Дітей «кодують» через Інтернет

Для того, аби виховати дитину, необхідно закласти в неї основні принципи моралі, поваги, сприйняття оточуючого світу. Раніше цим займалася держава, яка нехай і нав’язувала, але щось робила.

Про те, хто зараз формує для дітей життєві орієнтири, в інтерв'ю ZAXID.NET розповідає начальник служби у справах неповнолітніх Львівської ОДА Володимир Лис.

- Чи є в держави конкретне бачення, як виховувати дитину, починаючи з її народження, куди її скеровувати, чим займати?

- Немає. Є Закон «Про освіту», який говорить, що діти повинні вчитися. Зробити конкретну структуризацію було б добре. Сьогодні є багато різних сект, які «хапають» дітей, що не мають куди себе подіти. Раніше були жовтенята, піонери, потім комсомол і так далі. Тепер є хаос. Є ряд громадських організацій, які займаються дітьми, - елітні, не елітні, всеукраїнські, місцеві. Всі думали, що коли постане Україна, цю нішу у вихованні дітей займе Пласт. Це скаутські організації, їх є декілька, вони розрізнені, не мають спільної ідеології. Ніби ідеологія одна - Україна, але підходи різні, і, виявляється, що в кожного з організаторів цих рухів своє бачення України. Є різні рухи, які підтримують різні організації  - рух юних податківців, пожежників, але це все на локальному рівні. Немає тих, хто би міг об'єднати усіх дітей України. Проте держава не має права щось насаджувати, все повинно відбуватися на добровільних засадах. В Україні дуже розвинувся рух скінхедів, хтось його фінансує. Такими групами легко керувати, їх тільки спрямовуєш на расову ненависть, релігійну. Молода людина, яка не знає куди подітися, потрапляє в руки людей, які використовуючи різноманітні вчення. Ви тільки в Інтернет зайдіть. На людей впливають, як хочуть.

- Наскільки такі рухи поширені у Львові?

- Від часу «білого братства» у Львові немає таких сект. Кримінальна служба у справах неповнолітніх постійно моніторить цю ситуацію. Як тільки до нас поступають якісь повідомлення, ми реагуємо. Ми працюємо з дітьми, дізнаємося від них інформацію. Насправді, це все серйозно. Звідки беруться самогубства підлітків? Вони, як правило, відбуваються хвилею у різних районах України. Це все йде через Інтернет, певні психологи впливають на психіку дітей.

- Давайте почнімо з початку, з дитячих садочків, адже саме там починають формувати особистість. Власне, чи вистачає у Львові дошкільних закладів, яка у них підготовка?

- У нас тисячі дітей у Львові стоять у черзі на садочки. Мені було смішно, коли деякі депутати Львівської міської ради казали, що на Сихові будуватимуть садочки. Коли? Колись  в одному мікрорайоні було по три садочки, тепер лише один. Все віддано комерційним структурам. Яким чином це сталося, хто це робив, чому це питання не піднімають? Може треба з'ясувати - хто з цього може щось мати?

- Багато батьків розповідають, аби влаштувати дітей в садок, потрібно дати хабара?

- Хабара... А що, якщо даєш хабара, якась дитина вибуде? Все робиться штучно, і цим питанням повинні займатися правоохоронні органи. Мені теж багато хто говорить про хабарі, але коли ставиться питання, давайте напишемо заяву у правоохоронні органи, ніхто не хоче цього робити, ніхто не хоче ламати цю систему.

- Можливо, люди бояться за своїх дітей, якщо вони після цього віддадуть дитину у садочок, їй можуть помститися?

- От бачите, яка ситуація. Мені розповідають про хабарництво, коли хочуть усиновити дитину. Я говорю людям, що нічого не потрібно, просто йдете спілкуєтеся з дитиною, якщо у вас є зв'язок, то все буде добре. За садочки мені також кажуть, що вимагають і сто, і двісті доларів. Я думаю, щоб вирішити цю ситуацію, міська влада повинна переглянути питання оренди садочків. Кому передавали садочки, на яких умовах? Якщо вони це захочуть зробити, то зроблять. Якщо наші райці такі добрі, так люблять дітей, вони повинні зробити інвентаризацію того, що є і що було роздано, і де реально треба повертати садочки.

- Скільки садочків сьогодні бракує?

- Минулого року у Львові не було куди влаштувати 2,5 тис дітей. В районах області садочки будуть переформатовувати під сиротинці або дитячі центри. Планується, що це робитимуть на базі садочків у Пустомитівському, Жидачівському районах. Якщо говорити про приватні садочки, наскільки та ціна, а це може бути і 100 доларів США в місяць, себе виправдовує. Там дитині дають кращі знання. Моя дитина ходить у звичайний садочок. Не тому, що це принципово, що я такий правильний. Просто у цьому садочку є ті самі хвороби. В звичайному садочку краща адаптація. Може у платних садочках більше різних забавок, може там менше навантаження на вихователя, але рівень... Діти зі звичайних садочків набагато розвиненіші. Більше того, я дружу з кількома директорами шкіл, діти, які приходять із початкових приватних шкіл, відстають.

- Чому?

- Я не хочу називати жодних приватних закладів, але я знаю директорів, вони так говорять. Вони роблять нахил на щось одне  і все .. «Шурують» англійську мову, плюс танці, спорт. Це все, звичайно, потрібно, але без відриву від загального розвитку. А вони акцентують увагу на чомусь одному, решту не враховують, а потім дитина приходить в загальну школу, вона сильна лише в чомусь одному.

- Ще однією проблемою у Львові завжди були дитячі майданчики?

- Ситуація з майданчиками у Львові покращується і не тільки в центрі. У нас є обласна організація  Львівський обласний центр фізичного оздоровлення населення «Спорт для всіх», яка  цим займається. Літом вони робили чемпіонати з настільного хокею по всій Львівщині. Здається, нічого особливого, але дітей це зацікавлює. Звичайно, їх і зараз мало, майданчиків має бути сотні. Львівська міська рада працює над цим. Є Юрій Кардашевський, який просто «товчеться» за ці майданчики. Є бізнесмени, які їх відновлюють, зокрема на Сихові. Нам би пару таких бізнесменів і ситуація б виправилася. От візьмемо атракціони у парку Хмельницького, скільки там дітей, і там розважатись набагато безпечніше, ніж у різноманітних лунопарках. Але цей парк єдиний на майже мільйонний Львів. Їх повинно бути хоч два.

- Якщо говорити про дозвілля та позашкільну освіту школярів, то раніше дитина  поза школою могла піти у секцію, гурток?

- Те саме питання я задав міністрові Ніколаєнку - чому шкільні спортзали після завершення навчального процесу порожні? Де ті діти мають йти? Зараз ми будемо вирішувати це питання - аби діти займалися у спортзалах. Секції, звичайно, є, але вони переважно платні. Для батьків, які мають зарплату у 400 гривень, заплатити тренеру 30 гривень - це вже багато. Тренери, як правило, вчителі, які хочуть підзаробити у вільний від роботи час. У нас є домовленість з певними спортивними організаціями, аби вони безкоштовно займалися з дітьми із малозабезпечених сімей, але таких дітей лише 100. У Львові є десь шість установ дитячо-юнацьких молодіжних клубів за місцем проживання, які об'єднують 68 клубів, близько сорока з них дійсно працюють. Понад 2 000 дітей займаються на Погулянці. Є будинки школяра при кожному районі, групи продовженого дня у школі. Якщо батьки захочуть задіяти дитину після школи, то мають можливість це зробити. В нас позашкільною освітою охоплено близько 70 тис. дітей. Кожна восьма дитина зайнята у секціях. Загалом, у Львівській області проживає 595 200 дітей віком від 1 до 18 років, у Львові - 156 825 дітей.

- Давайте торкнемося теми Інтернет-клубів. Як впливає комп'ютер на дитину?

- Це важка тема. Всі кричать за комп'ютерні клуби, але є один момент: вирішити ситуацію можуть лише органи місцевого самоврядування, вони дають дозвіл на відкриття і можуть їх закрити. В нас безліч разів була ситуація, коли з дитячих будинків діти втікали у комп'ютерні клуби. Доходило до того, що діти спали в комп'ютерних клубах. Зараз у Львові є 60 комп'ютерних клубів, лише невелика кількість з них мають відповідні дозволи. Є програма - «Кіберняня», про яку вже говорилося, вона автоматично заблоковує доступ до поганих сайтів, але її ніхто не хоче запускати. Зараз є понад 80 тис. заборонених сайтів. Як ми вже говорили, в багатьох містах відбуваються випадки суїциду молоді. Різні секти використовують Інтернет, чого в мережі тільки немає - і як гранату зробити, і вибуховий пакет. Ми мали випадки, що діти робили вибухівки, ставали каліками. Я не проти Інтернету, він вчить, якщо дитина знайшла в Інтернеті реферат, це вже добре, що вона знає де знайти інформацію. Але скільки негативу і як з ним боротися... Ми не можемо заставити приватні структури це зробити. Законом це не прописано.

- Протягом останніх років в Україні з'явилося нове соціальне поняття - діти заробітчан. Колись навіть хотіли на законодавчому рівні закріпити положення, що батьки, які виїжджають за кордон, повинні призначити дитині опікуна?

- Батьки повинні встановлювати опікуна над дитиною на час довготривалої відсутності. Я цією темою займаюся із 1999 року. Я наполягав, щоб цих дітей було обліковано. Мені говорили, що це проблема західних областей України. Сьогодні це проблема цілої України. Називають різні цифри - три мільйони, сім мільйонів заробітчан. У нашій області за оперативними даними є близько 30 тис. дітей заробітчан. Реально їх у декілька разів більше. Є райони, Новояворівськ наприклад, де в кожній родині є хтось на заробітках. Проблема в тому, що люди не вірять владі і міліції, виїжджають нелегально. Вони міркують так: поставити дітей на облік - це інформація для злочинців. Але батьки не розуміють, що через три місяці після того, як вони виїхали закордон, вони гублять вплив на дитину, особливо після перших переведених грошей. Таких дітей часто «притягують» наркоторгівці, а з цього дуже важко витягнути. Вже є певний відсоток дітей заробітчан, які скоїли правопорушення. Хто несе відповідальність, коли у дитини падає успішність, вона зв'язується з різними компаніями, може скоїти злочин? Держава має нести відповідальність, бо батьки виїхали? Батьки повинні нести відповідальність. Тому ми рік тому говорили, що будемо позбавляти таких батьків прав. Що тоді почалося... В Римі був мітинг. Це було провокативно, але батьки задумалися, бо за невиконання батьківських обов'язків можна позбавити батьківських прав. Нам ще простіше, нам допомагає наша галицька ментальність - церква ще стримує дітей. Серед всього дозвілля, яке є, дуже великий відсоток організовує церква. У Львові є декілька таких центрів для дітей. Це Сихівська церква, церква Покрови, Винниківська церква. Майже при кожній церкві є гурток для дітей. При церкві Покрови хочуть зробити кризовий центр для неблагополучних дітей.

- Але це свого роду замкнене коло, якщо люди працюють там нелегально, вони не можуть тут оформити все на законних підставах?

- Якщо вони оформляють опіку, держава ще виплачує кошти на цю дитину. Опіку можна оформити, не зазначаючи, що вони їдуть на заробітки. Хтось має відповідати за дітей. От ви питаєте, хто повинен займатися дітьми, організовувати їх дозвілля? Знаєте, скільки у нас громадських організацій - 108 і 61 Благодійний фонд. З них реально працює, відповідно, 20 та 10. А вони всі мають певні кошти.