Нещодавно Сполучені Штати прощалися з Коліном Павеллом – американським політиком високого рангу, котрий встиг попрацювати і держсекретарем, і радником президента з національної безпеки, і головою Об'єднаного комітету начальників штабів Збройних сил США тощо. І цей шанований чоловік помер від ускладнень, спричинених COVID-19. Хоч і був двічі вакцинований від коронавірусу.
Ця новина з-за океану надзвичайно надихнула противників вакцинації і в нас, в Україні. Погляньте, зі зловтіхою казали вони: ось він, пан Павелл, отримав дві дози Pfizer, як представник американського істеблішменту був забезпечений найкращим у світі лікуванням, і що, це йому допомогло? То чого вартує ця ваша хвалена вакцина?
Проте у цих закидах бракує двох важливих деталей. Перша: Павеллу на момент смерті вже виповнилося 84 роки. Друга: він довгий час боровся з такою важкою недугою, як множинна мієлома – форма раку крові, яка пригнічує імунну реакцію організму. Проте вже й вікового чинника вистачило б, щоб спростувати аргументи антивакцинаторів щодо недієвості вакцини.
Нещодавно Міністерство охорони здоров’я США, а точніше його підрозділи – Центри з контролю та профілактики захворювань в США (Centers for Disease Control and Prevention, CDC) – підбили двомісячну статистику (з 11 липня до 4 вересня) щодо зв’язку між вакцинацією і смертністю від COVID-19. Згідно з нею, навіть вакциновані люди віком 80+ у разі інфікування короновірусом мають високий ризик померти. Проте шанс померти в невакцинованих такого ж віку зростає більш ніж уп’ятеро. Ще яскравіше проглядається різниця в летальних шансах для вакцинованих / невакцинованих для людей від 65 до 79 років. Для тих тих, хто отримав дві дози, шанс вижити, захворівши на COVID-19, у 15 разів вищий, ніж у тих, хто проігнорував вакцинацію.
Ось як виглядає таблиця у всіх вікових категоріях, яким уже можна вакцинуватися:
Якщо усереднити шанси на виживання для всіх віком від 12 до 80+, то легко можна зауважити, що вакцина згрубша підвищує шанс на життя не удвічі, не вп’ятеро, навіть не вдесятеро, а аж у 17 разів.
Але не конче ходити за досвідом так далеко, можна скористатися й нашим рідним, українським. Як повідомляє Міністерство охорони здоров’я України, серед усіх шпиталізованих з COVID-19 у вересні в нашій державі 97,1% – невакциновані. Загалом же серед усіх наших співвітчизників, яким діагностували коронавірусну хворобу в цей період, 95,7% були або невакцинованими, або вакцинованими неповністю.
Не менш промовиста статистика МОЗ і щодо смертності. Наприклад, серед осіб старших за 60 років, які померли внаслідок COVID-19 з 26 червня до 26 вересня 2021 року, 98,3% були невакцинованими.
Нині всі говорять про позитивний приклад Моршина, тож варто й нам згадати. Міському начальству курортного містечка вдалося налагодити процес вакцинації й довести кількість двічі щеплених до 74%, тобто до рівня, коли вже можна говорити про колективний імунітет. Тож, як запевнив міський голова Моршина Руслан Ільницький, у місті наразі є лише 22 інфікованих коронавірусом, з яких восьмеро – вакциновані. Проте жоден з них не потребує шпиталізації.
Чому Моршину вдалося? Можливо тому, що свою ініціативу Руслан Ільницький розпочав втілювати ще тоді, коли не увімкнувся на повну потужність маховик антивакцинаторства. Бо, як засвідчує ще березнева соціологія (дослідження провела Info Sapiens за підтримки USAID), тоді аж 63% респондентів готові були хоч вже отримати щеплення від коронавірусу. Відмовників виявилося тоді лише 34%.
Але от активізувалися адепти антивакцинаторства й ситуація почала невпинно і стрімко змінюватися в гірший бік. Вже у квітні опитування громадської думки, проведене КМІС, засвідчило, що частка українців, які готові вакцинуватися, зменшилася до 43%, а неготових – зросла до 53%.
Невтішну тенденцію підтвердило вересневе дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. Згідно з ним частка осіб, які не мають наміру вакцинуватися, зросла вже до 56%, а частка прихильників вакцинації впала до 23%.
Цікаво спостерігати за «вакцинаторськими» баталіями у фейсбуці, коли дискусія (якщо її так можна назвати) переводиться в політичну площину. Прихильники чинної влади починають закидати антивакцинаторство адептам Петра Порошенка. Останні ж відповідають опонентам тією самою монетою. Проте насправді, як засвідчує все та ж соціологія, частка скептично налаштованих до вакцинації і в таборі порошенківців, і в Зе-команді приблизно однакова. А от де їх істотно більше – то серед громадян, налаштованих підтримати проросійську ОПЗЖ. І це досить нескладно пояснити, оскільки основні антивакцинаторські меседжі надходять саме з-за хутора Михайлівського.
Уже давно не таємниця, що Росія кинула досить потужний ресурс на пропагандистську діяльність, спрямовану на дискредитацію вакцини західних виробників. Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій Європейської Унії (East StratCom Task Force, ESTF), яка, власне, і протистоїть постійним дезінформаційним кампаніям з боку Росії, виявила вже тисячі запущених росіянами фейків щодо коронавірусу загалом і вакцини зокрема. Від абсолютно безглуздих, на кшталт чіпування населення, до позірно науково обґрунтованих, наприклад, про зростання ризиків тромбофлебіту. Було виявлено навіть спецоперацію Кремля, згідно з якою відомим західним інформаційним інфлюенсерам платили непогані гроші за те, щоб вони писали винятково негативні відгуки про Pfizer, Moderna і AstraZeneca. У такий спосіб Росія намагалася розчистити дорогу для свого «Спутника V».
Але не тільки такою була мотивація в Кремля. Йому праглося, окрім усього, згенерувати хаос в інших країнах, особливо сусідніх. А сварки навколо вакцинації, зайвий локдаун, незадоволення населення обмежувальними діями влади тощо – усе це грало на користь агресивних амбіцій російської влади.
Досить показовим у цьому контексті є приклад країн Балтії. Наприклад, у Латвії наразі вакциновано 52,96% дорослого населення. У сусідній Литві – 61,49%, в Естонії – 56,67%. У дивний спосіб відсоток вакцинованих у цих країнах чітко корелюється з відсотком російськомовного населення. Чи можна це якось логічно обґрунтувати? Латвійська влада вже дала своє пояснення і навіть покаялася. Покаялася в тому, що вакцинаторську агітацію проводила винятково латиською мовою, зрештою, так того вимагає закон про державну мову. Утім бідкаються в Ризі, у цій ситуації треба було відійти від букви закону заради здоров’я нації. Бо вийшло так, що велика частина мешканців Латвії не була охоплена інформаційною кампанією щодо вакцинації, але водночас зазнала потужного впливу російської антивакцинаторської пропаганди.
Але повернімося до рідної України. Як і в Латвії, в Україні також багато людей досі живуть в російському інформаційному просторі, а отже всотують в себе відповідну пропаганду. Про відсоток антивакцинаторів серед електорату ОПЗЖ ми вже казали. Але й серед так званого ура-патріотичного сектору є чимало людей негативно налаштованих до вакцини. Вони масово ширять меми російського походження на кшталт: «Добровільна вакцинація – суїцид, примусова – геноцид». Причому російські меми на їхніх сторінках у фейсбуці часто можуть стояти по сусідству, наприклад, з флешмобом «Батько наш Бандера». І господарі цих сторінок не відчувають з цього приводу жодного ментального дискомфорту.
Активно долучилася до антивакцинаторської гри Кремля й Українська православна церква Московського патріархату. Причому, якщо РПЦ в Москві активно за вказівкою Кремля пропагує вакцинування, звісно, «Спутник V», то УПЦ (МП) в Україні виступає проти вакцинації загалом, усвідомлюючи, що російській вакцині сюди зась.
Утім хотілося б, щоб українські церкви ПЦУ й УГКЦ активніше долучилися до інформаційної вакцинаторської кампанії. Але вони поки що обмежуються нейтральними заявами. А могли б взяти приклад з Ватикану, адже Папа Римський Франциск ще в серпні закликав своїх вірних вакцинуватися, вказуючи, що так вдасться «покласти край пандемії». «Завдяки милості Божій та праці багатьох людей сьогодні маємо вакцини, щоби захиститися від COVID-19», – зазначив Папа Франциск.
Ще більше дивує байдужа позиція сімейних лікарів. Вони мали б бути одними з головних драйверів вакцинації, адже є представниками системи охорони здоров’я, які найближче стоять до пацієнта. Однак вони нітрохи не сприяють агітації, а деякі, навпаки, сіють сумнів і сум’яття в головах своїх підопічних.
Зрештою, можна з прикрістю констатувати, що чинна влада загалом далеко не найкраще провела інформаційну вакцинаторську кампанію. Замало було пояснень, переконливої соціальної реклами, забагато хибних рішень під час запровадження карантину, які сприяли недовірі населення. Абсолютно незрозумілою і неприпустимою є, наприклад, поведінка вже ексголови Верховної Ради Дмитра Разумкова, який поки не тільки не вакцинувався, але й вихвалявся цим.
Добре, хоч президент Володимир Зеленський вакцинувався на камеру. Проте й він нещодавно вчинив досить малодушно. Спершу виставив в інстаграмі пост з агітацією за вакцинування. Пост досить нейтрального змісту без образ і вимог: «Сьогодні альтернатива тотальному локдауну – вакцинація». Але коли під ним з’явилася купа негативних відгуків, то президент видалив допис. Його логіка загалом зрозуміла: противників вакцини нині більше, ніж прихильників (дивись соціологію вище), а що ті, що інші є виборцями, яких дратувати не можна, особливо на тлі нестабільності рейтингу.
Такі дії нашого керівництва лише додають впевненості антивакцинаторам. А фейки від них ширяться потужним потоком.
І на завершення статті ще трішки промовистої ковідної статистики. Найнижчий рівень вакцинації серед країн Європи зафіксовано в Боснії та Герцеговині – 15,61%, друга з кінця – Україна (17,27%). Найвищий рівень вакцинації – у Португалії (87,25%). Так от смертність у Португалії від COVID-19 становить дев’ять випадків на 100 тисяч населення, в Україні – понад 100. Тож, як то кажуть sapienti sat.
Ми використовуємо