У Львові відбудеться виставка художника-нонконформіста Макаренка

15 лютого о 16:00 з нагоди 106-ї річниці від дня заснування Львівської національної галереї мистецтв відбудеться відкриття виставки творів українського художника з Парижа Володимира Макаренка.

Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Львівської міської ради.

Експозицію представлять за підтримки почесного громадянина Львова доктора Михайла Марковича. Роботи презентуватимуть у залах Львівської національної галереї мистецтв на вул. Стефаника, 3.

«Виставка творів Володимира Макаренка – результат багатолітньої співпраці екс-директора Львівської національної галереї мистецтв Бориса Возницького із відомим шанувальником мистецтва, меценатом, доктором Михайлом Марковичем. Перший спільний з галереєю виставковий проект Михайла Марковича презентує близько 60 робіт Володимира Макаренка», – зазначає завідувач відділу промоції Львівської національної галереї мистецтв Іванна Новаківська.

На відкритті виставки представлять каталог творів Володимира Макаренка, виданий Михайлом Марковичем.

Виставку презентуватимуть генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Лариса Разінкова, співорганізатор виставки та почесний громадянин Львова Михайло Маркович, голова Львівської організації Національної спілки художників України Олег Микита, куратор виставки і вчений секретар Львівської національної галереї мистецтв Наталія Маїк, а також Марта Москалюк.

Довідка

Володимир Макаренко – український художник-нонконформіст, іноземний член Національної академії мистецтв України (2009). Народився 1943 року в  селі Новопушкарівка Дніпропетровської області.

У 1963 р. закінчив навчання в Дніпропетровському художньому училищі, де навчався в майстерні Якова Петровича Калашника (1927-1969). Разом із Гуменюком, Фоменок, Підгорним Макаренко відвідував приватну студію Калашника в Палаці студентів в парку ім.Т.Шевченка. За дипломну роботу «У блакитному краї», виконану в манері «геометричного реалізму», Макаренко звинувачений у формалізмі, а картину знищено.

Переїхав до Ленінграду (нині Петербург), де 1963 р. вступив на монументальний факультет Вищої школи монументального мистецтва імені Мухіної. У Ленінграді познайомився та приватно навчався в студіях Натана Альтмана та Павла Кондратьєва. Знайомиться з колегами по цеху Шемякиним, Рухіним, Мішиним, Єсауленком, та ін. Закінчив навчання у 1969 р., одержав диплом художника монументального розпису, став членом неформальної організації художників-нонконформістів, відомої на Заході як «Петербурзька група».

У 1973 р. Макаренко переїхав до Таллінна, де  познайомився з естонськими митцями Винтом, Ляпиним, Кормашовим та виставляє свої роботи у спільних групових виставках.

У 1974 р. разом з Гуменюком, Сазоновим і Стрельніковим бере участь у виставці українських художників-нонконформістів у Москві у квартирі Сичових.

У 1976 р. відбулась перша персональна виставка Макаренка в Парижі в галереї «Hardy». Того ж 1976 року роботи Макаренка експонуються на одній з найвідоміших виставок художників-нонконформістів на Заході - «La Peinture russe contemporaine» в Палаці конгресу в Парижі.

У 1981 р. В.Макаренко емігрує до Парижа. Провів виставки в Парижі, Торонто, Вінніпезі, Стокгольмі, Метці, Чикаго, Нью-Йорку, Вашингтоні, Дортмунді, Бремені, Тулузі, Ліллі та Баден-Бадені. Співпрацює з галереями «Galerie Saint-Leger» (Франція), «Turm-Galerie-Bonn» (Німеччина), «Galerie Noordeinde»(Голандія), «Alla Rogers Gallery», «Artfira Gallery»(США), «KUMF Gallery»(Канада).

У 1987 р. одержав Срібну медаль міста Париж за мистецький доробок (Medaille d`Argent de la Ville de Paris pour la contribution au developpement de l`Art de France).

 Жан-Клод Маркаде в передмові до каталогу виставки Макаренка в Парижі у 1990 р. в «Modern Art Gallery» називає стиль Макаренка «орфізм», де головною формотворчою складовою є світло,  живопис Макаренка перетікає від безпредметного в предметне, а його композиції нагадують роботи Роберта та Соні Делоне. Галина Скляренко називає стиль Макаренка символічним романтизмом. Дмитро Горбачов характеризує творчість Макаренка, як синтез традицій і модернізму. Проте сам автор називає свій стиль «метафізичним синтетизмом».