Цілодобове водопостачання? Нізащо!

Цілодобове водопостачання Львову категорично протипоказане. Воно може, як мінімум, призвести до втрати вашого майна, як максимум – до втрати здоров’я. І ні перше, ні тим паче, друге, вам ніхто потім не компенсує.

Ти починаєш це розуміти «одного чудового вечора, коли нічого, здавалося б, не вказувало на можливу біду». Спокій такого вечора порушує звичайна труба загального водопостачання, яку буквально розриває на шматки і чомусь це стається у твоїй ванній. Перша реакція - перекрити воду у ванній - не дає ніякого ефекту.

Ти чимдуж біжиш до розташованого неподалік ЖЕКу, працівники якого, відірвавшись від партії в доміно, лише знизують плечима - мовляв, можемо вам перекрити лише гарячу воду (ги-ги-ги), шукайте, можливо (!), вдасться зробити це у підвалі будинку. Де саме «це у підвалі» - в ЖЕКу не уточнюють, бо знає про те загадкове місце лише прибиральниця, котра прийде наступного ранку... Оббігавши з командою небайдужих сусідів усі під'їзди та їх підвали, ти дізнаєшся, що воду у цьому будинку, в принципі, перекрити неможливо. Вирок: це може зробили лише «Львівводоканал».

Далі починається тиха істерика... Каналізаційна стихія невблаганна, і ти бачиш, як вона зносить улюблений килим під не менш улюблену шафу. Сусіди тим часом черпають воду відрами і телефонують в «аварійку» «Львівводоканалу». Монотонне «Ваш виклик прийнято» вселяє мінімальну надію.... В тій надії минає ще півгодини... В «аварійку» вже телефонують усі твої друзі і співробітники - незмінно монотонний голос на тому кінці дроту нервує і нахабно пропонує дзвонити у... виконком.

З кожною хвилиною твоя квартира починає все більше нагадувати картини, яким би позаздрив сам Камерон: предмети з ванної кімнати випливають в коридор, а далі прямують до підвалу (до слова, у нашому підвалі можна було б влаштовувати невеликий басейн - рівень води на кінець «потопу» там сягав одного метра). Тиха істерика набирає загрозливих форм...

Відтак починаєш зловживати службовим становищем. Телефонуєш знайомим еменесникам. Ті радять набрехати, що вода підступає до електрощитків - тоді, кажуть, є надія, що «аварійка» приїде швидше. Ти брешеш. Але так ніхто й не їде. Ти знову телефонуєш і представляєшся журналістом, помічником депутата. Це діє: тобі вже не пропонують дзвонити у виконком, а навіть намагаються заспокоїти. (В цій країні ніколи нічого не зміниться).

Прибігає сусідська дівчинка, яка, спостерігаючи рівень води в коридорі, просто починає плакати і питати дідуся, чи не буде такого ж з їхньою домівкою. Ти усвідомлюєш, що скоро робитимеш те саме. Тому метушливо бігаєш по калюжах власної квартири, рятуючи підтоплені речі і раптом що є сили падаєш. Невчасно і боляче. І тут починається найгірше - розумієш, що в тебе сильно болить спина, і просто доповзаєш до канапи поруч. На щастя, квартира зовсім близько від лікарні. Тебе везуть туди - мокру, знервовану, з розмазаними по обличчі залишками косметики і яскраво вираженими на тому ж обличчі ніжними почуттями до «Львівводоканалу»...

Дякувати Богу, перелому немає. Є лише сильний забій - медики кажуть з тиждень болітиме сильно (А далі звикну?). Після лікарні ти безсило лежиш на канапі і спостерігаєш таку ж боротьбу людини з водою. Про «аварійку» говорити не доводиться, вона просто десь заблукала...

Відтак минуло дві (!) години від початку «потопу», вода почала тихо спадати і (диво!) на порозі з'явились рожевощокі дебелі працівники «аварійки». Із специфічного запаху, котрий окутував цих дядьків і визначався в школі формулою С2Н5ОН, можна було зрозуміти, чому так довго. Словом, «аварійка» поїхала собі (сподіваюсь, не на інший виклик), бо у її послугах вже не було жодної потреби...

Наступного дня трубу полагодили - звичайно, не водоканал, а приватні майстри (так надійніше), воду з підвалу викачали... Ти поступово починаєш повертатися до нормального життя. Дякувати Богу, квартира на першому поверсі. Відтак потерпів лише підвал, а не ймовірні сусіди знизу з усім своїм майном.

А ще дякувати Богу, що він дав Львову такого «геніального» міського голову, як Любомир Буняк, котрий спромігся не виконати власної передвиборчої обіцянки щодо цілодобового водопостачання нашого міста. Бо Львову з його надшвидкісними «аварійками» та толерантними диспетчерами відповідних служб цілодобове водопостачання просто протипоказане.

Здоровіші будемо!