Музей сецесії: від віртуального до реального один крок?

15 листопада у кав’ярні-галереї «Штука» відбулась розмова з творцями Музею сецесії Львова – викладачкою кафедри дизайну та основ архітектури НУ «Львівська політехніка» Тетяною Казанцевою і засновником спільноти «Архітектура Львова» та працівником Львівського центру Інституту космічних досліджень НАНУ ДКАУ Сергієм Лєоновим. Музей сецесії – один із чотирьох проектів промовців, і так само, як троє інших - Благодійний фонд «Музей Івана Левинського», Музей Тадеуша Обмінського і Музей Івана Долинського - виник щойно цієї осені.

Тетяна Казанцева і Сергій Лєонов

«Львів сам собою – це музей сецесії», - прокоментував Сергій Лєонов у одному з інтерв’ю. Підтвердженням є нескромний перелік будівель, про які говорять дослідники львівської архітектури Юрій Бірюльов та Ігор Жук, а також дані численних публікацій та виставок, присвячених сецесійній спадщині Львова. Натомість видань, на які можемо опиратися під час вивчення цієї теми, зовсім небагато:

• Юрій Бірюльов. Львівська сецесія: Каталог виставки із збірок Львова. - Л., 1986;
• Jurij Biriulow. Secesja we Lwowie. – Warszawa: W-wo Krupski i S-ka, 1996;
• Юрій Бірюльов. Мистецтво львівської сецесії. – Л.: Центр Європи, 2005 (видання друге, виправлене, 2016). – 184с.;
• Żanna Komar, Julia Bogdanowa “Secesja we Lwowie”. – Kraków: Wydawnictwo Wysoki Zamek, 2014. – 244s.

Музей все ще у пошуках приміщення або інвестора. Свою місію команда Музею формулює як «інформування та привернення уваги широкого кола мешканців міста до сецесійної архітектури Львова і її збереження». Фактично, говоримо про формат, незвичний для наших широт, у якому експозиція поки-що є віртуальною, натомість музейне життя пульсує завдяки екскурсіям, лекціям та архітектурним замальовкам. Серед подій, що вже відбулися:

1. 24 вересня – екскурсія на віллу «Юльєтка», вул. Метрологічна, 14а;
2. 15 жовтня – екскурсія у будинок Сеґаля, вул. Чайковського, 6. В обох подіях оповідачами були історик архітектури професор Ігор Жук і Тетяна Казанцева;
3. 22 жовтня – лекція «Пасаж Міколяша – історія та перспективи». Історію пасажу розповідала львовознавець Ірина Котлобулатова, доповнював Ігор Жук, а інформацією про сучасну ситуацію і перспективи ділився Андрій Іонов – власник руїн, прилеглої земельної ділянки та аптеки-кондитерської «Під золотою зіркою». У майбутньому рештки пасажу планують розібрати і звести нове приміщення, фасади і перетини якого відтворюватимуть старі креслення та фотознімки, натомість внутрішні об’єми вільно проектуватимуться відповідно до потреб сучасного торгового центру. Також у концепті фігурує надбудова над дебаркадером. Відео усієї розмови за ланкою - https://youtu.be/8ysy-fcI9EY;
4. 28 жовтня – лекція Ігоря Жука «Життя і творчість Тадеуша Обмінського»;
5. 5 листопада – екскурсія Тетяни Казанцевої і Сергія Лєонова сецесійними будівлями з розписами (частина перша).

Число зацікавлених постійно зростає – до останньої з екскурсій долучилось уже близько 250 учасників.

Ігор Жук і Тетяна Казанцева біля руїн пасажу Міколяша, вул. Коперника, 1

Під час екскурсії будинком Сеґаля

Більшість заходів новостворених музеїв супроводжуються замальовками, які згодом стануть листівками. У Музеї Левинського реалізація таких символічних еквівалентів «цеголок» поповнюватиме благодійний фонд, що зареєстрований Тетяною Казанцевою і Сергієм Лєоновим спільно з Сергієм Івановим-Костецьким і Богданом Гоєм з метою офіційної програмної роботи, залучення коштів спонсорів та участі в грантових і міських програмах. Листівки Музею сецесії теж будуть, але на початках не для реалізації, а лише для промоції.

Будинок Сеґаля на вул.Чайковського, 6, архітектор – Тадеуш Обмінський. Малюнок Тетяни Казанцевої

У Львові період сецесії окреслений 1900-1908 роками і в цьому стилі маємо не лише гарні архітектурні зразки, а й чимало успадкованих мистецьких артефактів – вітражів, різьблених виробів з дерева і металу, настінних розписів, мозаїки, меблів, плакатів, книжкових ілюстрацій, реклами тощо.

Фрагмент колекції сецесійної реклами Сергія Лєонова

Частина традиційної експозиції Музею зібрана власними силами засновників, у тому числі старі кахлі, плитки, різноманітна кераміка та елементи фурнітури. Очевидно, ці знахідки є чим доповнювати: в каталозі виставки «Львівська сецесія», що відбулась у далекому 1986 році, Юрій Бірюльов описав 332 твори, у фондах бібліотеки ім. В. Стефаника зберігається більше 100тис. графічних робіт, пов’язаних із модерним мистецтвом початку ХХ століття, у Львівській галереї мистецтв - близько 300 творів.

Щодо існуючих музеїв модерну в Європі, які можуть бути добрими прикладами для розвитку подібного у Львові, Сергій Лєонов і Тетяна Казанцева згадують, перш за все, відвіданий музей у Ризі. Розташований у підвальному приміщенні та на першому поверсі відреставрованої сецесійної кам’яниці, цей музей створювався 15 років. У його експозиції відтворені інтер’єри помешкання початку ХХ століття з найдрібнішими побутовими деталями та речами. Також працює інтерактивна карта середмістя із промаркованими сецесійними об’єктами.

Інтер’єри та частина експозиції Музею модерну в Ризі

Цікавим рішенням для навігації архітектурним розмаїттям міста поділився один із гостей зустрічі, розповівши про платформу “Brno Architectural Manual A Guide To 1918-1945 Architecture”. Проект забезпечує доступ до великої інформаційної бази, карт і путівників місцевою модерністичною архітектурою, водночас дозволяючи укласти власний екскурсійний маршрут.

Тематичним музеям, про які розповідатимуть їхні відвідувачі-львів’яни, буде присвячено одну із майбутніх подій Музею. Також серед найближчих намірів - продовження щільного календаря екскурсій і лекцій на 2017-2018 роки, макетування і пробний тираж листівок, пошук приміщення, залучення до проекту якомога ширшої аудиторії та коштів, що будуть спрямовані на реставрацію сецесійних будинків.

Важливим джерелом у вивченні львівського модерну також стане монографія Тетяни Казанцевої «Поліхромія в архітектурі Львова», де левову частку описаного займають сецесійні об’єкти. Видання готове до друку, проте ще не вирішене питання фінансування. Під час зустрічі прозвучала лекція із авторською вибіркою найцікавішого - https://youtu.be/xuUMLOXsgds?t=29m24s.

Збереження сецесійних об’єктів зачіпає не лише фахівців. Мешканці старих кам’яниць часто стикаються зі свавіллям сусідів, комерційних структур і комунальних служб під час ремонтних робіт і поточного обслуговування. Протидіяти важко, бо ефективних інструментів мало. Але варто - розголосом, контролем міською владою, суворими штрафами і просвітництвом.

Самотній протест на вул. Шептицьких, 41, фото – Maryna Kovalchuk

Ще один спосіб заохотити львів’ян цінувати архітектурний спадок - говорити про нього з дітьми. І де-не-де це вже практикується. Присутня на зустрічі Олександра Гурин, представниця Навчально-методичного центру освіти Львова, розповіла про проект «Вивчення міста через деталі», в рамках якого школярі вчилися працювати з архівами, змагалися у квесті вулицею Глібова, сконцентрованому на фасадних оздобах, і провели фотовиставку «Жіночий портрет в архітектурі».

Очевидно, поки-що ентузіазму в Тетяни Казанцевої та Сергія Лєонова достатньо, щоб зваблювати й інших красою львівської архітектури. Але що більшою є спільнота ентузіастів, то ймовірнішим стає збереження яскравих об’єктів до часу, коли ці перейняті діти виростуть.

Фрагменти фотоальбому «Останні дні львівської сецесії», джерело - https://bit.ly/2A3ZXg6

За матеріалами зустрічі підготувала Юлія Корицька-Голуб