Децентралізація: чи є поступальний рух?

Підбиваючи підсумки децентралізації в Україні за 2015 рік перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В`ячеслав Негода на брифінгу 2 грудня достатньо оптимістично заявив, що «завдяки законодавчим змінам та вжитим організаційним заходам з 11 519 громад в Україні 6 300 вже ініціювали об’єднання. А фактично встигли об’єднатися близько 800 громад, які створили 159 об’єднаних громаді, в яких 25 жовтня 2015 року пройшли перші місцеві вибори. І тепер іншого виходу, крім як успішно завершити реформу, для України немає!»

Моніторинг ЗМІ щодо результатів децентралізації теж засвідчив загальний позитивний настрій – «незважаючи на ряд труднощів, механізм децентралізації в країні запущено і вороття назад немає. Перші об’єднані громади зробили мужній крок, успіх якого стане своєрідною рекламою того позитиву, який несе за собою реформування органів місцевого самоврядування та поштовхом і стимулом до народження нових потужних самодостатніх об’єднаних територіальних суб’єктів».

Останні дебати на тему «Моделі об’єднання громад в Радехівському районі», що відбулися 24 лютого 2016 року в місті Радехів, змусили мене знову задуматись, чи ефективно в цій ситуації діємо ми – громадські організації, експерти.

Для довідки. 7 липня 2015 року Львівська обласна рада затвердила Перспективний план із 160 об’єднаних громад, до складу яких увійшло 6 громад Радехівщини. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року для Львівщини було схвалено 88 громад, в тому числі 4 – радехівські. Необ’єднаним громадам було запропоновано приєднуватися до уже затверджених або створювати нові конфігурації, які б відповідали головному критерію – «спроможності»: надавати людям якісні послуги, забезпечити економічний розвиток території.

Саме для цього і зібрались міські, селищні та сільські голови Радехівщини щоб визначитись – то як же об’єднуватись, які думки з цього приводу в місцевих органів влади, Офісу реформ у Львівській області, експертів.

І… наша пісня гарна й нова, починаєм її знову – говоримо про недостатню роз’яснювальну роботу щодо вигод, які отримає громада від об’єднання; відсутність конституційних змін і дієвих законодавчих механізмів… список можна продовжувати. Однак, зазвучали і нові тези:

• «перед проведенням такої масштабної реформи логічно було б провести експеримент на базі 2-3 областей»;
• «ми розпочали реформу без серйозного методологічного наробку»;
• «віддайте нам (необ’єднаним громадам) податкову базу, які мають міста обласного значення та об’єднані громади і побачите – громади самі дадуть собі раду».

А на завершення: «Реформа – це змова! Два роки ми пограємось в добровільність, а потім нас знову заженуть у колгосп»!

Поки що залишу ці тези без коментарів, в подібних розмовах найвагомішим аргументом на користь децентралізації будуть результати роботи об’єднаних громад. Однак і чекати на їх успіхи не варто – необхідно і далі робити те, чого не доробили в минулому році, в тому числі – прораховувати спроможність громад, вести роз’яснювальну роботу в громадах, планувати подальший розвиток.

Гарне запитання – кому це робити?

Під час виступів пролунала «крилата» пропозиція – «доручити районній раді (?) пропрацювати це питання, а заодно і стратегію району, а потім вийти з опрацьованим матеріалом на зустріч з громадами».

А що ж ми зараз робимо, хіба не обговорюємо вже напрацьовані матеріали? Не шукаємо варіантів розподілу ролей між собою?

Роль адміністрацій зрозуміла – організувати процес; роль експертів – забезпечити розрахунки, визначити оптимальні конфігурації об’єднаних громад, напрацювати рекомендації; неурядових організацій, особливо місцевих – допомагати вести роз’яснювальну роботу в громадах.

А яка роль при цьому керівників органів місцевого самоврядування?