Не з’їв жодного голуба, не випив жодного яйця. Адже птахи - його хобі. Закарпатівець Василь Макар, показав нам свій птахо-парк. Скільки крилатих у його колекції - й сам не злічить. Та точно знає, що 2 тисячі буде.
Так розпочинає екскурсію своїм господарством пан Василь. Допоки його односельчани на полях, він показує своє птаство приїжджим. Займається голубами з восьми років. Залетів тоді на подвір’я один "поштовий" - так і залишився, потрапивши в пастку хлопчика.
За 42 роки в його колекції - майже стільки ж порід голубів. Тих, що ще малі, як його внучка Богданка, - і не літають - навіть не рахує.
За кілька днів по народженню пан Василь окільцьовує спортивних голубів. А вже за місяць вивозить за кілометр від хати і випускає. Як вернеться той, везе й за три, а то й до Москви.
Пан Василь - справжній господар, а колись мав ще й павичів. Тепер - лишень папуг. Називає їх Ромками та Машками.
Має з Америки, Австралії, Нової Зеландії, Африки та Азії. І тішиться тим, що ще 200 років тому мореплавці завезли на континент Європи ці види папуг. Раз в п’ять років самочки сідають на яйця. Як, власне, зараз. Найважче господарю прогодувати птахів.
За рік йде не один центнер кукурудзи, соняшника, пшениці та проса. Пильнує, аби не отруїти часом пташку.
Богданка допомагає. Так, як і дідо, носиться з папужками.
Та найстаршому "хвилястому" вже цьогоріч виповниться 17. Тоді на подвір’ї пана Василя буде маленьке свято.
Ми використовуємо