«З усіх пацієнтів, підключених до ШВЛ, вижив лише один»

Заступник головного лікаря Львівської інфекційної лікарні Ігор Берник

СуспільствоZAXID.NET.LIVE, 19 червня, 13:49 4

Щоденне зростання кількості хворих на коронавірус у Львові та області поступово розвіює сподівання на швидке послаблення чи скасування карантину. Львівщина сьогодні перетворюється на один з епіцентрів пандемії. У чому причина і як в умовах все складнішої епідеміологічної ситуації працюють медики? Сьогодні поговоримо про це із заступником головного лікаря Львівської обласної інфекційної лікарні Ігорем Берником.

Львів’яни вже більше трьох місяців живуть в умовах карантину, і майже весь цей час ситуація в нас була більш-менш спокійною. Але за останній тиждень-два все змінилося, і Львівщина справді стає таким собі епіцентром – принаймні в межах країни – цієї пандемії. В чому причина?

Насправді причину мали би встановлювати фахівці-епідеміологи. Я можу сказати свою думку – оскільки щодня ми бачимо, яка ситуація в лікарні, бачимо наших пацієнтів. То хочу сказати, що спочатку наше населення і ми всі діяли єдино, ми дійсно дотримувалися вимог чіткого карантину, ніхто не виходив з дому без належної на то поважної причини. І, звичайно, всі ці заходи карантинні у той час дали можливість захворюваності бути на такому низькому рівні. Відповідно, був низький рівень заповненості лікарень (в тому числі й нашої), менше було тяжких пацієнтів, менше було випадків летальних.

У подальшому вже, з послабленням карантину… В принципі, наша область, наскільки пам’ятаю, ввійшла в це послаблення 11 травня (насправді 15 травня) без якогось такого суттєвого зниження рівня захворюваності: воно було на певному рівні, на тому рівні трималося, про зниження не йшлося. Але вже у зв’язку з таким тривалим періодом і тим, напевно, соціальним становищем населення, яке перебувало вдома і не мало якихось фінансових можливостей для прожиття, то з врахуванням цих всіх моментів був цей карантин послаблений. І більшість населення сприйняли це як взагалі його відсутність.

Тобто ви все-таки вважаєте, що причина теперішнього спалаху в послабленні карантину? Я правильно розумію вас?

Це причина не в самому послабленні карантину, а в послабленні нами, людьми, дотримання засобів захисту себе індивідуальним засобами – тобто масками, недотриманням дистанції й іншими речами, які якраз спричинюють поширення захворювання. Це, в тому числі, і такі речі, як вихід хворих чи легкохворих з будівель, з домівок і перебування їх у місцях скупчення людей.

Ви знаєте насправді випадки, коли люди хворі, але перебувають вдома (легка форма), так порушують карантин?

Це не є якийсь секрет – цього не треба знати, бачити. Просто ми бачимо збільшення рівня захворюваності. І, відповідно, воно може передатися тільки тоді, коли хвора людина, заразна людина інфікує здорову людину. А це можливе тільки при наявності близького контакту без засобів індивідуального захисту в обох.

У мене таке враження, що люди вже просто звикли до цієї пандемії. І панують якісь такі фаталістичні настрої, що «хто має захворіти – той захворіє, може навіть помре, але не я». Наскільки виправдані такі настрої?

Насправді такі настрої були і зараз існують. Можливо, що більше вони спричинені нашим менталітетом. І серед медичного персоналу також є випадки, коли поки людина дійсно не сконтактує чи сама в себе не побачить симптоми коронавірусної інфекції, доти вона буде легковажно ставитися і до тих заходів, які треба робити, щоб не заразитися, ну і, відповідно, до інших речей. А вже коли дійсно, як-то кажуть, його особисто торкнеться – тоді вже він починає вірити, ходити, обстежуватися, лікуватися.

Але люди не можуть жити в умовах постійного напруження, постійного страху, постійного дотримання всіх правил карантину. Бо це ж не є насправді якась наша ментальна особливість – це відбувається і в інших країнах теж при послабленні карантину. Але там немає різкого стрибка.

У тих країнах… Наприклад, я читав про Німеччину. Дуже ефективно в них здійснювали заходи по боротьбі з коронавірусною інфекцією. І визначні інститути, університети, які досліджували це питання, на перше місце поставили те, що населення саме дуже чітко дотримувалося вимог того карантину – поряд зі здійсненням інших протиепідемічних заходів. І вони вже, якраз, пішли на зниження захворюваності завдяки тому, що люди зробили максимально все, що від них залежало. А вже в другу чергу всі інші протиепідемічні заходи – це і виявлення, й ізоляція чи госпіталізація інфікованого, пошук контактів, встановлення над ними спостереження, ну і в подальшому їхнє обстеження та інші заходи.

Давайте повернемося до вашої лікарні. Вона є базовою, основною у Львівській області для лікування хворих на коронавірус. Ви буквально два дні тому заявили, що у вашому закладі вже є 196 хворих, а можете прийняти ви тільки 200. Тобто лікарня фактично переповнена, так?

У нас планка наповненості лікарні поступово збільшувалася. Це було місяць тому на рівні 140–160 хворих, в подальшому – 160–180. Ну і останній тиждень…

А яким чином ви збільшували?

Поступало більше хворих, вони триваліше перебували на лікуванні, менше хворих виписувалося.

Я це розумію. Як ви збільшували кількість ліжко-місць?

Кількості ліжко-місць ми не збільшували. В нас можливість лікарні включає тільки 200 плюс-мінус п’ять пацієнтів – так, на крайній випадок. Більше ми прийняти не можемо. Але це не є проблемою, оскільки при визначенні закладів охорони здоров’я, які би мали і надають допомогу хворим з коронавірусною інфекцією, було визначено багато таких закладів, в тому числі і в місті Львові, і в області. Тобто якщо заповниться один…

То є додаткові лікарні.

Пацієнти будуть отримувати допомогу в іншому закладі.

Поставлю питання інакше: місця в лікарнях є? Тому що всі заходи карантинні передбачають те, щоби не було надмірного навантаження на систему охорони здоров’я –коли не вистачить ліжок, місць для госпіталізації.

У нас ще жодного разу не спостерігалося такого масового поступлення пацієнтів. Приріст хворих є, але він дуже плавний, поступовий, однак з тенденцією до збільшення.

Ну так, зараз щодня все більше і більше – уже до 200 на день доходить.

Так. Пацієнти раніше були молодшого віку, в них було менше супутніх захворювань, вони переносили цю хворобу легше і лікувалися менше часу. Теперішні пацієнти – це практично 70% старші 50 років, у нас і за 90 років є хворі. Вони отримують лікування по три тижні і більше, мають супутні хвороби.

Тобто весь перебіг хвороби триває три тижні – чи це лише складний період?

Це не перебіг хвороби – це від того моменту, коли пацієнт поступає в стаціонар і до того моменту, коли виписується.

А ви виписуєте вже повністю здорових чи просто з легшими формами хвороби?

Ми виписуємо тих пацієнтів, які не потребують цілодобового медичного нагляду – вони можуть здійснювати подальше лікування під наглядом сімейного лікаря в амбулаторних умовах. Тому що організм після такого серйозного захворювання повинен ще відновитися, реабілітуватися, і для цього потрібен час. Можливо, навіть два-три тижні. Тобто це захворювання може вибити з колії на півтора-два місяці.

А воно дає якісь ускладнення? От людям, які вилікувалися, загрожує якимись ускладненнями?

Це питання, знову ж, вивчається, оскільки вірус новий. Звичайно, чим важчий перебіг захворювання, чим більше ураження, наприклад, легеневої системи – тим імовірніше, що будуть у подальшому ускладнення зі сторони дихальної системи, такі як фіброз. Так само і з боку інших органів. Чим більше уражається, чим тяжча форма – тим імовірніше, що будуть ускладнення. Але які точно, конкретно і чи будуть, чи ні, який ступінь – це питання потребує подальшого вивчення, як і сам вірус.

Таке складне питання: будь-який лікар важко переживає смерть своїх пацієнтів. У вашій лікарні вже були… Скільки людей за час пандемії померло і як реагують медики, як ви реагуєте?

У нас кількість летальних випадків за останні два тижні збільшилася. В нас переважно мало помирало пацієнтів. Ми до кожного випадку, так само, відносимося індивідуально, бо для кожного медика смерть пацієнта – це найгірше, що може бути. В нас було, що і троє, і четверо помирали за добу. Це дуже важко морально для тих медичних сестер, для лікарів, які частиною родини стають під час перебування – оскільки пацієнти не виходять, до них родичі не приходять, і все спілкування здійснюється безпосередньо в лікарні…

Ви цифру назвете?

Назву. …Такі речі, які можуть пацієнти з медсестрами, лікарями говорити, які можна говорити навіть в себе в сім’ї, в родині і ними ділитися. Але на сьогоднішній день у нас померло 24 хворих, по області – 109. Це ж не секрет – цифри.

Просто, наскільки я розумію, у вас концентруються найскладніші випадки.

Зараз, можна сказати, всюди складні випадки: і в Центрі легеневого здоров’я, і в госпіталі ветеранів та репресованих у Винниках, і у 8-й лікарні, і у 1-й.

Зрозуміло.

Всюди дуже тяжкі хворі.

На початку пандемії дуже багато говорили про апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ) як якусь панацею, що вони врятують життя. А зараз вже є американська статистика, що фактично якщо вже доходить до підключення до апарату ШВЛ, то 9 із 10 все одно помирають. Ви можете сказати з власного досвіду, наскільки помічні ці апарати?

Звичайно, ці апарати – не панацея. Звичайно, ці апарати не є дорогою в одному напрямку. Це шанс врятувати життя – і ми користуємося будь-яким шансом, щоби врятувати життя людини.

Але коли вже доходить до…

Коли доходить до такого стану, що ми підключаємо людину до апарату штучної вентиляції легень, то звичайно, можливо, не один, а два з десяти виживають. От у нас, наприклад, зі всіх, хто перебував на апаратах ШВЛ, то вижила і була відключена від нього і на даний час ще перебуває у відділенні інтенсивної терапії лише одна людина [вижила] – це жінка.

А всі решта або продовжують перебувати, або померли…

Решта померли, а ще двоє перебувають наразі на апаратах ШВЛ.

Але питання в тому, що у перші місяці карантину вдалося зробити те, що не допустили якраз великої кількості зараження і великої кількостей поступлень, як і великої кількості важких хворих і тих, які могли б перебувати на апаратах ШВЛ. Цього ми уникли.

Тому що в інших країнах ми бачимо, що лікарні – це не були як у нас лікарні, а суцільні палати чи відділення інтенсивної терапії: біля кожного ліжка стояв апарат, і кожен апарат мав свого пацієнта. Якби у нас таке було, то, звичайно, ми не змогли б усім надати допомогу, бо в нас цього не було.

Я мав на увазі, що витрачали доволі великі кошти і з місцевих бюджетів, і з держбюджету на закупку ШВЛ. Можливо, ці гроші – якби, маючи тепер ці знання – варто було на щось інше витратити?

За гроші вам не скажу. Але ви праві в тому, що якби знання, то можна було би підготуватися по-інакшому, на інакше спрямувати певні ресурси. Але, знову ж, якби ситуація була відома, як з грипом, з іншими хворобами, то такого би не було. А це вірус новий, ми дивилися на досвід інших країн, в першу чергу, і робили практично те саме. Та, звичайно, деякі корекції можна було би ввести і по діагностичному обладнанню, по лікуванню. Ми зараз набагато краще лікуємо і діагностуємо цю хворобу.

Як ви лікуєте? Бо на початку ви опублікували такий розпачливий пост у фейсбуці, що «бракує елементарних речей». Зараз все це є?

Насправді це було не на рахунок речей, а на рахунок того, що ми стикнулися з такими пацієнтами і з такими проблемами немедичними, з якими ми не готові були стикнутися. Це, в першу чергу, був доїзд медпрацівників до роботи і з роботи у зв’язку з відміною рейсів міжрайонних та міжміських.

А друге, це було те, що пацієнти тоді багато приїжджали з-за кордону, багато з інших областей, районів, там були десь під самоізоляцією їхні родичі. Контакту не було – люди не могли ні вийти щось купити, ні ми не мали можливості їм за їхні гроші щось купити.

В подальшому було питання щодо засобів індивідуального захисту, які ми мали, але хотіли поповнити – бо не знали, скільки хворих може поступити і як довго ми будемо надавати допомогу …

А зараз як, більш-менш?

Зараз, звичайно, з цими питаннями все нормально, проблемних питань щодо лікування та засобів захисту ми не маємо.

Обіцяні доплати до зарплати у розмірі 300% медики отримують нормально, безперебійно, чи є з цим якісь проблеми?

Та були зі всім питання, так само і з доплатами. Спочатку ми отримали в березні від Львівської обласної ради, кожен працівник – тоді менша кількість медиків працювала з хворими, які мають підозру чи коронавірусну інфекцію. Всі, що працювали, отримували доплату у вигляді одного посадового окладу.

Це 100% – а обіцяли 300%.

Тоді ще не обіцяли – це взагалі була ініціатива обласної ради. В подальшому якраз перед Пасхою кожен працівник, їх було приблизно 300, отримали по 10 тисяч від львівського міського голови, від міської ради. А потім була отримана ця доплата за березень. А решта, за квітень-травень, – то це вже після того, як ми підключилися до пакету послуг з надання допомоги коронавірусним хворим Національної служби здоров’я України, підписали договір.

Але я маю на увазі, що ці гроші виплачують, так?

Ми отримали кошти, і вже з цих коштів було виплачено до 300% цю надбавку.

Хотів би ще зачепити таку тему – як зараз медикам працювати фізично? Зараз жарко, люди в цих халатах, в цьому хімзахисті… Скільки вони можуть в цьому працювати? Я так розумію, вони не можуть витримати повноцінну якусь восьмигодинну зміну?

Вже такого ентузіазму немає, як спочатку, і погодні умови інакші. В цих засобах індивідуального захисту працюється дуже важко. Ми не очікували такого тривалого терміну надання медичної допомоги…

Тим більше, кондиціонерів нема, напевно, в лікарні, правда?

Кондиціонерів немає. Вентиляція інакша, не кондиціонерами – але цього і не можна в лікарнях, особливо в інфекційних. А цей одяг одягнув – вже в ньому жарко, вже стікає піт по внутрішніх оболонках цього захисту. І в тих окулярах не видно, і від респіраторів потім сліди залишаються на тривалий термін на шкірі. І не видно медсестрі, як тому пацієнтові вену вколоти і крапельницю поставити… Але вони в тому одязі працюють. І мусять працювати – бо це єдине, що нас захищає від зараження, від інфікування цим вірусом і рятує нас.

Ніхто з ваших не заразився? З медиків, я маю на увазі.

З наших медичних працівників при виконанні професійних обов’язків ніхто не заразився. Є деякі ті, що захворіли, – то ведеться розслідування. Але я вже можу сказати, що насправді якщо дотримуватися чітко вимог санітарно-епідемічних, то дійсно неможливо заразитися цим вірусом під час надання допомоги, працюючи в тих засобах.

Останнім часом, особливо в соцмережах, усе більше і більше звучать такі думки, що взагалі ця вся пандемія – це фейк, що хворих нема, або їх мало, і це все така змова лікарів, щоби отримувати більше грошей. Або змова загалом влади, щоби контролювати протести чи залякувати людей. Що б Ви могли відповісти таким скептикам?

По-перше, лікарі більше грошей від цього не мають – це точно. По-друге, ми маємо медичні докази існування цього вірусу – так само, як і існування інших вірусів. У нас є чіткі методи діагностики, які показують наявність генетичного матеріалу конкретно цього вірусу, а не інакшого. В нас є системи, які показують наявність антитіл до цього вірусу в крові.

Тобто бачачи це, люди, які навчалися цієї професії і працювали ціле життя лікарями, медиками, вони не можуть сказати, що ми цьому не довіряємо – тому що вони точно так само визначаються, як і вірус грипу чи інші вірусні та бактерійні захворювання. Це такі самі методи обстеження.

Іншими словами, земля кругла – це відомо попри те, що хтось вірить, що вона пласка, так?

Тому якби ми просто сказали, що він можливо існує, можливо ні – це одне. Але якщо ми бачимо підтвердження такими точними методами, як полімеразна ланцюгова реакція, як імуноферментний аналіз – то принаймні медикам про це говорити неможливо, що такого не існує вірусу.

Я вдячний, що ви прийшли в нашу студію. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був заступник головного лікаря Львівської обласної інфекційної лікарні Ігор Берник. Мене звати Олег Онисько, побачимось. Дякую вам.

Дякую.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук