Хто хоче посварити поляків з українцями

У п'ятницю, 4 серпня, ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про зміни у відносинах України і Польщі.

***

Останнім часом у відносинах України та Польщі не все йде гладко. У Києві на розмову до МЗС викликають польського посла Бартоша Ціхоцького, у Варшаві такий же виклик отримав наш посол Василь Зварич. Сторони наполегливо прагнуть втримати ситуацію під котролем, однак емоції киплять і вириваються з-під кришки політичного казана. Причиною цієї публічної полеміки стали заяви польських посадовців. Спочатку державний секретар канцелярії президента Республіки Польща, керівник Бюро з міжнародної політики Марцін Пшидач сказав під час інтерв’ю на телебаченні, що Києву «варто було б почати цінувати ту роль, яку Польща відіграє для України в останні місяці та роки».

Таке формулювання та ще й з уст представника канцелярії президента Польщі звучить дуже дивно. Очевидно, ці слова адресовані не українцям і навіть не українській владі, а спрямовані саме на польську аудиторію у той час, коли країна готується до парламентських виборів восени. Але, важливо, що Марцін Пшидач говорить про «невдячність» України саме з позиції державного секретаря канцелярії президента Польщі у той час, як сам президент Анджей Дуда постійно підкреслює свої чудові особисті стосунки з Володимиром Зеленським. То де тут щирість, а де політична гра?

Далі вже заступник міністра закордонних справ Польщі Павел Яблонський заявив, що відносини України та Польщі зараз «не найкращі» і є багато питань, де ми «не дійшли згоди». Насправді це одне питання, про яке ми далі поговоримо.

Той же Яблонський знову написав, що підтримка експорту зерна з України на позаєвропейські ринки не може відбуватися коштом польського сільського господарства. Ця тема не нова і її можна пояснити саме намаганням правлячої партії «Закон і Справедливість» отримати голоси польських аграріїв, фермерів на осінніх виборах. Саме так коментують ці заяви прихильні до України поляки.

Польща з 15 вересня планує продовжити заборону на імпорт української агропродукції, навіть якщо відповідне рішення не ухвалить Єврокомісія. Про це заявив міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус. І я впевнений, що цю заборону буде продовжено, адже вибори вже у жовтні.

Нагадаю, 15 квітня Польща заборонила ввозити зерно та інше продовольство з України. Такі ж обмеження ввели в Угорщині та Словаччині. Подібні заходи уряди країни пояснили турботою про своїх фермерів, які втрачають сотні мільйонів євро через дешеве українське зерно. Тому сьогодні транзит зерна через Польщу можливий, але його експорт заборонений.

Однак у стосунках України і Польщі потрібно відділити зерно від полови, тобто від спекулятивних заяв політиків про невдячність українців. Причини таких заяв криються у давній незгоді обох країн щодо сприйняття складних і конфліктних сторінок нашої історії. Так, тут не обійтися без згадки про Волинь.

У своїй заяві про відносини Польщі з Україною вже згаданий Павел Яблонський все найважливіше висловив наприкінці. Йдеться про тезу, нібито Волинська трагедія – це геноцид, вчинений українцями проти поляків 80 років тому. Яблонський використовує термін, який звучить і в резолюції польського Сейму: ludobójstwo. І далі заступник міністра наполягає, що без розкриття цього злочину, розблокування ексгумації (яку насправді ніхто не блокує) і вшанування пам’яті жертв не буде справжнього польсько-українського примирення, а також інтеграції України до Європейського Союзу.

Невже Польща з головного адвоката України у Європі раптом перетвориться на країну, яка блокує нашу євроінтеграцію? Уявити собі таке дуже складно, але можливо. Питання історичної трагедії на Волині і справді є дуже чутливим для більшості поляків. Соціологія показує, що таких близько 70%. Навіть зустрічі делегацій обох країн, які разом співпрацюють, часто завершуються дискусіями про події сорокових років на Волині.

Тема Волинської трагедії має вирішитися у відвертому діалозі обох країн, однак термін «геноцид» неприйнятний для нас, українців. Етнічний конфлікт на Волині був жахливим і вибачення з боку української держави має пролунати, хоча у 1943 році українці своєї держави не мали. Очевидно, що в Польщі чекали на ці вибачення ще 9 липня, коли президенти Зеленський і Дуда зустрілися в Луцьку. Вони відвідали поминальну месу в Кафедральному костелі і вшанували у такий спосіб жертв Волинської трагедії. Декому з польських політиків цього було не досить.

Сьогодні Президент Зеленський каже, що не можна дозволяти «політичним миттєвостям та емоціям» запсувати відносини між народами. Він також вкотре підкреслив, що Україна надзвичайно цінує «історичну підтримку Польщі, яка разом із нами стала справжнім щитом Європи – від моря до моря». Хоча вислів від «моря до моря» у Польщі має трохи інше значення. Отож у майбутньому нам не уникнути непростого діалогу із сусідами-поляками. Віримо, що вийдемо з цієї розмови зі спільними здобутками і без втрат.