Підсумки місцевих виборів у Львові спричинили серйозні розбіжності в поглядах та взаємні публічні звинувачення серед творців і лідерів Української Галицької партії. Усе свідчить про те, що розкол у партії наростає і може мати для неї сумні наслідки. Апогеєм стали події у Львівській обласній раді, де фракція УГП на чолі з Тарасом Чолієм пристала до коаліції «ЄС» і «Слуги народу» усупереч позиції керівництва партії.
ZAXID.NET спробував з'ясувати, чим це все може закінчитися.
Несподіваний поворот
Створена у Львові у 2012-му і зареєстрована офіційно у 2014 році Українська Галицька партія (УГП) одразу ж на перших місцевих виборах 2015 року потрапила у Львівську міськраду, де була представлена чотирма депутатами. За даними партії, зараз вона налічує понад тисячу активних членів, які декларують системну боротьбу з корупцією у владі та розкраданням землі.
Зокрема, УГП відкрито «воювала» з відомим бізнесменом і депутатом міськради від «ЄС» Григорієм Козловським – неодноразово заявляла про порушення при відчужені з комунальної власності земельної ділянки під торгово-готельний комплекс на вул. Дорошенка, 2 у центрі Львова (впритул до «Гранд готелю»). Представники партії влаштовували протести на місці будівництва, яке проводить фірма доньки бізнесмена. Після цього навіть відбувся штурм офісу партії вуличними активістами, замовником якого називали Григорія Козловського. І уже дев’ять місяців УГП відстоює свою правоту в суді з Козловським, який подав позов проти партії про захист честі і гідності.
Окрім того, активісти УГП пітримували протести місцевих жителів та зверталися до прокуратури через вирубку лісу поблизу озера у Винниківському лісі біля Львова – на місці масштабного будівництва Григорієм Козловським спортивно-відпочинкового комплексу.
Так сталося, що цьогоріч партія програла вибори до Львівської міськради, натомість вперше потрапила до Львівської обласної ради, отримавши там фракцію з шести депутатів (див. заголовне фото). Втім, ці депутати несподівано почали грати свою «гру», окрему від позиції нинішнього керівництва партії. Зокрема, пішли на співпрацю з «Європейською солідарністю», депутатом якої в обласній раді також став Григорій Козловський.
На першому засіданні новообраної Львівської облради 1 грудня фракція УГП підписала ініційований «Європейською солідарністю» меморандум про співпрацю «проукраїнських патріотичних сил», до якого, окрім «ЄС», також долучилися «Батьківщина», «Голос» та НРУ. Усе відбулося усупереч поширеним за кілька днів перед тим застереженням політради партії про неможливість союзництва з «олігархічними партіями, які представлені в облраді одіозними депутатами».
Згодом виявилося, що цей меморандум був лише прикриттям для справжньої коаліції, яка домовилася про спільну роботу і розподілила посади в обласній раді. Фракція УГП спільно з «ЄС», «Слугою народу», «Батьківщиною», «За майбутнє» підтримала голосуванням усі кадрові рішення, зокрема, обрання заступника від «Слуги народу», ставши таким чином частиною цієї коаліції.
Голова обласного осередку партії і голова фракції в облраді Тарас Чолій підтверджує, що фракція УГП голосувала за всі кадрові рішення, запропоновані «ЄС».
«Ми голосували за голову обласної ради. Ми могли це робити публічно, відкрито і без таємного голосування. Вважаємо, що ця кандидатура, яка була запропонована, серед інших кандидатур була найдостойніша, тому ми підтримали, – пояснює він ZAXID.NET. – Ми мали також певні дискусії стосовно тих чи інших заступників. Але оскільки ми не могли в цій ситуації пропонувати власного заступника, ми підтримали тих, яких подала новообрана голова обласної ради [Ірина Гримак]. Якщо ми підтримали голову, то очевидно і логічно було підтримати [її] пропозиції на заступників».
Через два дні після засідання політрада УГП оприлюднила заяву, у якій йшлося про відсторонення Тараса Чолія від посади голови обласного осередку партії та призупинення його членства в партії на час з’ясування усіх обставин. Рішення стосувалося також заступника голови фракції Івана Щурка.
Конфлікт наростає
Політрада УГП вимагає від Тарас Чолія відкликати свій підпис під меморандумом про співпрацю. В іншому разі може дійти до виключення з партії.
«Цей меморандум ми вважаємо виявленням лояльності до нових «господарів» на Львівщині», – пояснила ZAXID.NET голова політради Ірина Моряк.
Найбільше обурення в партії, з її слів, викликав спосіб таємного голосування в ЛОР, коли депутати ставили різні, але узгоджені позначки – для контролю, хто як голосував. «Хрестики, нулики, ієрогліфи ми вважаємо приниженням честі та гідності депутатів і порушенням принципів таємного голосування, передбаченого регламентом Львівської обласної ради», – каже Ірина Моряк.
Голова головної контрольної комісії УГП, яка погодила відсторонення Тараса Чолія та Івана Щурка, Орест Друль стверджує, що статут партії не дозволяє обласній організації діяти так, як це зробили новобрані депутати УГП в облраді.
«Є статут, який не дозволяє обласній організації вчиняти такі кроки, оскільки вона є структурним підрозділом партії. Політичні рішення приймає політрада партії, членом якої є і Тарас Чолій. Коли приймалося звернення до депутатів про обмеження входження у коаліції Тарас Чолій був присутній, знав про це все, проти не голосував, утримався. Застережень особливих у нього не було», – пояснює Орест Друль.
Наразі в партії очікують, що Тарас Чолій відкличе свій підпис під меморандумом, в іншому разі може йтися про його виключення з партійних рядів.
Натомість сам Тарас Чолій заявляє про категоричну незгоду з такими рішеннями вищих партійних органів щодо нього та Івана Щурка і каже, що нічого змінювати не збирається. Підписання меморандуму називає «свідомим рішенням», яке він та його однодумці в обласному осередку партій готові відстоювати.
«Ми вважаємо і вбачаємо тут ознаки партійної диктатури. Ми не в таку партію прийшли і не таку партію будували, щоби сьогодні одноосібним рішенням головної контрольної комісії чи навіть політичної ради партії були прийняті такі рішення. Я є головою Львівської обласної організації і тільки конференція обласної організації може позбавити мене права бути головою обласної організації», – заявив він ZAXID.NET.
Вийшов чи вигнали?
Конфлікту навколо Тараса Чолія та Івана Щурка передувала публічна суперечка щодо виключення з партії уже екс-депутата Львівської міськради Ігоря Дяковича. Згодом Ігор Дякович повідомив, що підтримує позицію колег в обласній раді і став помічником депутата Тараса Чолія.
Ігор Дякович заявив про незаконне виключення його з партії, а в керівництві УГП стверджують, що він вийшов сам. Підставою став його допис у внутрішньому партійному чаті, який партійні очільники потрактували як заяву про вихід з партії.
«Ми партія прогресивна, використовуємо електронні засоби документообігу. Тому його слова, які були написані, головна контрольна комісія прийняла як заяву про вихід з партії, – розповіла голова політради Ірина Моряк. – Вступ та вихід з партії є добровільними, тому якщо Ігор Дякович хотів вийти – він мав на це право».
Такої ж думки і голова головної контрольної комісії УГП Орест Друль. Каже, що рішення було одноголосним. Загалом до контрольної комісії, окрім львів’янина Ореста Друля, входять ще четверо осіб – по двоє з Івано-Франківщини та Тернопільщини.
«Головна контрольна комісія вважає, що це достатня заява. Партієць, який хоче бути в партії ніколи не скаже, що він виходить з партії, – пояснює Орест Друль. – Після цього він (Ігор Дякович – Ред.) написав допис і сказав, що він все одно хотів написати офіційну заяву – але тут нема потреби писати офіційну заяву, тому що цього достатньо. Це обламало хлопця».
Натомість Ігор Дякович продовжує наполягати, що такі дії незаконні. «Уявіть, хтось захоче одружитися чи розлучитися – вони ж не створюють чат з працівником РАЦСу і пишуть у чаті «ми одружені» і це офіційний документ. Це якось не дуже логічно», – каже він.
Офіційну заяву, з його слів, він, справді мав намір подати, але лише у випадку, коли партія відмовиться відправити у відставку людей, відповідальних за провал виборів у Львові.
З чого все почалося
Більшість співрозмовників розповіли ZAXID.NET, що емоційні взаємні звинувачення в УГП загострилися, коли партія програла вибори у Львові. Зараз вже можна говорити про розкол.
«Після першого туру виборів почала з’являтися незрозуміла атмосфера – одні з одного боку, інші – з іншого. Відбулися збори міської та обласної організацій. Саме там почалися усі непорозуміння, – каже Ігор Дякович. – У мене було питання, чому ми не потрапили в міську раду. З посади мала би піти керівник міського осередку партії Ірина Бек, яка на час виборів була керівником виборчого штабу. Це логічно. Коли футбольна команда програє турнір, тренер іде з команди».
Ігор Дякович вважає, що натомість вирішили виключити з партії його, і це, зокрема, є помстою з боку Ірини Бек, яка є членом політрали.
«Звичайно, це пов’язано з тим, що партія програла вибори у Львівській міські раді, – підтримує слова Дяковича Тарас Чолій. «Якщо політрада партії хоче руйнувати партію і виганяти людей, на іміджі яких ця партія в принципі побудована, то, я думаю, це кінець цієї партії», – вважає він.
Хоча непорозуміння в партії, зі слів Тараса Чолія, почалися набагато раніше, а зараз лише перейшли в публічну площину. Конфлікт стосувався і щодо розподілу фінансування під час виборів.
«Був дуже великий дисбаланс у бік фінансування виборів у Львові і дуже мало ми отримали підтримки, щоби перемагати в області, – стверджує Тарас Чолій. – Але сталося так, що в області за рахунок якості людей, які брали участь у виборах, ми перемогли, а місто, на жаль, програли, бо обрали хибну стратегію, виборець її не зрозумів і партія не пройшла до Львівської міської ради».
Що цікаво, перед другим туром виборів міського голови Львова на сайті партії з’явилася копроментуюча публікація, в якій одного з головних спонсорів партії Володимира Матківського звинуватили начебто у зв’язках з Андрієм Садовим та представниками «Самопомочі». Тоді керівництво УГП заявило про кібератаку та причетність до неї представників львівського осередку «ЄС», які отримали доступ до партійного сайту.
В партії були гострі дискусії щодо можливої підтримки Олега Синютки чи Андрія Садового у другому турі, оскільки власна кандидатка Юлія Гвоздович не пройшла. Думки серед партійців розділилися. Як каже Орест Друль, «у партії є більше несимпатії до одного і менше несимпатії до другого». Тому офіційна позиція була – не підтримувати в другому турі жодного з кандидатів.
Попри всі останні події, голова політради Ірина Моряк заперечує розкол у партії, та стверджує: «Ми завжди дискутуємо і чуємо один одного». Схоже, у нинішній ситуації, дійти згоди учасникам конфлікту, які є ключовими людьми в партії, навряд чи вдасться. Принаймні, наразі жодна зі сторін не має наміру поступатися принципами і змінювати свої рішення.
Ми використовуємо