Янукович не любить порічок? Хроніки абсурду

Чи не кожен високопосадовець має свої улюблені і не дуже ласощі. Весь світ знає, що Віктор Ющенко полюбляє мед, а Владімір Путін не любить цукерок. Особливими гастрономічними уподобаннями вирізняються й більш "дрібніші" українські чиновники.

Це засвідчив останній візит прем'єр-міністра України Віктора Януковича на Львівщину.

«Всі в больницю!»

Точне місце зустрічі прем'єр-міністра України з мешканцями села Ожидів можна було визначити навіть з гелікоптера - за кількістю концентрації блакитних цяточок-грибочків на один метр квадратний. При розгляді зблизька «грибочками» виявились браві правоохоронці, кожен з яких доблесно охороняв закріплений за ним кущ (все, як у старі добрі часи - по міліціонеру під кожним кущем. І це аж ніяк не перебільшення!). Зважаючи на те, що згодом в Ожидові почалася рясна злива, тут сформувалася нова прикмета: якщо після дощу під кущами і деревами рясно з'являються гриби, то присутність міліціонерів під кущами - це до зливи.

Основний розпорядник свята, а за сумісництвом міністр МНС Нестор Шуфрич, змилосердився над людьми і скомандував усім сховатися від дощу до школи. Свідомі громадяни, котрим було шкода недільних суконь і шлюбних мештів, спеціально вдягнутих для такої оказії, негайно приступили до виконання наказу міністра. «Ой, ходім скоро, бо застудимось...Як нині ми всі разом сюди прийшли, так всі разом і в больницю завтра підем!», - заголосила найсвідоміша пані. Її заклик подіяв значно ефективніше, ніж наказ міністра.

До слова, вже за 15 хвилин усіх громадян так само дружньо «попросили» вийти зі школи і згадати себе у першому класі - вишикуватись на «лінійку» для почесної зустрічі Віктора Федоровича... Яка там больниця!

«Свободу» не спинити!

Воістину правдиве гасло. Маленькі «тягнибоки» та їх посестри і тут знайшли як допекти «антинародному» та «українофобському» режиму - приїхали з гнилими огірками і великим гарбузом (до слова, помаранчевим) почастувати Януковича «ожидівською водичкою», набраною з львівських кранів. Та Віктор Федорович - не Стецько (хоч теж чоловік не бідний), тому гарбуза й уникнув.

«Люди добрі, чоловік нам гроші привіз, а тут невідомі особи йому пікет влаштовують. Люди добрі, схаменіться і виженьте їх звідси», - приблизно такого змісту заклики кидала у вимоклий мікрофон сільський голова Ожидова. Та «людям добрим», у принципі, було все одно - вони прийшли сюди на атракцію: побачити живого Януковича.

Для справедливості слід додати, що все те театралізоване дійство з хрестом у руках обійшов місцевий священик. Так, про всяк випадок, - аби нечиста сила не підступила... За мить після цього стало відомо, що Віктор Федорович не приїде... Бувають ж на світі збіги.

Десерт «А-ля Нестор»

Саме в Ожидові проявилася незнана широкому загалу досі риса Нестора Шуфрича - він, виявляється, не лише перший у світі міністр повного циклу (який сам створює і сам вирішує надзвичайні ситуації), а ще й перший у світ міністр-гурман-екстремал.

Мовою оригіналу це звучить так: «Ви знаєте. Я скучив за ожидівським молоком... Я тепер спокійно заснути не можу, коли не з'їм шматок чорного хліба з салом і часником та не вип'ю теплого молока... А ще люблю на десерт поїсти ці, як вони - парічки (мабуть, йдеться про порічки)..».

Таке інтимне зізнання на мить паралізувало уяву присутньої громади, бо сало з часником запите молоком - це, майже, як зброя масового знищення (от що вони там у міністерстві розробляють - після такого будь-яка надзвичайна ситуація виглядає дитячою забавкою). Практично видавши останню військову таємницю, Нестор Іванович заходився передавати вітання від Віктора Федоровича - той, мовляв, усіх цілує, любить (і навіть грошей дасть), але дуже перепрошує, бо запізнюється в телевізор і до вас, добрі люди, не приїде - до зустрічі в ефірі.

Кіна не буде

Як-то кажуть правдиві галичани: «Нє - то нє». Свято закінчилося, кілька розчарованих жіночок все-таки пошкодували, що так затлумили шлюбні мешти, в той час їх благовірні особливо не тужили і, переморгнувшись, попрямували до найближчої кнайпи... Найбільш активні бабці взялися з'ясовувати, з якої то парафії ксьондз приходив благословити «того Януковича» (вочевидь, з метою підготувати петицію на оголошення анафеми пароху). Ті дядьки, які ще демонстраційно не плюнули на землю, додавши до цього кілька малосимпатичних компліментів, поплентались до мокрих, але щасливих «тягнибоків» (маю підозру, що вступати до лав ВО «Свобода»)... Зачарований Шуфричем жіночий педколектив так і залишився стояти на порозі школи, вдивляючись у далечінь, і мріючи про добрий урожай порічок - Нестор Іванович ж-бо обіцяли повернутися, колись... Словом, село вернулося до звичного ритму життя - і нашо їм той прем'єр-міністр?

І тільки вкурвлені, голодні і вимоклі журналісти попленталися до суперкомфортабельних «бусиків», аби їхати до Львова і писати про офіційний візит прем'єр-міністра України, який між зустріччю з простими людьми горезвісного на всю Україну села та сирником в «Гридниці» - вибрав останнє.