Чи будуть «човники» знову блокувати дороги на кордоні?

Останнім часом вже дуже багато написано та сказано на цю тему. Однак на цьому тижні відбулось засідання комітету з податкової та митної політики, де одним з питань порядку денного були вже скандальновідомі зміни до Податкового кодексу, що призвели до блокування доріг перед пунктами пропуску Львівської та Волинської областях.

І хоча безпосередньо в мережі відсутнє безпосередньо відео засідання, однак є багато дописів осіб, які були присутні на ньому. Отже, комітет не прийняв рішення щодо скасування 24-годинного перебування за межами України для можливості ввезення товару вартістю до 500 євро і вагою до 50 кг без сплати ПДВ. При цьому Державна фіскальна служба України повідомила, що спільно з Адміністрацією Держприкордонслужби доопрацює власні програмні комплекси для забезпечення обміну інформацією в режимі он-лайн строком до 15 лютого 2018 року.

Разом з тим певні поступки для «човників» та інших осіб, що були невдоволені змінами до ПК України, все ж зробили. Так у Верховній Раді України 11.01.18 зареєстровано законопроект 7484, яким власне пропонується скасувати вищевказане 24-годинне обмеження. При цьому метою законопроекту заявлено забезпечення реалізації конституційного права законослухняних осіб повертатися в Україну без встановлення часового обмеження їх перебування за межами України.

Останнім часом давав багато коментарів щодо змін, що відбулись, і вирішив ще раз висловити свою узагальнену позицію щодо закону, недоліків, проблем, які він вирішує і які створює.

Почну, мабуть, з проблем, які вирішує закон. Чомусь все обговорення цілей цього закону зводиться лише до того, що таким чином буде подолана контрабанда, схема «човників», що забезпечить додаткові надходження до держбюджету та забезпечить рівні умови конкуренції. Так, на мою думку, цей результат теж буде частково досягнуто (за умови правильної, реалізації норм закону). Чи подолає цей закон всі сірі схеми, очевидно – що ні, а хіба хтось заявляє інше. Чи потрібний він як елемент боротьби з конкретною схемою «човників» – безумовно. Чи працює він зараз так, як мав би – ні.

На даний час на працівників митниці покладаються додаткові обовязки по внесенню даних громадян до баз, що не лише призводить до затримок у пропуску, а й відволікає від здійснення інших покладених на них завдань, в тому числі від пошукової роботи.

Через це, на моє переконання, основні проблеми під час реалізації цього закону виникли в двох категорій осіб: безпосередньо у «човників» і у працівників митниці, які на даний час набули життєво важливого в нас час уміння – швидко і безпомилково вручну вносити дані громадян, тобто стали професійними друкарями.

Стосовно інших цілей, які має вирішити закон, то чомусь дуже рідко згадується, що бізнес «човників» призводив до великого навантаження на пункти пропуску, і, як наслідок, до багатогодинних черг. При чому це питання стало ще більш актуальним з моменту здобуття Україною безвізу.

Зараз під час обговорення цього закону, депутати, що захищають позицію громадян, які проживають у прикордонних районах, та й самі «човники» в один голос заявляють, що причина черг не в них, а в «євробляхах». При чому, коли розглядається питання «блях», то власники таких авто, навпаки стверджують, що вони не є причиною виникнення постійних черг.

Мушу згодитись, що якщо раніше дійсно саме «євробляхи» створювали найбільше навантаження у пунктах пропуску, то зараз першість впевнено захопили «човники». Основна маса власників «єврономерів» вже тривалий час користується (з порушеннями законодавства) автомобілями, ввезеними в режимі тимчасового ввезення, і не перетинають кордон кожні 5-10 днів.

І хай не вводять в оману деякі з активістів, які аналізуючи кількість автомобілів, що знаходяться в черзі, роблять висновок, що основну частку черги становлять «бляхи». Адже, щиро кажучи, «човники» теж у левовій частці використовують такі авто.

Перша декада січня засвідчила, що вперше за 4 роки у Львівській області пропущено через кордон менше транспортних засобів (без врахування вантажних), ніж у попередньому році – і це незважаючи на безвіз. При цьому раніше щороку такий приріст становив 7-8%.

Ще одна річ, яку має вирішити закон – це зайнятість працездатного населення у прикордонних районах. Тривалий період часу влада не бралась за унормування прикордонної торгівлі, оскільки вважалось, що ці райони є депресивними і таким чином їх жителі заробляють собі копійчину на проживання. Однак цей час змінився.

Впродовж останнього року у Львівській області відкрилось понад 80 нових підприємств, в тому числі і з великими іноземними інвестиціями, які забезпечують безкоштовний доїзд від місця проживання до роботи і у зворотньому напрямку. До відома: під час останнього блокування дороги (10.01.18), до мітингувальників під’їхали представники таких підприємств та запрошували на роботу із початковою заробітною платою від 7 тис. грн. Однак бажаючих йти та офіційно працевлаштовуватись не було.

Дуже часто доводиться чути, що перш ніж обмежувати «човників» у праві ввезення товарів без оподаткування, слід було відкрити кілька таких заводів у цих районах. У звязку з цим у мене виникає зустрічне питання – хто буде будувати велику фабрику у районах, де не зможе потім набрати достатньої кількості робочих рук? І можливо саме ця, до певної міри «шокова терапія» змінить цю ситуацію.

Ще одним аргументом проти «античовникового» закону є те, що жодні зміни не настануть, а всього-навсього зросте корупція на кордоні. У звязку з цим хочу звернути увагу на кілька моментів:

1. Найближчим часом дам посилання на калькулятор митних платежів, де кожен громадянин зможе розрахувати, яку суму йому слід сплатити до держбюджету за різних умов переміщення. При цьому така сума в багатьох випадках є меншою від ціни, яку готовий заплатити громадянин за так зване «вирішення» питання;

2. Історія підтверджує, що завжди, де є суттєва різниця у вартості товару між країнами, будуть спроби перемістити їх із максимальним заробітком. Однак слід зауважити, що вказані зміни майже зрівняють у вартості офіційну сплату податків та витрати спрямовані на подрібнення партій;

3. Перш ніж шукати шляхи ввезення товару без сплати податків, задумайтесь чи не вартує все таки сплатити податки, які повернуться до вас через створення належної дорожньої інфраструктури, будівництво шкіл, садочків, розвиток медицини тощо;

4. Січневі повідомлення правоохоронних органів про затримання корупціонерів свідчить про ефективну роботу в напрямі боротьби з хабарництвом, а тому ризик бути спійманим є дуже і дуже значний;

5. Заходи, що вживаються Державною фіскальною службою – зокрема, закупівля сканерів, організація обміну інформацією із суміжними країнами, врешті-решт підвищення оплати праці посадових осіб – є чинниками, що зменшують корупційні прояви.

І на завершення невеликий прогноз щодо того чи будуть досягнуті вищевказані цілі у разі задоволення вимог «човників» про скасування «24-годинного перебування за межами України».

На мою думку, фактично жодної з них досягнуто не буде, окрім, можливо, незначного зменшення черг. Тому слухаючи осіб, які стверджують, що така норма створює суттєві незручності для осіб, які раз в місяць чи в півроку їдуть в Польщу для закупівлі дешевших товарів, у мене виникла альтернативна пропозиція: внести зміни до ПК України, передбачивши, що часові обмеження, встановлені п.196.1.18 ПК України не поширюються у разі першого в’їзду громадянином на територію України впродовж календарного місяця. Тобто людина у такому разі змогла б спланувати необхідність придбання товару для особистих цілей, і без перебування за кордоном 24 години, раз на місяць ввезти товар вартістю до 500 євро і вагою до 50 кг.

Зовсім незабаром завершиться строк, який був наданий «човниками» для задоволення їх вимог, і мені дуже не хотілося б, щоб ситуацію з ними намагались використати в політичних цілях, тим більше, що за фактом блокування дороги 10.01.18 вже проводиться досудове розслідування за ч.1 ст.279 КК України. Ще раз наголошу, що блокування доріг – це не метод досягнення своїх цілей, а протиправні дії. Якщо ж громадяни дійсно хочуть привернути увагу влади до вирішення свого питання, то є багато інших способів, починаючи від звернень до народних депутатів, реєстрації петицій завершуючи організацією масових заходів без перекриття шляхів.