Реінкарнація регіону
Перед тим, як аналізувати проблеми економічного стану України, слід зрозуміти одне – українська економіка важко хвора. Парадокс, але протягом 16 років її не вважали за потрібне лікувати.
Промисловість деяких регіонів країни вмерла фізично. Просто перебудувати українську економіку вже не вдасться, вона змушена переродитись. Розвиток економіки країни обумовлює розвиток економіки регіонів, тому реінкарнацію слід починати саме на регіональному рівні.
Його величність Регіон
Для успішного економічного росту у регіонах їх потрібно розглядати не як виконавчі структури державної влади, а як суб'єкти, що представляють власні інтереси і реалізують власну економічну діяльність, спрямовану, насамперед, на підвищення рівня життя населення конкретного регіону. Реалізації регіональних інтересів вимагає сформованих та структурованих інтересів, розробленої стратегії розвитку. Ця стратегія повинна включати в себе розвиток всіх учасників регіонального процесу: влади, регіонального бізнесу, зовнішніх інвесторів, населення та держави в цілому.
Відповідно, для координування діяльності регіонів виникає необхідність створення інститутів погоджування їх дій з центром. Логічним було б покласти ці функції на губернаторів, які наразі виконують роль намісника, а не посередника. Ця стратегія повинна розроблятись спеціалістами на регіональному рівні та адаптуватись спеціалістами на рівні загальнодержавному.
Для реального втілення регіональних інтересів, програма розвитку регіону, розроблена на основі створеної стратегії, повинна стати законом, для того, аби імплантувати в неї механізми контролю за реалізацією.
Без послідовного лобіювання інтересів регіону програма буде малоефективною. Лобіюватися повинні прийняття законів, виділення кредитів, дотацій та надання пільг. Основною ціллю лобіювання інтересів є вибудова оптимальних відносин регіонів з державою та отримування бюджетного фінансування регіональних проектів. У процесі лобіювання виникне конкуренція, в умовах якої регіональна влада буде змушена доводити перевагу конкретного регіону перед іншими. Лобізм повинен стати інституційним елементом прийняття державних рішень.
Будівництво нової інфраструктури
Процес відновлення економіки регіону неможливий без створення нової інфраструктури, яка забезпечить безперебійну роботу в областях. Реконструкція регіональних інтересів полягає у зміні стандартів поведінки основних суб'єктів регіональної економіки шляхом побудови нових моделей господарської діяльності. Відповідно, будівництво інфраструктури регіону треба розпочинати з врахування вищенаведеного зауваження.
За часів СРСР інфраструктура створювалась наступним чином: спочатку проектували підприємство, а потім навколо нього створювалась інфраструктура, необхідна для підтримки цього підприємства в робочому стані. Створюючи нову інфраструктуру, треба рухатись від зворотного: виходити з потреб населення регіону. Слід враховувати і територіальний чинник, який є присутнім при організації та функціонуванні будь якої системи управління. Говорячи простіше - люди живуть на певній території і це обумовлює характер їх потреб та визначає можливості їх задоволення. Потреби населення треба знати та використовувати ці знання під час формування регіональних інтересів.
Отже, регіональна інфраструктура повинна складатися з комплексу інститутів, цільовою функцією яких має стати створення умов для життєдіяльності населення. Інфраструктура буде працювати ефективно, якщо витрати на покращення регіональної інфраструктури рік від року зростатимуть і не будуть перевищувати валовий дохід продукції, яку виробляють у регіоні.
Досягти цього можна тільки в разі, якщо регіональна влада повністю або у значній мірі контролює об'єкти та організації регіону, є їх власником чи впливає за допомогою розміщення на них регіональних замовлень. Здійснювати контроль роботи підприємств треба через представників регіональної влади у раді директорів кожного великого підприємства.
Регіональну макроінфраструктуру можна розбити на кілька головних напрямків:
1. Виробнича інфраструктура, завданням якої є створення матеріальних благ та засобів для їх подальшого виробництва.
2. Транспортна інфраструктура - дороги та інженерні комунікації доріг, засоби зв'язку та безпосередньо транспорт.
3. Кредитно-фінансова інфраструктура, до якої належать комерційні банки, страхові компанії, товарні і фондові біржі, посередницькі організації.
4. Комерційна інфраструктура - сукупність підприємств роздрібної та оптової продукції, аукціони та ярмарки, організовані регіональною владою.
5. Соціальна інфраструктура. Тобто галузі, спрямовані на забезпечення умов росту кількості працездатного населення. Сюди входять інститути охорони здоров'я, освіти, ЖКГ, сфера організації дозвілля, туризм, об'єкти громадського харчування, служба побуту, правоохоронні органи.
6. Екологічна інфраструктура - сукупність регіональних інститутів, що забезпечують охорону навколишнього середовища, громадські рухи та організації, зорієнтовані на охорону довкілля. Окрім того, очисні об'єкти, що належать регіону, паркові та природоохоронні зони.
7. Інформаційна інфраструктура, себто регіональні ЗМІ, сайти органів влади, створені для забезпечення громадян повною інформацією про діяльність органів влади.
Зверніть увагу, що серед перерахованих інфраструктур немає політичної, оскільки вона, на думку автора, не має права на життя в умовах багатопартійності. Наразі політика в Україні є руйнівним чинником, який гальмує абсолютно всі інфраструктурні галузі.
Людський чинник
Успішний розвиток регіону неможливий без активної участі в цьому процесі його мешканців. Отже, поруч з економічною ефективністю виробництва та створенням нової інфраструктури потрібно звернути увагу і на формування нових поведінкових інтересів населення.
В Америці і країнах Євросоюзу регіон розглядають не тільки як сукупність природних ресурсів, населення та виробництва, а й як носій особливих соціокультурних інтересів. Мешканець регіону потребує не лише матеріальних благ: бажання отримати кращі умови праці (безпека роботи, комфортність, відсутність монотонності, перспектива професійного зростання, кар'єра ), влада, престиж. Відповідно, маніпулюючи цими інтересами можна регулювати активність регіонального населення. Якщо одночасно зі збільшенням активності вдасться консолідувати населення регіону, можна розраховувати на значне скорочення терміну виходу з кризи.
Консолідувати населення можна, акцентуючи його увагу на спільній історії, культурі, політичних вподобаннях. Політика є не останнім консолідуючим фактором і може принести користь за умови, якщо регіональні політики будуть розуміти - зростання їх впливу прямо залежить від впливу регіону, який вони представляють.
Знову ж таки, зростаючий політичний вплив регіону треба використовувати не для експансії в інші регіони країни, а для лобіювання власних регіональних інтересів.
Замість післямови
Як правило, теорія суттєво різниться від практики. Можна розуміти, що сталося і що робити задля покращення ситуації, але розпочати процес виходу з кризи негайно неможливо. Всі можливості наразі зашунтовані політичним протистоянням. Приймаючи активну участь у цьому протистоянні політичних еліт, регіони поглиблюють кризу і погіршують власне становище.
Замість того, аби стояти з прапорами на київських площах, регіональним керівникам слід абстрагуватись від столиці, зосередитись на власній „парафії" і втримати бодай ті економічні позиції, на яких регіон заходиться на цей момент.
Фото з сайту www.gorod.grodno.by