Віта Сусак: Меню – як театральна програмка

Ресторанне життя у великих містах завжди тісно перепліталося з мистецтвом. Саме тут за келихом вина поети читали свої вірші, музиканти надихалися на створення чергових шедеврів, а художники розраховувалися щойно намальованими гравюрами, які згодом за шалені гроші продавалися на аукціонах.

Таке життя свого часу вирувало й у Львові. Щоправда, за радянських часів цю традицію було знищено, а ресторани та кав’ярні міста перетворилися на банальний «общепіт». І тільки в одному закладі міста збереглася присутність мистецтва. У 70-х рр. сталося незбагненне: знаменитий художник Володимир Патик створив шедевр у ресторані «Кентавр» – величезний настінний розпис. Буквально недавно цей розпис було відновлено. Саме він прикрасить інтер’єр «Кентавра» разом з новою експозицією - унікальною колекцією меню французьких ресторанів початку XXст., над якою зараз працює кандидат мистецтвознавства, завідувач відділом європейського мистецтва 19-20 ст. Львівської національної галереї мистецтв Віта Сусак.

- Пані Віто, коли мистецтвознавець працює над колекцією меню – це вже небуденна подія. Що це за дивовижна збірка, яка потребує дослідження мистецтвознавця?

- Ця унікальна колекція є збіркою французьких, переважно паризьких меню, а також американських меню першої половини 20 ст. «Львівська» колекція є частиною великої колекції меню, яку впродовж свого життя збирав знаменитий князь Курнонський – найвідоміший гастрономічний критик Франції початку 20 ст., автор багатотомного довідника “Гастрономічна Франція”, один з авторів найавторитетнішого у світі Мішленівського гіда. Своїм підходом він змінив ставлення до французької кухні. Саме Курнонський був одним з тих, хто підняв приготування різних страв – гастрономію до рівня дев’ятого мистецтва.

Франція давно відома своєю традицією гурманства. Для мене під час роботи з цими меню відбулося відкриття цілого світу, якого я раніше не знала, але який дуже цікавий. Наприклад, що у Франції того часу існувала ціла організація – Товариство психологів смаку. Ще на початку 19 ст. саме у цій країні з’явилася книжка автора Брія Саверена, яка називалася «Фізіологія смаку». Ця книжка просто перевернула ставлення до їжі, до розуміння їжі, зробила велику різницю між поняттями просто насититися і отримати задоволення від їжі. Саме тут вперше прозвучала фраза, до якої я постійно повертаюся і яка зустрічається на одному з меню: «Доля народів залежить від того, як вони харчуються». Звичайно, можна дискутувати на цю тему. Але якщо увага до естетики є у всьому, зокрема в їжі, то вона пошириться і в інші сфери діяльності.

- Тобто всі ці меню – це колекція князя Курнонського?.. Як вони потрапили до Львова?

- Ще до ІІ світової війни Курнонський назбирав у свою колекцію понад 6 тис. екземплярів меню з тих місць, де бував. Кілька тисяч екземплярів подарував Товариству французьких гастрономів. Основною частиною його архіву зараз володіє пані Жанн Барондо, яка проживає у Мюнхені. Вона, до речі, вже видала тритомник, присвячений діяльності Курнонського. Сам Курнонський, збираючи меню, аргументував це тим, що меню можна порівняти з театральною програмкою. Спочатку сідаєш за стіл і знайомишся зі складом меню, отримуючи задоволення від вибору. А після трапези це меню залишається згадкою про смачну їжу і приємне товариство. Власне, львівська колекція – це близько 100 меню, які потрапили до львівського ресторатора Вардкеса Арзуманяна з французького аукціону. Він планує не лише виставити їх в «Кентаврі», а й випустити каталог цих меню.

- А яка вартість колекції?

- За грошовий вимір не можу говорити. Але з погляду мистецького, це дуже цінні пам’ятки за кількома критеріями. По-перше, це цікаво з погляду дослідження кухні певного періоду, культури їжі, назв страв, порядку подачі страв. Адже в різні періоди була мода на різні вина та страви. Другий аспект – оформлення меню. Майже всі меню оформлювали художники, які були відомими графіками, увійшли в історію французької ілюстрації 20 ст. У цій колекції є кілька оригінальних гравюр. Йдеться про те, що меню у будь-якому разі друкується невеликим накладом. Але перед тим, як надрукувати, художник робить гравюру, чи рисунок, з якого потім друкують. У цій колекції є кілька меню – оригінальних офортів, це – раритети. Можна помітити, що абсолютно синхронно з розвитком нових мистецьких стилів і напрямків змінювалися і стилі оформлення меню. Наприклад, меню 1900-х років – це відгук історизму, модерн. Популярний сюжет – коли на блюді подається оголена жінка. На одному з меню 1905 року зображено таку жінку в стилі ще 19 ст., а той самий сюжет на меню 1920-х рр.. – це вже арт-деко з елементами кубізму. Видно, як в деталях відбивається епоха. Ну і, по-третє, у випадку Курнонського він дуже часто був учасником різних бенкетів та застіль, в яких брали участь відомі особистості того часу.

- В оформленні меню багато еротики. З чим це, на Вашу думку, пов’язано?

- З тим, що і одне, і друге приносить задоволення. Сам Курнонський казав, що завдання цивілізації полягає в тому, щоб перетворити людські потреби на задоволення. Можливо, це буде привід задуматися для багатьох людей. Бо якби естетика, культура почала домінувати в багатьох сферах нашого життя – харчуванні, спілкуванні – тоді, можливо, і життя би змінилося.