Дилема Кримськотатарської автономії
IQ

Дилема Кримськотатарської автономії

Право корінного народу чи етнократія?

Петро Ткачишин, 15 лютого7322

У вересні 2016 року Верховна Рада рекомендувала президенту створити Кримськотатарську Автономну Республіку. Ці рекомендації, затверджені за результатами слухань на тему реінтеграції Криму, підтримує й сам Петро Порошенко, хоча втілити їх буде доволі складно – для цього знадобляться зміни до Конституції України. До того ж, до повернення української влади на півострові автономія існуватиме лише на папері. Кримські татари, які здавна відстоюють ідею національної автономії, бачать у тепершній політичній ситуації нагоду здійснити свою давню мрію. Та як на це відреагують етнічні росіяни й українці, які разом становлять понад 80% населення Криму?

«Ми маємо отримати все»

Прихильники автономії наголошують: ідеться не про створення, а про відновлення. Адже кримськотатарська автономія існувала у 1921-45 роках і називалася Кримською Автономною Радянською Соціалістичною Республікою. Ліквідували її саме після депортації кримських татар. Конституція Кримської АРСР давала кримськотатарській мові статус офіційної.

Поза тим, корінним народом радянська влада кримських татар не визнавала. Російський дисидент і правозахисник Сергій Ковальов вважає, що Кримська АРСР таки була кримськотатарською автономією, проте погоджується: навіть за тих часів кримські татари не становили більшості населення півострова.

Колишній член Меджлісу, один із лідерів правозахисної організації «Азатлик» і політв’язень часів СРСР Синавер Кадиров наполягає: відновлення прав кримськотатарського народу має бути повним. «Ми маємо отримати все в комплексі: від майна, яке в нас незаконно забрали, до автономії, яка існувала до депортації. Тоді це був Радянський Союз, а зараз – Україна, тому ми звертаємось до української влади, аби вона визнала наше право на самовизначення. В іншому разі ми докладемо всіх зусиль, щоб Україну не визнавали демократичною державою. Адже не може на території демократичної держави народ, над яким вчинили геноцид, залишатись обмеженим у правах», – каже Кадиров.

Те, що кримські татари в Криму – у меншості, на його думку, не важить: «Багатомільйонний народ володіє такими ж правами, як і малий. Ми, як народ, який самовизначається, готові взяти на себе відповідальність за дотримання прав людини. Тим паче, ми говоримо про автономію у складі України».

З тим, що відсотки не важать, не погоджується колишній міністр туризму АРК Олександр Лієв. Він наголошує: в Криму немає жодної території, за винятком кількох невеликих поселень, на якій кримські татари становлять більшість населення.

«Постає питання: що буде з більшістю населення? У декларації Меджлісу написано, що нічого не зміниться. Тоді незрозуміло, для чого все це робиться. Для захисту прав кримських татар? Але до того, як Путін окупував Крим, ніхто прав жодних народів не обмежував. Як саме Меджліс збирається захищати права свого народу – теж поки що невідомо: немає жодного програмного документа, де це було би прописано», – каже він.

Влада за етнічною ознакою

До того ж, для проголошення кримськотатарської автономії не досить змінити Конституцію України. Адже в Основному законі зазначено, що її невід’ємною частиною є Конституція Криму. Яку може змінювати або референдум, або Верховна Рада Криму, якої сьогодні юридично не існує.

«Спершу треба буде повернути Крим. Потім обрати нову Верховну Раду Криму, яка представлятиме все населення півострова і проголосує за новий статус. Інших шляхів немає. Я думаю, навіть за умови повернення Криму, після величезної роботи, яку, уявімо, провела б там держава, дуже складно буде досягти того, аби більшість депутатів Верховної Ради АРК проголосувала за кримськотатарську автономію», – пояснює Лієв. На його думку, сама ідея призначення влади за національною ознакою є анахронічною.

Голова громадської організації «Євромайдан Крим» також скептично ставиться до ідеї кримськотатарської автономії. На його думку, говорячи про право на державність корінного народу, кримські татари суперечать самі собі. «Держава – це певні чіткі критерії: суверенітет, територіальні межі, політична організація суспільства, – каже активіст. – Автономна республіка не може мати ознак державності. Бо тоді Україна стане федерацією або конфедерацією, адже в унітарній країні не може бути суб’єкта з ознаками державності. Якщо ж вони просто хочуть назву поміняти, то від цього кримським татарам жити краще не стане».

Член Меджлісу Різа Шевкієв не бачить у створенні автономії нічого неможливого. Він каже, що Меджліс має чіткий план: спершу Верховна Рада має ухвалити закон про національно-територіальну автономію кримськотатарського народу у складі України. Після цього кримські татари мають створити необхідні міністерства, парламент та силові відомства. Все це існуватиме спершу лише на папері.

«Функції парламенту до виборів може виконувати Меджліс, – пояснює Шевкієв. – Коли Крим звільнять, нам одразу потрібно буде сісти в адміністративні будівлі й почати підготовку до виборів. Тому важливо підготувати все заздалегідь».

Також, за словами Різи Шевкієва, Верховна Рада має ухвалити закон про корінні народи, на підставі якого буде розроблена Конституція кримськотатарської національно-територіальної автономії у складі України. «Ми ще не думали над конкретними державними органами, але точно буде парламент, Рада Міністрів, Верховний Суд, – розповідає кримськотатарський політик. – Ми не плануємо узурпувати всю владу, як нам часто закидають. Парламент обиратиметься за квотами: 34% – кримські татари, 33% – етнічні українці, 33% – росіяни та інші національності. Ми дамо всім іншим мешканцям Криму бути при владі. Також хотілося б, аби в Конституції Криму було право корінного народу на вето».

Яким чином визначатиметься етнічність кандидатів на виборні посади – у Меджлісі ще не придумали. Адже громадяни України вже двадцять п’ять років не мають графи «національність» у паспортах, і офіційних способів підтвердити їхнє походження не існує; це, зрештою, суперечило б українській Конституції.

Як не відлякати більшість

Якби на початку 90-х українська влада пішла назустріч кримським татарам і погодилась на автономію, у березні 2014 року росіяни не захопили би Крим так легко, впевнений Різа Шевкієв. «Якби влада в Криму, зокрема силові структури, належали нам, природно, що ми дали би бій російським окупантам. Але, коли вони прийшли, ми не мали ні зброї, ні влади. Хоча ми були готові вступити у збройну боротьбу, та, на жаль, не бачили жодних активних дій із боку українських військових частин», – пояснює політик. Сергій Мокренюк, натомість, нагадує, що під час захоплення Криму голова Меджлісу Рефат Чубаров закликав кримських татар не піддаватися на провокації та поводитись спокійно. «Це викликало певне обурення, передусім серед самих кримських татар, – стверджує активіст. – Хоча добре, що так склалося. Бо їх і так дуже мало, і якби тоді загинуло кілька тисяч осіб, це була б велика втрата для народу».

На перший погляд, дискутувати про майбутнє Криму у складі України, поки він окупований Росією, – це як ділити шкуру невбитого ведмедя. Насправді ж ставлення мешканців півострова до української влади може змінюватись залежно від того, яке рішення прийме Київ щодо майбутньої кримської автономії. Чи залишиться вона без змін, чи стане кримськотатарською, чи взагалі буде ліквідована, а півострів – перетворений на область? Олександр Лієв вважає, що ідея кримськотатарської автономії не сприятиме поверненню Криму під українську юрисдикцію. Вона позбавить Україну значної частини прихильників серед мешканців півострова.

«Я боюся, що це мобілізує проти повернення Криму в Україну навіть те населення, яке було налаштоване нейтрально або позитивно, – каже кримчанин. – Наприклад, місто Красноперекопськ завжди мало проукраїнські настрої й першим у 90-ті підняло прапор України. Там мешкає небагато кримських татар. І попри те, що назва міста не пов’язана з комунізмом, нещодавно Верховна Рада повернула йому кримськотатарську назву – Яни-Капу. Люди обурені: перейменовувати без нашої згоди, давати місту назву, яку ми навіть вимовити не можемо! Такі кроки нашої влади дають окупанту змогу спекулювати на цій темі, підбурювати населення: мовляв, зараз Крим російський, а Україна хоче, щоб усі жили у кримськотатарській автономії». Він нагадує, що більшість мешканців Криму – понад 55% за переписом 2001 року – ідентифікували себе як росіяни. Тож у разі чого саме вони можуть зажадати національної автономії: навряд чи це потрібно Києву.

Натомість прихильники ідеї створення кримськотатарської автономії вважають, що Україна швидше зможе повернути Крим, якщо гарантує кримським татарам право на самовизначення. Адже це може стати новим важелем впливу на світову спільноту.

«Ми зможемо сказати світовій спільноті, що тут не просто незалежний народ воює за свою територіальну цілісність: тут корінний народ бореться за свою незалежність від окупанта, – наголошує Синавер Кадиров. – Це додатковий меседж для світу про те, що про Крим забувати не можна. Росія сьогодні ставить перед собою завдання знищити кримських татар, і якщо відновлення кримськотатарської автономії відбудеться, це завдання стане нездійсненним».

Хоч яке рішення прийме Київ, йому важко буде збалансувати інтереси кримських татар та решти населення півострова. І, хоч яким буде устрій АРК після повернення, рішення щодо нього не повинні ухвалювати похапцем, без чітких законодавчих механізмів, які не порушуватимуть Конституцію та не викликатимуть сумнівів у Криму, України та світу.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук
; ; ;