Моє сприйняття Львова

Активно цікавитися Львовом і Західною Україною в цілому я почав у грудні 2004 р. після пропозиції про службове відрядження в цей регіон України Генеральним консулом Росії. На той час у мене вже були певні знання про ваш чудесний край. Адже я сам народився в Україні. З почуттям глибокої поваги ставлюся до її народу, історії, традицій, культури й української мови. У МЗС Росії працює багато дипломатів – вихідців з України, у т.ч. львів'ян, які налаштовували мене на позитивне сприйняття Львова.

Повинен сказати, що москвичі й у цілому росіяни доброзичливо ставляться до України, українського народу, у т.ч. Львова і львів'ян. Моя дружина і я перейнялися глибокою симпатією до міста й городян з перших же днів перебування. Нам випала щаслива можливість побачити своїми очима величезну кількість міст у світі. Львів - одне з найгарніших. Нам він дуже подобається, нагадує «Північну Пальміру» - Санкт-Петербург, італійські Болонью й Больцано, французький Страсбург, індійський Бангалор. У Львові відчуваєш себе комфортно, легко й зручно. Ми цінуємо високий рівень розвитку культури. Тут відбувається безліч найцікавіших подій у сфері високої культури, неповторних за змістом та формою.

У Львові от уже п'ятнадцять років служить Богу й людям духовний учитель Архієпископ Львівський і Галицький Августин. Він користується величезною повагою серед православних людей. Я бачу, як люди тягнуться до нього за правдою й духовною підтримкою.

Нам цікаво спілкуватися з львівською творчою інтелігенцією. Ці достойні люди за велінням душі роблять вагомий внесок у розвиток Львова як культурної столиці України. Завдяки Т.Едеру, цьому генієві, Львів може, по праву, пишатися своїм чудовим театром Опери - найкращим, на мій погляд, у Європі. Завдяки Б.Возницькому, великому подвижникові, Львів і Львівська область зберегли й відновили чудові твори мистецтва.

   У Львові живуть і творять великі майстри культури. З багатьма з них у нас склалися дійсно добрі відносини, які  я дуже ціную.

   З львів'янами приємно спілкуватися. Я бачу, наскільки працьовиті, талановиті, толерантні люди живуть на цій землі. Мені імпонує їх «консерватизм» - схильність зберігати традиції, незмінність життєвих принципів. Тут своя особлива ментальність. Львів'яни не схожі на жителів інших великих міст.

   Росія дала можливість розкрити величезний потенціал багатьом талановитим людям, що народились і вчились у Львові: Башмет, Віктюк, Чубайс, Явлінський, Фрідман, Ярмольник й ін. Я завжди дивувався: чому вони так сильно відрізняються від інших москвичів? Тому, що вони -  львів'яни.

   Львів'яни, на мій погляд, особлива нація, з рисами, властивими українцям, євреям, полякам, росіянам. Все, разом узяте. Львів'яни більше стримані, консервативні, традиційні, схильні до порядку й чіткості, ніж люди, що проживають на Сході України, де я виріс. Мені здається, що в Донбасі люди більше відкриті, можливо, більш простодушні, щирі. Але й ті, й інші вміють добре працювати, будувати, створювати.

   Унікальність Львова полягає в тому, що він перебуває в центрі Європи: на захід від нього - західноєвропейська цивілізація, на схід, північ і південь - східноєвропейська цивілізація.

З великим інтересом прочитав книги Ю.Винничука, С.Лема, Ю.Андруховича про Львів. Як мені здалося, Львів увібрав у себе риси всіх епох - Галицької Русі, Речі Посполитої, Австрії, Польщі й Радянської України. Він грає й чільну роль на Західній Україні, помітно виділяючись на тлі інших західноукраїнських міст.

Для себе я зробив висновок, що, можливо, саме зі Львова (столиці Галицької або Червоної Русі, що перебувала в православній єдності з Київською й Новгородською Руссю) поширилася руськість, руська мова*, грамота, культура, православ'я на східнослов'янські простори. Початок великому роз'єднанню поклала татаро-монгольська навала, польсько-литовський вплив.

Вирішальний же вплив на сучасну ситуацію, на мою думку, зробило ХХ століття з його кривавими війнами, соціальними революціями й потрясіннями. Древні китайці казали: «Не дай нам, Боже, жити в епоху змін».

Визначальну роль зіграв національно-визвольний рух під керівництвом прихильників соціалістичної ідеї І.Франка, Д.Донцова, Є.Коновальця, А.Мельника, С.Бандери. Відомо, що улюбленою книгою С.Бандери була «Що робити?» М.Чернишевського, а зразком політика - В.Ленін (за спогадами його сестри Оксани, див. добірку газети «Стрий» за 1990 р.). І це нормально. У той час соціалістична ідея була найпрогресивнішою в світі. С.Бандера хотів створити соціалістичне суспільство для своїх людей на своїй землі, тобто національний соціалізм. На відміну від ленінського - інтернаціонального. Навіть пам'ятник С.Бандері, що споруджують у Львові, буде відображати саме стиль соціалістичного реалізму.

Мене іноді запитують: «Чому в Росії існують деякі негативні стереотипи про Львів?» Читаючи деякі львівські видання, наприклад, «Львівську газету», створюється відчуття, що на чиєсь замовлення  ведеться  боротьба  з  минулим.  Друкується  так  багато  неправдивих матеріалів, що спотворюють історію. Немов хтось задався метою породити в сучасного покоління почуття ворожості й ненависті до росіян. Це не може не засмучувати.

Вносять свою лепту й деякі політичні сили. Ця війна з «зірками» (а як же прапор США, Європейського Союзу, пиво «Хайнекен» - їх теж заборонити?), «серпом і молотом» (союз селян і робітників). Цей вандалізм щодо пам'ятників. Ця нескінченна антиросійська риторика, навішування ярликів, що принижують достоїнство людини. У своїх політичних цілях вони не гребують часом переступати елементарні етичні норми.

Радянську армію називають окупаційною. Але ж вона складалася на одну чверть із українців. Ціною життя сотень тисяч людей Львів був урятований від руйнування. Галичина, так само як і інші західноукраїнські регіони,  з'єдналася із ненькою-Україною саме завдяки радянській владі, у тому числі її армії. І це було найвизначнішою історичною подією для Українського народу і сучасної України. Мертві солдати не можуть постояти за себе. Чесні люди повинні захистити їхнє достоїнство.

Я  багато спілкуюся з російськими людьми, що народилися або приїхали у Львів. Багато хто говорить, що життя прекрасне й дивне, але й багато хто скаржаться на дискомфорт. Їх зрозуміти можна. Скаржаться на те, що у Львові немає дитячих садків з російською мовою виховання. Українські школи з російською мовою навчання фінансуються слабше, ніж школи з українською мовою навчання. У місті немає муніципальної бібліотеки російської літератури. На місцевому телебаченні практично немає програм російською мовою. Російська громада й Російський культурний центр не одержують ні моральної, ні матеріальної підтримки від місцевої влади. Росіян витісняють зі сфери державного й муніципального керування. А тим часом, російськомовне населення становить 90 тис. жителів Львова. І вони є платниками податків. Особливо ж негативно позначаються на іміджі Львова нескінченні нападки на Російський культурний центр із боку радикальних сил. Відсутній діалог між владою й російськомовною громадою.

На жаль, не додає оптимізму в цьому плані й рішення № 294 сесії Львівської обласної ради V демократичного скликання від 12 червня 2007 р. «Про дотримання законодавства в сфері функціонування української мови на території Львівської області», що обмежує права і свободи російськомовного населення міста й області.

Львів - місто багатоетнічне, і між людьми, як я встиг помітити, немає серйозних  розбіжностей з питань життя в суспільстві. Тішить і те, що люди зі всіх шарів суспільства  відкрито виражають почуття доброзичливості до російського народу, Росії. З величезною повагою ставляться до Президента Росії В.Путіна. Навіть нащадки тих людей, які постраждали від репресій тоталітарного режиму, розуміють, що ми всі стали жертвами того часу. На ворожнечі не можна будувати відносини зі сусідами, народами, країнами. Це приводить до саморуйнування.

Втішно, що Львів спрямований у майбутнє. У керівництві області й міста перебувають освічені, цілеспрямовані, динамічні люди. У мене прекрасні ділові відносини з губернатором П.Олійником, головою облради М.Сеником, мером А.Садовим та іншими посадовими особами. Я з інтересом ознайомився із програмою стратегічного розвитку Львова, яка недавно представило керівництво міста.

На офіційному рівні й у повсякденному житті я не відчуваю ніяких проблем. Бачу готовність Представництва МЗС України у Львові, керівників установ і відомств надавати Генконсульству всю необхідну підтримку. І дуже вдячний львів'янам за добре ставлення до офіційних представників дружньої Росії.

* Саме руська, а не російська як помилково вживається в українській лінгвістиці.

Довідка ZAXID.NET

Євген Гузєєв - Генеральний консул Російської Федерації у Львові.