Війна за гривню

Минулого тижня у Львові спалахнула батрахоміомахія. Бій між перевізниками та владою міста закінчився тимчасовим перемир’ям. Що цікаво – львів’яни практично не брали участі в цьому поєдинку, ніби не на їх млин воду лито.

 Дехто проявляв громадянську свідомість, стаючи на одиночний двобій з водієм маршрутки, вимагаючи підставових документів, за якими потрібно платити на 50 копійок більше; дехто проявляв розуміння до «бідного» водія, якому доведеться платити власнику маршруту «недобір» зі своєї кишені; декому, можливо, в цій півгривні абсолютно не розходилося. Однак нікому не прийшло в голову - не будемо тицяти пальцем в численні громадські та молодіжні організації - організувати масовий пікет-відповідь перевізникам, щоб нарешті дати їм зрозуміти, що львів'яни - не бидло з бидловоза, а громадяни свого міста.

 Водії ж гаркали на тих, хто не рвався платити за новою ціною, тицяючи попід ніс квитки, яких зроду-віку у львівських маршрутках не дають, затихали, якщо їм чинили вмотивований опір, бряжчали численними копійками та мали клопіт давати «не круглу» решту з двох чи п'яти гривень. Більшу активність та креативність виявили читачі Інтернет-ресурсів, висловлюючи у своїх відгуках ідеї щодо диференційованої вартості перевезень та переміни їхньої сумнівної якості.

Можновладці назвали підвищення цін перевізниками змовою монополістів. Що змова таки була, можна було спостерігати, відстежуючи рух деяких маршруток починаючи орієнтовно з минулої неділі, 18 листопада. Маршрутки ходили з якимось відомим тільки їм інтервалом, збираючи велетенські хвости на кінцевих зупинках і натовпи - на звичайних. Вочевидь, перевізники мали за мету переконати львів'ян, що без їхніх послуг ну ніяк не обійтися, тому доведеться платити ціну, яку вони диктуватимуть. Крім того, вони мали залізне алібі - попередньо перший же серйозний снігопад завів львівський транспорт у ступор. Досі гадаючи, що маршрутка - швидкий засіб добратися на роботу, львів'яни нехтували послугами електротранспорту, хоча в багатьох, звичайно, й не було вибору.

Цього тижня львівська влада знову зустрічатиметься з місцевими перевізниками, аби обговорити новий тариф на перевезення. Не хотілося б, щоб львів'яни залишалися осторонь цієї проблеми, загнані в кут, схильні все розуміти і за все платити.  Навіть за те, що щербатої копійки не вартує. Шило в мішку не втаїш. Воно проткне і мішок, і нашу затуркану  свідомість. І тоді львів'янам сяйне, що вони не мусять платити за проїзд водію, який лівою рукою тримає мобільник, розмовляючи з кимсь під час руху, а правою шукає решту з десяти гривень по гривні, тримаючи кермо тим часом ліктем. Вони почнуть шукати спосіб відшкодувати в перевізника збитки за синяк на притиснутій дверима руці чи нозі, шукатимуть спосіб довести, що переїзд з кінцевої на кінцеву зупинку з комфортом, себто, на сидячому місці, не може коштувати так само, як  поїздка з середини маршруту на підніжці напхом напханої маршрутки, що на зупинках має бути графік руху транспорту, і що водій не має права зматюкати пасажирів, коли йому заманеться, чи виходити на рейс «під мухою». Отоді можна буде говорити про підвищення вартості проїзду.

Годі бути багажем!