-льотчицю напевно буде вивалито масу непривабливого компромату. Один зв'язок з путінським кумом Медведчуком чого вартий... Доля другого терміну «шоколадного» олігарха буде успішно вирішена. Суто по-путінськи.

Ну, а якщо на роль спойлера виберуть не Савченко, то знайдуть іншого. Лідер «радикалів» Олег Ляшко, наприклад, теж тягне на роль політичного «клоуна»...

Грошей для збереження на вершині влади свого висуванця у олігархату вистачить. А не вистачить – у народу візьмуть, наприклад, за допомогою підвищення тарифів. У будь-якому випадку пан Порошенко, який скоїв чимало неприпустимого в правовій державі, для збереження влади в своїх руках в плані майбутніх виборів уже вдається й надалі вдаватиметься до різних хитрощів. Спокусливий приклад – перед очима.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук