Львівська мисткиня Ірина Мінько-Муращик творить унікальні міні-гобелени

Львівська мисткиня Ірина Мінько-Муращик працює в майстерні, де нещодавно творив її батько, народний художник Олег Мінько. Не лише тче гобелени, а й малює пастелі. Цьогоріч літо, каже Ірина Мінько-Муращик, було плідне, адже за останні три роки вона вперше знову вибралася до своєї хатинки на Світязі, аби й там свої пастелі малювати.

«В мене улюблені жанри ― натюрморт, пейзажі. А в хатці, що біля Світязя, в мене багато збереглося автентичних керамічних речей, бо то стара хата. Тож я з них укладаю собі різні композиції і працюю», ― розповіла мисткиня.

Називає ту хатину своєрідним Барбізоном: адже її друга половина належить ще одному львівському художнику Миколі Шимчуку. Трохи далі ― помешкання й екс-ректора Академії мистецтв Андрія Бокотея. Там вони щоденно кавують і творять, а не просто фотографічно передають дійсність.

«Найкраще з того, що ми бачимо, створив Бог. А батько про художника завжди казав так: «важливо не те, що ти намалював, а те, як ти це побачив, важливо сказати щось нове в своєму живописі», — додала Ірина Мінько-Муращик.

Вона здобула освіту в теперішній Академії мистецтв. А вчили її Карло Звіринський, Любомир Медвідь та тато. Згодом й сама 20 років навчала молодь малярства в коледжі імені Труша. І от тепер викладає на кафедрі художнього текстилю в Академії. Бо сама прекрасно володіє ткацтвом ― творить міні-гобелени на зразок давньої шпалери.

«Текстиль заспокоює нерви. Це є правда. Тому що навіть на фронті наші солдати займаються вишивкою. І коли йде контакт пальців ― це дуже добре впливає на нервову систему», ― пояснила мисткиня.

А вже ткацтво Ірина підгледіла в мами, що мала вдома верстат. Навіть шпульки та човники були їй в дитинстві за іграшки. Свої гобелени творить навіть без кольорового ескізу ― лише чорно-білий рисунок. Барви закладає вже в процесі творення.

У листопаді мисткиня готує батькову виставку. В галереї Гері Боумена покаже глядачу графіку, якої той ніколи не виставляв.