Виявляється, можна і без згоди Москви

Зі самого ранку 29 жовтня військово-морська база Чорноморського флоту Росії зазнала потужного нападу. Російські бойові кораблі були атаковані повітряними та морськими дронами «невідомого супротивника». Щодо завданих збитків, то ситуація ще з’ясовується.

Вихід Росії зі «зернової угоди»

Російські офіційні речники спершу стверджували, що нічого страшного не сталося, атаку успішно відбито. Потім почали змінювати переможну тональність на щораз песимістичнішу, бо важко сховати правду, коли всі навколо бачать вибухи. Врешті визнали, що якісь кораблі «зазнали невеликих пошкоджень».

Зрозуміло, що й тут лукавили. Бо чого тоді так обурюватися, що аж заявити про вихід з угоди щодо експорту українського зерна через Чорне море.

«З урахуванням проведеного 29 жовтня київським режимом за участю фахівців Великої Британії терористичного акту проти кораблів Чорноморського флоту та цивільних суден, задіяних в убезпеченні зернового коридору, російська сторона припиняє участь у реалізації угод щодо вивезення сільськогосподарської продукції з українських портів», – заявило Міністерство оборони Росії.

Київ не став ні підтверджувати, ні спростовувати свою причетність до севастопольської атаки. А от Міноборони Великої Британії зразу ж відреагувало на цю недолугу заяву, назвавши її «брехнею епічного масштабу». «Ця вигадана історія говорить більше про суперечки всередині російського уряду, ніж про Захід», – йдеться у твіті британського військового відомства.

Насправді ж, як відомо, атакою дронів були пошкоджені чотири російські військові кораблі, зокрема флагман ЧМ РФ, фрегат «Адмірал Макаров» (заступив потоплений крейсер «Москва»), з якого російські війська запускали ракети «Калібр» по мирних українських містах.

Утім головний удар по Росії, передовсім по її гонору, полягав не у виведенні з ладу кількох бойових кораблів. Найбільше приниження для Москви полягало в тому, що всі інші учасники «зернової угоди» вирішили продовжувати її реалізацію, хай і без Росії.

«Зернова угода» діє без Росії

Організація Об’єднаних Націй, Туреччина та Україна домовилися продовжувати вивезення українського зерна Чорним морем. Вони досягнули відповідної домовленості без участі Росії через добу після того, як Москва заявила про вихід зі «зернової угоди», що дозволяла експорт української сільськогосподарської продукції на світові ринки. Російську сторону лише поінформували про те, що функціонування «зернового коридору» відновлено.

Тобто Кремль поставили перед фактом. А російський демарш був фактично проігнорований рештою учасників «зернової угоди». Виявляється, такі міжнародні проєкти можна реалізовувати й без Росії, без її «гарантій безпеки».

А що як Росія обуриться таким «нахабством» і спробує перешкодити руху суден зі зерном з українських портів? От візьме й гахне по них ракетами. Невже не страшно? Ні, бо не гахне. Звісно, у голову шаленого російського диктатора може прийти найнесподіваніша думка. Проте експерти вже навчилися його прораховувати з поправкою на цю шаленість.

І справа передовсім у тому, що «зерновий коридор» підтримує Туреччина. Про нього дбає безпосередньо турецький президент Реджеп Таїп Ердоґан, адже це фактично його геополітичне дітище.

У своїй попередній статті про «зернову угоду» я пояснював, які резони Анкари домагатися відновлення експорту українського зерна до бідних країн Азії та Африки. У цих країнах Туреччина має свої геополітичні інтереси, вона аж ніяк не зацікавлена в тому, щоб там почався голод через блокаду збіжжя. Ті самі резони має і Китай. Тому Пекін з Анкарою чинили потужний тиск на Москву, щоб та пішла на «зернову угоду». Вона була надзвичайно вигідна Україні й не зовсім потрібна Росії, яка й так могла продавати зерно, і своє, і вкрадене українське, не маючи у цій справі Київ за конкурента.

Росія аж ніяк не може псувати відносин із Туреччиною, яка забезпечує їй такий-сякий вихід з ізоляції. І через відкритість повітряного простору, і через туристичні зв’язки, через енергетичну співпрацю («Турецький потік»). Зрештою, Ердоґан є єдиним лідером країни-члена НАТО, який ще поки що не гидує зустрічатися з Путіним, хоч уже й дивиться на нього досить зверхньо, усвідомлюючи свої переваги.

Навіть якщо уявити собі такий неймовірний розвиток подій, що Росія вирішила б таки наплювати на відносини з Туреччиною і спробувала б таки заблокувати «зерновий коридор», то, як кажуть ті ж росіяни, «кішка тонка». Чорноморський військово-морський флот Росії, нівроку пошарпаний українськими атаками, не вмився до турецького.

Якщо Росія таки зважиться на якісь капості, то військові кораблі турецького флоту можуть просто конвоювати каравани суден зі зерном приблизно від острова Зміїний до Босфору. А ще Туреччина може відкрити шлях у Чорне море для кораблів з країн-членів НАТО. Кількох корветів буде цілком достатньо. І все, будь-яке питання загрози безпеці «зернового коридору» знімається.

Саме тому після грізних заяв Москви тональність виступів російських можновладців щодо «зернової угоди» кардинально змінилася. Вже й сам Путін заявляє, що, мовляв, ні-ні-ні, нас хибно зрозуміли, ми зовсім не виходимо зі «зернової угоди». «Ми не говоримо про те, що ми припиняємо участь у цій операції. Ні, ми говоримо, що ми призупиняємо», – сказав Путін у розмові з журналістами.

А ще кремлівський шеф поскаржився міжнародній спільноті на «агресивну Україну». «Співробітники ООН беруть активну участь у цій роботі, за що ми їм вдячні. Але нехай вони тоді проведуть роботу з Україною, і Україна має гарантувати, що загроз для цивільних суден та для суден забезпечення РФ створюватись не буде», – попросив Путін. Далі він описав, якою монструозною зброєю Україна нібито атакувала Севастополь: «Це ж не жарти: ці підводні апарати шість метрів завдовжки і, на мою думку, 500 тонн там вибухівки. Влучить такий безпілотник у корабель, там ні від зерна, ні від корабля нічого не залишиться, а винні будемо ми».

Уявляєте собі, так? От середній танк з усім боєкомплектом важить згрубша 40 тонн. А в українському дроні лише вибухівки 500 тонн, за твердженням Путіна. Можна цілий Крим у повітря висадити. Очевидно, перелякався бідолаха, а в страху очі великі.