«Вечірня казка»… для профспілок

Багато батьків, коли не можуть приділити увагу дитині, користуються послугами теленяньки або комп’ютера. Поки ми готуємо їм вечерю, чи то пак, хліб щоденний, TV годує наших дітей хлібом духовним. Що ж пропонує нашим дітям рідне ЛТБ?

Раніше це питання мало цікавило мене, однак тепер разом з чотирирічною донькою почала періодично дивитися вечірні казки. Дитина виявила велике зацікавлення телепрограмою ЛТБ «Хатка Левенятка». Найперше - про позитивні моменти: передача розпочинається гарною музичною заставкою: патріотичною пісенькою про маленьке Левенятко - королівське дитятко, яке «у Ратуші живе, ключ від Львова береже», і про те, що передачу можна дивитися на Львівському телебаченні щовечора. І дійсно, передача виходить регулярно, і дитина не змушена вичікувати її, переглядаючи рекламні блоки, як це було у випадку з передачею від Першого національного «Вечірня казка Ведмедика Дрімки», яка мала б іти від понеділка до п'ятниці, а транслюється, як доведеться, викликаючи в дитини, яка не раз намарне очікує на Дрімку, розчарування.

Викликає симпатію і веселе, жваве Левенятко (костюмована ведуча), котре, як на мене, є у виграші супроти своїх комп'ютерних побратимів-ведучих з інших каналів - того ж таки Дрімки чи Викрутаса, сотвореного в Луцьку. Можливо, наші діти вже призвичаєні до такої комп'ютерної мультиплікації, але, як на мене, то для розвитку естетичних почуттів зовнішність комп'ютерних персонажів могла б бути більш гармонійною. Але, як відомо, про смаки не сперечаються.

Отож, у гарному інтер'єрі своєї хатки-студії Левенятко щовечора чекає на гостей, як правило, дорослих, які розповідають маленьким телеглядачам казки - народні або ж свої, авторські. Отут вже й починається - часом автори хочуть вмістити в десятихвилинну передачу авторську казку великого обсягу, і, оскільки це неможливо, «розбивають» її на дві передачі, тобто «далі буде». Натомість як батькам, так і психологам відомо, що діти-дошкільнята не здатні надовго зосереджуватися, а тим паче тримати «до завтра» в голові уривок малознайомої казки. Виходить, що дві передачі поспіль, за винятком зустрічі з Левенятком, нічого дітям не дали? А передачі, до слова, готуються на держзамовлення. Однак це ще півбіди. Іншого разу малеча вчинила переполох, що «хатки Левенятка» нема. Прийшовши на вигуки, я побачила, що Левенятко не в хатці, а десь на лоні природи. Діти, до речі, великі консерватори, і донька, по суті, сприйняла іншу форму програми як її відсутність, але подив у мене викликала не прогулянка Левенятка, а те, з ким і як воно цього разу провадило розмову. З контексту я зрозуміла, що до нього завітали якісь поважні представники профспілок, і розповідають вони дітям не вечірню казку, а про... літній відпочинок та оздоровлення. Сюжет фактично призначений для батьків чи опікунів, який міг би йти у новинному блоці чи в соціальних програмах. Але... промарудилася дитина  відведених їй державою 10 хвилин. Здається, це ж тривало і наступного вечора. До речі, одного разу і вже згадуваний Дрімка «загнався» (іншим словом і не означиш) - показав дітям мультфільм для дорослих!!!

Натомість гарною була ідея конкурсу серед маленьких співаків, які в передачі виконували пісні про Левенятко. Також добре, що Левенятко періодично зачитує листи від глядачів і демонструє в ефірі дитячі малюнки. Але... є одне але. Найперше - Левенятко ЗАЧИТУЄ листи, але читати воно, по ідеї, ще не мало би вміти, бо розповідає про себе як про маленьке, яке ще не ходить до школи. Ну що ж, нехай вже буде Левенятко-вундеркіндер. Але, з іншого боку, тут автори телепередачі могли би ввести і згадуваних Короля Лева-Тата і Королеву-Маму, які могли б допомогти чаду з кореспонденцією, іноді б і самі могли казку розповісти, а заодно б і втілювали в життя концепцію гармонійної сім'ї. А так - дуже самостійне Левенятко: і гостей саме зустрічає, і по вулиці саме гуляє, і листи саме читає. Самотнє якесь дуже. Крім того, здається дивним, що Левеня збирає всю кореспонденцію і знову ж таки читає її в межах однієї програми (не забуваємо про дитячу увагу). Природнішим виглядало б зачитування одного-двох листів у кожній програмі (не приходять же вони всі в один день!), чи не так? Але, схоже, що авторам передачі чи то ліньки подумати про її сприйняття дітьми, чи то бракне фантазії. Можна було б, наприклад, використовуючи досвід передачі для дітей на польській «Одиничці», запропонувати маленьким глядачам виготовити якусь цікаву саморобку, продемонструвавши це в ефірі, порозгадувати загадки, розповісти про дитинство відомих людей...

Одним словом, більше креативу, панове!