«Я мала робити вигляд, що не боюся, але душа – в п’ятках», – історія праведниці народів світу

Львів'янка Стефанія Петрушка розповіла історію порятунку чотирьох братів-євреїв від німців

СуспільствоМарта Когут, 12 квітня, 18:49 14530

Хто врятує одне життя, врятує весь світ. Родина Дідухів врятувала не лише чотирьох єврейських хлопців, а й їхні наступні покоління. Пані Стефанія, разом із батьками – Андрієм та Анелією Дідух – праведники народів світу. Під час війни ця сім’я переховувала євреїв від смерті.

«То було чотири брати: Йосиф, Якуб, Майлах, а ще Шмілка», – розповідає пані Стефанія, показуючи фото.

Жінка згадує: її батько – лікар, добре знався із великою єврейською родиною Печеників, які жили за п’ять кілометрів у сусідньому селі і мали там свій магазин. Саме із Топорова німці почали робити «зачистки» євреїв. Уночі хлопці втекли від німців лісом до сусіднього села – Трійця.

Батько – Андрій Дідух – не відмовив євреям у прихистку. Тієї ж ночі знайшли спосіб сховати хлопців, пропри те, що самі жили в хаті з однією кімнатою. Стефанія Петрушка, львів’янка, праведниця народів світу, згадує: «Тато придумав: там, де був засік для зерна у коморі, відсунули і копали яму. Робили підвал цілу ніч, виносили мішками землю. В ту ж ніч зробили повністю підвал».

Уже до ранку укриття було готове. За декілька днів німці добралися і до села пані Стефанії. Їй було лише 10 років, однак ті дні пам’ятає дуже добре.

«На мотоциклах, машинами приїхали. Щойно не було і вже – бух – повно їх. То момент. Моментально треба було те все робити. Я тоді влітаю до хати, хлопці втікають, спускаються в той підвал. Ми той засік тягнемо на той підвал – закриваємо і все. Німці вже тут, вже в хаті».

А далі все як у страшному сні: німці влетіли до хати, приставили автомати до грудей.

«Я мусила подати вид, що я не боюся. Він мені сказав, що, якщо знайде когось у нас із євреїв, буде «шіссен» (стріляти - ред.) нас і їх. І що? Змушена була подати вид, що не боюся. Я їм сказала, що в нас нікого нема. Мама те саме говорила. Але душа у всіх була в п’ятках», – згадує Стефанія Петрушка.

Тоді хлопців не знайшли. І всі наступні рази теж. Однак ховатися потрібно було не лише від німців.

«Ми ще мусили ховатися від сусідів, Бо не дай Бог... У нас там такий був Андрушко Музика. Так його називали. Він видавав усіх, показував пальцями, де в кого є мужчина. Він такий продажний був», – розповіла пані Стефанія.

Після війни врятовані євреї пішки дійшли до Польщі, а звідти емігрували до Америки та Ізраїлю. На двадцять років сім’ї втратили зв’язок. Та у 1965 році один із братів – Йосиф – знайшов своїх рятівників вже у Львові. Пані Стефанія показує численні листи та фото. На них уже діти та внуки тих чотирьох єврейських хлопців, які залишилися живими завдяки родині Дідухів.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук