ЖКГ у нас тримається на «колишку»

За годину приїхали водоканалівці і здійняли ґвалт через те, що ми самі перекрили воду, не лаялися, але слів не добирали. В них там виявляється все на якомусь «колишку» тримається, і якщо ми його зрушили, то «нас та-а-а-к оштрафують».

Про стан нашого житлово-комунального господарства, а точніше відсутність будь-якого стану, або надзвичайний стан, чи безгосподарність у даному секторі кожен дізнається з власного, впевнена, неприємного досвіду. І якщо у Львові ще є який-не-який лад, принаймні можна хоч до когось апелювати, то в області людина всі проблеми повинна вирішувати самотужки.

Я переконалася в цьому, коли в мене в будинку, який знаходиться в Буську, прорвало водопровідну трубу. Зразу додам, що на той момент ми родиною займалися питанням заміни покрівлі даху. Так от, близько 16.00 майстри звернули увагу, що у нас на городі, незважаючи на суху погоду, дуже волога земля і порекомендували заглянути в підвал та перевірити, чи все нормально з трубами. Мене на той момент вдома не було. Заглянувши до пивниці, мої родичі побачили, що підвал був по вінця заповнений водою. З'ясувати звідки тече і перекрити воду було неможливо.

Перша нормальна реакція кожної людини у такому випадку - зателефонувати у Водоканал. Що ми і зробили. Але там сказали, що нічим допомогти не можуть, бо нікого на місці немає і невідомо коли буде, і взагалі це не їх справа, оскільки будинок приватний. Аргументи, що за воду ми платимо, викликали на тому кінці дроту лише зітхання. Робити нічого, ми обдзвонили всіх знайомих майстрів, і всі вони, що ще раз говорить про стан нашого ЖКГ, на той момент були на аварійних ділянках і могли приїхати лише ввечері. Вода все прибувала. Коли я прийшла додому, то вона вже стояла на городі. Сусіди порадили ще раз звернутися в організацію, безпосередній обов'язок якої надавати послуги з нормального водопостачання, і стимулювати їх інтерес виконати свою роботу обіцянкою заплатити гроші. Не подіяло, бо на той момент вже закінчився робочий день, і нам пояснили, що майстри ще не повернулися з попереднього об'єкту, і не матимуть натхнення їхати ще до мене навіть за гроші, бо це також люди і хочуть відпочити.

Слава Богу є сусіди. Один з них знав, де неподалік живе один з працівників Водоканалу і пообіцяв його привести. Привів... За годину після роботи, це була десь 19.30, майстер вже встиг прикластися (принаймні, незв'язна мова і характерний запах на це вказували) і мало чим був корисний. Єдине чим цей чоловік нас «потішив» - звісткою про те, що шланг, який у них є в наявності, не дістане до нашого підвалу і доведеться розбирати пліт, аби відкачати воду - і все це можливо лише завтра, бо треба перекривати воду на цілій вулиці, а він «маленька людина, лише майстер», цю фразу водоканалівець повторював за кожним словом, і без вказівки керівництва зробити нічого не може. Крім того, він кілька разів намагався злякати нас штрафом за втрату води.Наші пояснення, що ми якраз намагаємося зупинити втрату води, за яку так переживає його служба, але жодної допомоги не хоче надати, на «маленьку людину, лише майстра» не діяли, він пішов додому, пообіцявши прийти завтра.

На нашу радість о 20.00 взятись за вирішення проблеми погодився один з приватних майстрів, якому ми телефонували раніше. Погодився, незважаючи на те, що мав 70 з лишнім років і цілий день провів на аварійному об'єкті. У нього був відповідний насос для відкачування води.

За годину майстер впорався із цією роботою. Виявилося, що прорвало не в хаті, а десь на шляху від центральної труби і треба таки перекривати воду на цілій вулиці.

Ми подалися до центрального колодязя. Вода тим часом продовжувала лити, як з потічка, і знову заповнювати наш підвал. В центральному колодязі на нашу групу чекав ще один сюрприз - там також стояла вода. Щоб щось зробити треба було її відкачувати ще й звідти. В нашого майстра не було технічної можливості це зробити. Вже була 22.00 і ми знову кинулися телефонувати на "аварійку". Як виявилося, новина про воду в тому колодязі, не стала для них новою. Нам пояснили, що вже темно, то нічого не вдієш і доведеться чекати ранку.

На ранок в нашому підвалі утворився цілий басейн. З Водоканалу нікого не було. За двадцять хвилин ми самі пішли до них. Знайшли ми там лише одного майстра, це була перша людина з цього підприємства, яка хоч чимось намагалась допомогти. Він пообіцяв, що хтось таки приїде, але єдине, що вони можуть зробити - перекриють воду, а всі інші роботи доведеться робити самим, бо тут немає кому.

Невтішені ми повернулися додому чекати на водоканалівців. Вони таки прийшли, подивилися і сказали, що тут нічого не поробиш і вони йдуть геть, і навіть воду не перекриватимуть, та й сусіди скаржитимуться, що води не буде, і це не їх справа... Ми обіцяли заплатити скільки скажуть, але відповідь була одна: «Та не будемо ми того робити». Мене це ввело в ступор - вода тече, але нехай, бо нічого не вдієш, бо великий пан не хоче, а чого ж ви тоді хлопці так скаржитеся, що вам зле живеться і не хочете заробити, звідки ви ж тоді гроші на життя берете і взагалі, що ж нам таки робити? На все це майстер широко всміхаючись сказав: «Плавайте! Самі винні, труби у вас залізні і ніхто їх не зможе поміняти». Мої нерви не витримали і я поцікавилася в майстра: чи то йому так зранку очі позамивало, бо труби - пластмасові! Майстер сказав, що це міняє справу. Воду вони таки за півгодини приїдуть перекрити, але до вечора все маємо зробити, інакше - це наші проблеми. І чому питається, коли труби залізні воду не можна перекрити, а коли пластмасові, можна?

Працівники Водоканалу поїхали. Час спливав, вони не поверталися, терпець увірвався і нам, і старенькому майстру, що відкачував воду. Він і ще один співчутливий сусід таки дісталися до центрального колодязя і перекрили воду самотужки, а майстри, що міняли дах, взялися до лопат і пообіцяли, що самі все зроблять. За годину приїхали водоканалівці і здійняли ґвалт через те, що ми самі перекрили воду, не лаялися, але слів не добирали. В них там виявляється все на якомусь «колишку» тримається, і якщо ми його зрушили, то «нас та-а-а-к оштрафують». А чому, шановні, в вас на "колишку" тримається і вода в центральному колодязі? Це, як з'ясувалося, не наша справа, ми до тих систем відношення не маємо і ніс туди не повинні сунути.

Все завершилося тим, що воду нам справили майстри, які лагодили дах. Заради цікавості я зателефонувала у "Львівводоканал" і поцікавилась, як в такій ситуації діяти. Мені пояснили, що не знають, як це мало би відбуватися в моєму Буську, бо свій монастир, то свої правила, але у Львові такі послуги в приватному секторі надаються за встановлену плату, а витік води мають ліквідовувати в обов'язковому порядку.

Не знаю, як там з ліквідацією, а сусіди, які після мене мали проблеми з водою, казали, що центральний колодязь і надалі був затоплений, а вся система і далі залежить від якогось там «колишка».