Цілодобове водопостачання – не самоціль

Питання, чому у Львові перманентні проблеми з водою, що перешкоджає їх вирішенню і чи буде таки в домівках львів’ян цілодобове якісне водопостачання, ми намагалися з’ясувати у заступника начальника управління інженерного господарства Львівської міської ради Андрія Мончака.

- Розкажіть детальніше про те, які географічні та інженерні фактори зумовлюють проблему з водопостачанням у Львові?

- Відколи у місті існує система централізованого водопостачання, а це понад сто років, відтоді маємо проблему з водою. І ця проблема пов'язана з джерелом води, точніше з його віддаленістю. Якби місто знаходилось на відкритій водоймі, де можна було б простіше здійснювати водозабір, то цього б не було. Але географічно так склалося, що Львів розташованій у місцевості, бідній на водойми і джерела. А розростання структури міста, збільшення кількості мешканців лише утруднює водозабезпечення. Одними з перших водозаборів і водопроводів були артезіанські свердловини за межами Львова. Це здебільшого був західний напрямок водоносних горизонтів. Їх вік сягає віку «Водоканалу» міста. А далі розвивалася група водозаборів на Півночі, Півдні і Сході. Зараз система забезпечення Львова водою є радіальною, себто вода подається залежно від географічного розташування району міста.

Власне те, що водозабори розташовані на значній відстані від Львова, відтак виникає складність видобутку і транспортування води до Львова, значні затрати електроенергії - це перша причина. Друга - це те, що Львів знаходиться на рельєфній місцевості й існує складність забезпечення певних районів водою. Відтак виникає потреба індивідуальних розрахунків забезпечення водою кожного житлового масиву, а то й будинку. Тут потрібно встановлювати додаткові підкачуючи станції. А це знову ж таки значні затрати електроенергії, матеріальних ресурсів, відповідних насосів і їх обслуговування.

Ще однією проблемою, цього разу уже інженерною, є те, що мережі, якими подають воду до міста і в місті, побудовані в різні часи. Деякі мають до ста років і їх треба було б міняти. Але ці ще півбіди. Найбільша проблема, - це водопроводи, які були побудовані в час перебудови і розвинутого соціалізму. Тоді терміново зводили нові житлові масиви, відтак труби відливали стахановськими методами без дотримання норм і технології, працювали на кількість. І тепер ці мережі почали створювати проблеми. Зараз найбільші витоки - це вул. Щурата, Миколайчука, Грінченка, Пасічна, а також мікрорайони Рясне, Сихів... Водопровідні і каналізаційні мережі, які там побудовані, потребують заміни. Але, на жаль, вони становлять значну частину в загальній кількості мереж. Тому потрібні великі гроші, щоб поміняти  ці мережі. Але реального джерела таких коштів зараз ми не маємо. На завершенні реалізації є проект Світового банку. Але з 24 млн доларів, які виділені українському уряду і, відповідно, нашому місту, лише незначна частина передбачена на заміну водопровідних мереж. Тому ситуація досить прикра. І таке є не лише в нашому місті. Ми були в Польщі і бачили, що наприклад, в Лодзі була така ж ситуація. Однак це місто швидше очунялося. У них більше можливостей отримати позику, щоб виправити ситуацію. Разом з тим увесь світ, в тому числі Польща, йде шляхом комерціалізації водопостачання, чого в нас, на жаль, немає. Із значних втрат, які є в мережі, напевно, половина припадає  на споживача. І вони не обліковані, адже у нас немає відповідного обліку водоспоживання в будинках. Квартирний облік - це добре, він дає певний позитив на зменшення води і втрат. Але мусимо рухатися так, як рухається світ. Має бути власник, балансоутримувач будинку і відповідальність за споживання і втрати води на об'єкті. Якщо так буде, споживання і втрати зменшаться і не тільки в мережі, а й в споживача.

- У разі якщо ми перейдемо на такі договірні стосунки, чи можна очікувати покращення якості послуг і чи виростуть тоді тарифи на воду?

- Це, в першу чергу, потрібно зробити для того, щоб покращити якість послуг. Адже багато чого, пов'язаного з неякісним водопостачанням чи водовідведенням, є у самому будинку.  Це впливає на якість послуг. Що ж стосується тарифів, то думаю, що суттєво це не вплине. Основні затрати щодо обслуговування будинкових мереж, як теплових так водопостачання і каналізації, уже внесені у квартплату, додатково туди вносити затрати не потрібно. Це більше розмежування обов'язків і відповідальності.

- Як вирішували проблему водопостачання за радянських часів і наскільки раціональними були пропозиції, які запропонували свого часу екс-керівники міста Василь Куйбіда і Любомир Буняк? Можливо, команда Андрія Садового використала якісь з цих їх ідей та напрацювань?

- За радянських часів я не працював. Але приблизно проаналізувати можу. Звичайно, чим довше експлуатуються мережі і чим менше в них вкладають коштів і приділяють уваги, тим більшою стає проблема. Наскільки гострою була проблема тоді і тепер, порівнювати  некоректно. Але думаю, що загострилася вона під час розбудови нових житлових масивів з паралельним відставанням будівництва інженерних комунікацій, в тому числі водопостачання і водовідведення. Крім того, у 1997-1998 роках сесія міської ради затвердила програму «Вода», яка так і не була виконана. В 2002-2003 роках з міського бюджету на систему водопостачання було виділено 13 млн грн. За ці кошти було проведено реконструкцію деяких водозаборів, реконструйовано насосну станцію Сихів, замінено водогін Старе Село - Львів, реконструйовано сім підкачуючих насосних станцій.... У 2004 році з міського бюджету було виділено 25 млн грн, за ці кошти було реконструйовано водозабори, насосні станції, замінено водогони, розпочато роботу на станції «Знезалізнення». Там була велика проблема, бо з цього напрямку водозаборів у воді, яка подавалася, вміст заліза перевищував допустимі норми. В 2005 році ця станція була добудована. Також тоді провели реконструкцію частини водозаборів. В 2005 році з міського бюджету було витрачено 17 млн грн. Пороте з кожним роком все важче переконувати депутатів у необхідності виділення коштів на водопостачання. Адже є стереотип, що якщо дали певну суму грошей, то наступного року уже не просіть. Депутати не враховують того, що ці гроші - просто незначна допомога «Водоканалу». В ідеалі «Водоканал» у своєму тарифі мав би містити інвестиційну складову. На жаль, вони не лише цього, а й належної рентабельності не мають. До того ж, затвердження тарифів у Львові є проблемою. Відповідно, «Водоканал» працює на збиткових тарифах. Ясна річ, що при такому стані справ вкладати гроші та міняти за власний кошт мережі він не може. Підприємство заледве в стані розрахуватися за ту електроенергію, яку споживає. Разом з тим я розумію, що міський бюджет не може працювати тільки на «Водоканал». Тому одним з шляхів вирішення цієї проблеми є підвищення тарифу. 1,84 грн. за кубічний метр централізованої подачі води і водовідведення - це мало. Стільки коштує пляшка води в магазині. Інша справа, що резонними є нарікання людей на те, що багато води просто витікає. Це дуже кидається в очі, коли вода тече по асфальту. Але практика говорить про те, що там, де цих втрат не видно, себто в споживачів, вони є не меншими. Тому на мою думку починати треба від споживача. Встановлення приладів обліку виключить нарікання на «Водоканал». Тоді будемо платити за те, що реально спожили і «Водоканал» буде «рухатися», адже в такому разі буде вимушений шукати шляхи зменшення втрат, раціонального використання води, бо інакше просто не виживе.

- Чи існує  зараз стратегічний план покращення водопостачання Львова?

- Безперечно. Є Комплексна програма водопостачання і водовідведення Львова, яка  прийнята у 2003 році. Вона поділена на дві частини: роботи, які проводять з коштів з місцевого бюджету і на позику Світового Банку.

- Що зроблено за кошти Світового банку і що ще планують зробити?

- Зараз з позики Світового банку використано 18 млн доларів, грант уряду Швеції використаний повністю За нього Шведський уряд закупив обладнання, яке місто разом з «Водоканалом» зобов'язане встановити за власний кошт. Ця робота розпочата у минулому році і в цьому продовжиться. Місцеві кошти становили 10,8 млн, половина уже профінансована. Інші роботи планують фінансувати в цьому році.

- Коли львів'яни нарешті побачать результат робіт, зроблених за виділені Світовим банком кошти на покращення водопостачання, адже наразі істотного покращення не відчутно?

- Я хотів би, щоб вони його побачили і думаю, що побачать. Справа в тому, що багато робіт уже зроблено. Наприклад, прокладено багато трубопроводів на вулицях. Але оскільки в експлуатацію вони ще не введені, результату не видно, хоча основна робота і зроблена. Але він буде, треба тільки довести справу до кінця.

- Наприкінці минулого року Андрій Садовий заявляв, що хоче через суд покарати винних у нераціональному використанні коштів, виділених Світовим банком на покращення водопостачання Львова. Чи розпочато судовий процес проти данської фірми «Per Aarselff A/S»? у чому полягала її «нераціональність» і що робитиме міська влада надалі, щоб контролювати усе це?

- Згідно з умовами, підписаними між Україною, Світовим банком і «Водоканалом», «Водоканал» виступає замовником. Відповідно він за згоди Світового банку на тендерних умовах прийняв на роботу фірму «Per Aarselff A/S». І як замовник уклав відповідні договори з фірмою. А фірма не справилася. Щодо ж стосується судового позову,  то про нього я нічого не знаю і коментувати не можу.

- Зараз міська влада в експериментальному режимі запроваджує поетапне цілодобове водопостачання Львова. Чим зумовлена ця поетапність і коли у Львові буде цілодобове водопостачання, щоб можна було забути про вічне «водне» питання?

- Я би не ставив самоціллю перехід на цілодобове водопостачання. Безперечно, це потрібно. Але є різні засоби для цього. Не обов'язково подавати воду постійно. Я не можу зрозуміти, чому не може бути подача води у певні години, але із застосуванням різних засобів: резервуарів води, підкачкою в інший час...

Одним з кроків досягнення цілодобової подачі води є її раціональне використання. Якщо брати досвід водоканалу польського міста Лодзь, то коли вони перейшли на цю схему комерціалізації, споживачі серйозно скоротили споживання води. Відтак у них зараз інша проблема - застою води у мережах. Я веду до того, що не проблема подати воду цілодобово. Для мереж це навіть добре, бо тоді зменшаться втрати води. Адже вода за графіком спричиняє викликає гідроудари, збільшення кількості аварійних ситуацій. Але при цілодобовій подачі води стосунки між надавачем послуг і споживачами однозначно мають бути комерціалізовані.

Отже, водопостачання і надалі залишається одвічною проблемою львів'ян. Її вперто обіцяє вирішити уже не один мер і не менш вперто ті чи інші перешкоди досі заважали зробити це усім чільникам міста. Як бачимо, нині відповідальні за це особи налаштовані значно менш оптимістично і не наважуються назвати точну дату  впровадження цілодобового водопостачання і навіть пробують переконати нас у тому, що змога помитися у будь-яку пору дня чи ночі це, мовляв, далеко не найголовніше.