В Україні не ставлять п’єси живих авторів, бо їм треба платити гонорари

Репертуари українських театрів базуються на творах вітчизняних та зарубіжних класиків, бо сучасним авторам потрібно платити гонорари. Ще одна причина - у світовій літературі є дуже багато п’єс, які взагалі ніколи не бачили сцени. Про це 25 червня під час прес-конференції в Ужгороді розповіли лауреати Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" закарпатці Олександр Гаврош та Володимир Бедзір.

Вони планують видати свої твори. Автори звернулися до видавництв області. "Ми відкриті для співпраці. Буде прикро, якщо книга побачить світ за межами Закарпаття", - зазначив О. Гаврош. Його п’єса "В Парижі красне літо…" здобула четверте місце на конкурсі "Коронація слова".

"В Парижі красне літо…" - так називався шлягер, який полюбляв відомий закарпатський художник Адальберт Ерделі. Цей твір про нього. Дія відбувається наприкінці життя митця, котрий врешті опинився без нічого. Через 200 років до 100-річчя Ерделі закарпатський театр таки поставить цю п’єсу", - пожартував Олександр Гаврош.

Торік п’єса О. Гавроша "Ромео і Жасмин" отримала друге місце.

Володимир Бедзір став лауреатом конкурсу у 2006 році за роман "Дабл Ю або двійник" (2 місце). Також була відзначена п’єса "Лабіринт". За фахом Володимир Бедзір - професійний сценарист. Його п’єси, зокрема дитячі, використовують російські та українські театри. Однак авторства актори не згадують. "Спочатку ще було моє прізвище. Потім зникло, - розповів письменник. - Сьогодні живих авторів в Україні обходять стороною".

Зараз Володимир Бедзір працює над романом "Контрабас", в основі якого лежать реальні події і реальні людські трагедії. З його слів, сюжет починається в Ужгороді і доходить аж до Кавказу.

Олександр Гаврош уже дописує другу частину книги про пригоди Івана Сили. В задумі ще дві п’єси. А згодом світ побачить поетична збірка "Ліжко надії".